KittyKis
Новичок
Карма: 0
 Offline
Город: Краматорск
Район: .
ФИО судьи: Ткачова С.Н.
Дата рождения ребенка: 24.09.2008
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: ОС №2
Сообщений: 5
|
 |
« Ответ #5026 : 03 Январь 2010, 00:15:57 » |
|
Огромная просьба: прокомментируйте мою ап жалобу. Писала сама,первый раз,плюс-я очень далекий от юриспруденции человек,поэтому очень рассчитываю на Вашу помощь.Срок подачи-до 06.01.10г.
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
09.12.2009 р.Краматорськи суд у складі головуючого судді Ткачової С.М..,при секретарі Хоронько М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Іванової Катерини Олександрівни № 2а-6786/2009 р. до Краматорського Управління праці соціального захисту населення про зобов’язання здійснення перерахунку розміру допомоги та зобов’язання виплатити заборгованость по виплатам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні справи, мотивувавши свої дії тим, що в 2009 році не буди визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»
Такі висновки суду першої інстанції, я вважаю є не вірними та необґрунтованими, оскільки :
-По-перше,статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Це цілком відповідає Ст.46 Конституції України, в якій чітко зазначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно Ст. 8 Конституції України: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.
Відповідно до Конституції Украіни:
Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (ст.1). Найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 2). Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21). Зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (ст. 22).
Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії") .
Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. (ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії") .
Тобто, наділивши осіб, які мають дітей віком до трьох років вищезазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити їм належний матеріальний рівень життя.
Згідно Загальної декларації прав людини- материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу (ч.2 ст.25).
Хочу зазначити, що вимірювання достатнього рівня життя, про який мова йде в Загальної декларації прав людини, здійснюється, виходячи з розміру, який не може бути меншим за величину прожиткового мінімуму, оскільки економічна сутність поняття «прожитковий мінімум» якраз і полягає в тому, щоб забезпечити людину самими необхідними благами, які потрібні для підтримання життєдіяльності.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відносини, що склалися між мною та Відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що я, маючи дитину віком до трьох років, була наділена державою певним правовим статусом, це включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років. Тобто, між мною і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
По-друге:з а умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час,це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.
Крім того, держава, передбачивши асигнування соціальних гарантій сама визначає якими державними органами ці виплати будуть здійснюватися. Тому, приймаючи до уваги, що такими органами визнані управління праці та соціального захисту населення, яким безумовно, делеговані повноваження з 2007 року здійснювати виплати як застрахованим, так і не застрахованим особам допомогу, відповідачі не мають права самостійно відмовлятися від таких обов'язків, та зазначити, що вони будуть їх виконувати лише в частині.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не повинно прийматися до уваги судом. Так, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Крім того, державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року. До того ж, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд вирішуючи справу «Войтенко проти України» (заява № 18966\02) прийшов до висновку, що посилання державних органів на неможливість виконання зобов’язань через відсутність законодавчих заходів є безпідставним. Доводи про відсутність фінансових можливостей держави для здійснення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є неспроможними, оскільки, з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини першої статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність, реалізація особою права, яке пов’язано з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
-по-третє: зменшення обсягу мого права на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років водночас фактично призвело до скасування конституційної гарантії забезпечення належних умов існування мого та моєї дитини.
Мої вимоги відносно здійснення перерахунку допомоги до рівня, встановленого законом, та виконання відповідних доплат є формою реалізації мого конституційного права на соціальний захист. Право сім’ї на соціальний, правовий та економічний захист закріплено у «Європейський соціальній хартії»: ст. 16 «З метою забезпечення умов, необхідних для всебічного розвитку сім’ї, яка є головним вічком суспільства, Сторони зобов’язуються сприяти економічному, правовому та соціальному захисту сімейного життя такими способами, як соціальна допомога і допомога сім’ям з дітьми» (ратифікована у 2006 році).
Більш того, згідно ст. 152 Конституції України матеріальна шкода, завдана фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Згідно з положеннями ч.1 Ст. 56 Конституції: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.».
-по-четверте:прошу Суд звернути увагу на те, що - погоджуючись з Відповідачем та визнавая правомірність використання ним у відносинах по наданню "допомоги" норм законів «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі звуженим розміром допомоги, які обмежують права, надані мені та моїй дитині (Законом України «Про Державну допомогу сім'ям з дітьми»; Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»; та інш.), та являють собою - посяганням на наші з дитиною конституціні права (право на достатній жіттєвий рівень, право на соціальний захист) - Суд легалізує дії Відповідача та узаконить ці посягання.
Також хочу звернути увагу на те, що задовольнивши мої вимоги в повному обсязі, викладені в Адміністративному позові, Суд поновить мої права, які були гарантовані Конституцією України, ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та ЗУ „Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.
На підставі вищенаведеного, керуючись законодавством України, зазначеному в самому Адміністративному позові (поданому до суду 23.05.2009р.), Конституцією – як Основним Законом України, а також:
Ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України;
Постановою №9 від 01.11.1996 р. Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя";
п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади”;
ПРОШУ ШАНОВНИЙ СУД:
1. Скасувати постанову Краматорського міського судувід 09.12.09 у справі №2а-6786/2009 за позовом Клад Катерини Олекандрівни до Краматорського Управління праці та соціального захисту населення про визнання дій неправомірними щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов`язання віплатити недораховану суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов`язання відповідача провадити щомісячні виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з вересня 2009 року по 23.09.2011 року або до часу припинення виплати цієї допомоги, якщо це станеться до триріччя дитини, в розмірі не менше прожиткового мінімуму .
2. Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
|
