Украинский социальный форум
17 Январь 2018, 14:37:08 *
Добро пожаловать, Гость. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Войти
Новости: На форуме Вы сможете задать вопросы и найти ответы по теме соц.пособия, депозит, алименты, ЖЭК и мн. др.
   
   Начало   Помощь Поиск Календарь Медиа Войти Регистрация  
Страниц: 1 ... 17 18 19 20 21 [22] 23 24 25 26 27 ... 487   Вниз
  Печать  
Автор Тема: Консилиум  (Прочитано 1090626 раз)
0 Пользователей и 5 Гостей смотрят эту тему.
leranata
Глобальный модератор
Специалист
*****

Киев


Карма: 56
Offline Offline

Город: Киев
Район: Святошинский
ФИО судьи: Кохановская
Дата рождения ребенка: 2007
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: ОС 1 (на 23.07.09)
Сообщений: 344

402054519
Просмотр профиля
« Ответ #315 : 14 Апрель 2009, 20:39:22 »

Девочки, у меня от работы мозги кипят, а ткните меня носом туда где написано конкретно, что постановы - подзаконные акты. А то чье-то управление написало, что у нас в стране нет иерархии законов, не установлено. Я 2009 мотивировать хочу, есть ведь только вшивая постанова 1751, а закон - так себе....


Конкретного Закона или статьи КУ по этому вопросу нет. Но можно вытягивать ответ на этот вопрос исходя из следующего:

1.
Юридическая сила нормативно-правовых актов, согласно норм Конституции:

1. Конституция
Ч.1 и 2 статьи 8:
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

2. Законы
Стаття 92:
 Виключно законами України визначаються:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;………
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;

3.Указы и Розпоряжения Президента
Ч. 3 Статті 106:
Президент України:Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

4. Акты Кабинета Министров (постановления, и т.д)
Ч. 3 Статті 113:
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.



2.
Щодо практики застосування норм права у разі колізії. Мінюст Лист від 29.07.2008 № 337-0-2-08-19 <...>
В связи с <...> депутатским обращением <...> в отношении практики применения норм права в случае коллизии Министерством юстиции сообщается.

Несогласованность между действующими нормативно-правовыми актами, их противоречия по одному и тому же предмету регулирования, а также разногласие между двумя или более формально действующими нормами права, принятыми по одному и тому же вопросу, в теории права известны как коллизия норм права.

Коллизия норм права разрешается путем выбора того нормативного акта, который должен быть применен к конкретному случаю (юридическому факту).
Существует несколько способов, по которым можно определить нормативно-правовой акт, которым следует руководствоваться.

1.   В случае существования несогласованности между нормами, изданными одним и тем же нормотворческим органом, ПРИМЕНЯЕТСЯ АКТ, ИЗДАННЫЙ ПОЗДНЕЕ, даже если принятый ранее акт не утратил своей силы. Такая несогласованность может появиться вследствие того, что принятие новой нормы не всегда сопровождается отменой "устаревших" норм по одному и тому же вопросу.
2.   В случае существования разногласия между актами, принятыми разными по месту в иерархической структуре органами - вышестоящим и нижестоящим, применяется акт, принятый вышестоящим органом, как имеющий большую юридическую силу.
3.   В случае существования несогласованности между актами, изданными одним и тем же органом, но имеющими разную юридическую силу, применяется акт высшей юридической силы. Например, в случае разногласия норм закона и Конституции Украины, принятых Верховной Радой Украины, - коллизия разрешается в пользу Конституции, имеющей наивысшую юридическую силу.
4.   При расхождении между общим и специальным нормативно-правовыми актами ПРЕИМУЩЕСТВО ПРЕДОСТАВЛЯЕТСЯ СПЕЦИАЛЬНОМУ, ЕСЛИ ОН НЕ ОТМЕНЕН ИЗДАННЫМ ПОЗДНЕЕ ОБЩИМ АКТОМ.

Кроме того, сообщаем, что официальное толкование Конституции Украины и законов Украины дает Конституционный Суд Украины (статья 147 Конституции Украины).

Заместитель Министра И. Емельянова

Записан


Так, как СЕГОДНЯ, будет НЕ ВСЕГДА!
leranata
Глобальный модератор
Специалист
*****

Киев


Карма: 56
Offline Offline

Город: Киев
Район: Святошинский
ФИО судьи: Кохановская
Дата рождения ребенка: 2007
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: ОС 1 (на 23.07.09)
Сообщений: 344

402054519
Просмотр профиля
« Ответ #316 : 14 Апрель 2009, 20:54:09 »

Нормативно-правові акти, види та характеристика

Оновлено 03.12.2004, 15:03


1. Правотворчість. Принципи правотворчості. Стадії правотворчості.

2. Властивості та види нормативно-правових актів. Поняття юридичної сили нормативно-правового акту.

3. Закон, загальне поняття та види законів.

4. Підзаконні нормативно-правові акти та їхні види.

5. Дія нормативно-правових актів у часі (пряма, зворотна, переживаюча), просторі та за колом осіб.

 

1. Правотворчість. Принципи правотворчості. Стадії правотворчості.

 

Правотворчість — це діяльність компетентних державних органів або самого народу зі встановлення, зміни чи скасування правових норм. Результатом правотворчості є нормативно-правовий акт.

 

Правотворчість базується на таких принципах:

 

гуманізм. Цей принцип означає, що завданням правотворчого процесу є забезпечення і захист прав індивіда, їхньої пріоритетності у системі інших соціальних цінностей;

 

демократизм, який означає, що у процесі правотворчості повинні враховуватися і втілюватися воля й інтереси переважної більшості суспільства при забезпеченні прав й інтересів меншості;

 

поєднання національного і загальнолюдського. Цей принцип означає, що процес правотворчості повинен опиратися на правові традиції того чи іншого народу, відповідати тим поняттям про право, які склалися в даного народу у процесі його історичного розвитку, і, разом з тим, врахування національних традицій та особливостей не повинно суперечити загальнолюдським цінностям та ідеалам;

 

науковість. Суть цього принципу полягає у тому, що у процесі правотворчості повинні використовуватися і враховуватися досягнення та рекомендації юридичної та інших наук, а також те, що нормативно-правові акти повинні відповідати рівню реально існуючих правових відносин, об'єктивним потребам правового регулювання;

 

законність. Цей принцип передбачає, що процес правотворчості повинен проходити у тих рамках та за тією процедурою, яка передбачена в законодавстві, нормативно-правові акти приймаються відповідними державними органами відповідно до їхньої компетенції і у суворій відповідності до всього раніше прийнятого законодавства і, перш за все, Конституції;

 

техніко-юридична досконалість. Суть цього принципу полягає у тому, що при розробці і прийнятті відповідних правових норм необхідно використовувати розроблені юридичною наукою та випробувані юридичною практикою засоби правотворчої техніки.

 

Стадії правотворчості. Правотворчість, як процес, у результаті якого створюються нові нормативно-правові акти (норми права), складається з певних стадій. Першою стадією є підготовча стадія, яка включає у себе такі етапи: 1) виявлення потреби у прийнятті, зміні чи скасуванні правової норми чи нормативно-правового акту; 2) прийняття рішення про необхідність підготовки проекту нормативно-правового акту; 3) визначення кола осіб, які повинні готувати проект, та його підготовка; 4) обговорення тексту проекту, його узгодження з зацікавленими органами та особами та остаточне доопрацювання проекту. Друга стадія — це прийняття нормативно-правового акту (правової норми). Вона складається з наступних етапів: 1) внесення проекту нормативно-правового акту на обговорення відповідного компетентного органу (або подання на розгляд відповідної посадової особи); 2) обговорення проекту (можливо, у кількох читаннях); 3) прийняття нормативно-правового акту та його підписання. Третя стадія — це надання нормативно-правовому актові юридичної сили, або введення його в дію. Ця стадія складається, по суті, з одного етапу — обнародування, тобто доведення змісту нормативно-правового акту або правової норми до відома тих суб'єктів, дії яких він повинен регулювати.

 

2. Властивості та види нормативно-правових актів. Поняття юридичної сили нормативно-правового акту.

 

Основним джерелом права у сучасній Україні є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт — це письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов'язкові правила фізичної поведінки суб'єктів суспільного життя. Порівняно з іншими джерелами права, нормативно-правовий акт має ряд істотних переваг. Зокрема:

 

він найбільш чітко, повно і однозначно формулює права і обов'язки суб'єктів суспільного життя;

 

дає можливість найшвидше і найповніше довести зміст норм права до суб'єктів суспільного життя;

 

дає можливість та створює умови для адекватного (належного) і однакового розуміння норм права;

 

дає можливість оперативно реагувати на потреби правового регулювання, змінюючи, встановлюючи чи скасовуючи відповідну правову норму;

 

нормативно-правові акти найбільш повно і легко можуть бути систематизовані, що сприяє полегшенню користування ними, крім того, вони дають можливість для узгодження і впорядкування чинних правових норм.

 

Юридичні властивості нормативно-правових актів наступні:

 

вони є волевиявленням держави або всього народу, тобто приймаються тільки державними або іншими органами, які мають відповідні державно-владні правотворчі повноваження, і є їхнім одностороннім волевиявленням;

 

містять у собі правові норми;

 

мають зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої форми;

 

володіють юридичною силою, яка відображає їхнє співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, місце і роль у системі законодавства та правового регулювання.

 

Головним критерієм поділу нормативно-правових актів є їхня юридична сила. Вони, відповідно, поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

 

Юридична сила — це специфічна властивість нормативноправових актів, яка відображає їхнє співвідношення і взаємозалежність за формальною обов'язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави.

 

3. Закон, загальне поняття та види законів.

 

Закон — це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади держави або самого народу, який приймається та змінюється в особливому порядку, регламентує найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.

 

Юридичні властивості закону:

 

він є нормативно-правовим актом органу законодавчої влади, тобто вищого представницького органу держави або самого народу. В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму);

 

закони встановлюються для регулювання найважливіших питань суспільного і державного життя. Зокрема, як передбачено ст. 18 Конституційного договору: “Виключно законами визначаються: 1) регулювання питань про права та свободи людини і громадянина, громадянство” і т. д. (всього 12 пунктів);

 

він має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Це знаходить свій вираз у тому, що акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював;

 

для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію, який закріплюється у конституції та інших спеціальних законах.

 

Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом.

 

Його порядок та стадії в Україні закріплені в Регламенті Верховної Ради України.

 

Стадії законодавчого процесу:

 

законодавча ініціатива, суть якої полягає у внесенні до Верховної Ради пропозиції про необхідність прийняття того чи іншого закону;

розробка проектів законів;

розгляд законопроектів у комісіях Верховної Ради України;

розгляд законопроектів на сесії Верховної Ради у першому, другому та третьому читаннях;

прийняття закону;

опублікування закону;

набрання законом чинності, або вступ закону в силу.

 

За значенням і місцем законів у системі законодавства вони поділяються на:

 

конституційні, або основні. Це Конституція та закони з питань, безпосередньо врегульованих Конституцією, наприклад “Про громадянство”, “Про загальний військовий обов'язок” та ін. Конституція є основним законом держави, саме в цьому законі закріплюються основи суспільного, економічного і політичного устрою країни, правове становище особи, її права та обов'язки, форма правління та форма державного устрою, порядок організації та компетенція органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Положення, закріплені у Конституції, конкретизуються у конституційних законах.

 

звичайні, або біжучі. Це всі інші чинні в державі закони.

 

надзвичайні, тобто закони, які приймаються у певних, передбачених Конституцією, випадках, наприклад надзвичайний стан, війна тощо.

 

4. Підзаконні нормативно-правові акти та їхні види.

 

Підзаконні нормативно-правові акти — це нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

 

Види підзаконних нормативно-правових актів в Україні:  Укази Президента України; постанови Президії Верховної Ради України; постанови Кабінету Міністрів України; інструкції, розпорядження і накази міністерств, державних комітетів і відомств України; розпорядження глав обласних та районних державних адміністрацій; рішення виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів; нормативні накази та інструкції адміністрації підприємств, установ, організацій.

 

5. Дія нормативно-правових актів у часі (пряма, зворотна, переживаюча), просторі та за колом осіб.

 

Дія нормативно-правових актів — це їхній фактичний вплив на суспільні відносини. Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних суспільних відносин, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст цього акту.

 

Дія нормативно-правового акту обмежена трьома параметрами: а) дією у часі, тобто терміном дії, або часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу; б) простором, на який розповсюджується дія нормативно-правового акту; в) колом осіб, які підпадають під дію нормативно-правового акту, тобто в яких на підставі цього нормативно-правового акту виникають конкретні юридичні права та обов'язки.

 

Дія нормативно-правового акту у часі обмежена моментом набрання ним юридичної сили та моментом втрати останньої. Тобто, слід розрізняти: 1) введення в дію; 2) припинення дії; 3) зворотну силу дії. Нормативно-правові акти починають діяти: а) з часу, що зазначений у самому нормативно-правовому акті чи спеціально прийнятому акті; б) після 10 днів з моменту його опублікування; в) якщо нормативно-правовий акт не публікується, то з моменту одержання його виконавцями.

 

Нормативно-правові акти втрачають чинність в силу: а) закінчення терміну, на який видавався акт; б) відміни даного нормативно-правового акту іншим; в) зміни обставин, для врегулювання яких був призначений нормативно-правовий акт.

 

Дія нормативно-правових актів у часі є:

 

пряма, тобто він поширюється на всі факти, які виникли після набрання ним чинності, та на факти, які виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати, проте тільки з моменту набрання ним чинності;

 

зворотна дія, яка має місце тоді, коли нормативно-правовий акт поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, але вже з моменту їхнього виникнення, тобто відбувається перегляд попередніх рішень з цих фактів вже за новим нормативно-правовим актом;

 

переживаюча дія, яка має місце у випадку, коли нормативно-правовий акт поширює свою дію тільки на нові факти, а на факти, які виникли раніше і продовжують існувати, діє попередній нормативно-правовий акт.

 

Пряму дію мають всі нормативно-правові акти, зворотну та преживаючу тільки у випадках, спеціально передбачених законом.

 

Темпоральна чинність нормативно-правових актів, тобто їхня дія у часі, звичайно, встановлюється законодавством відповідної держави. Знання цих правил — неодмінна передумова належного законного застосування і здійснення норм юридичного права.

 

Дія нормативно-правового акту у просторі — це поширення його впливу на певну територію, державу в цілому чи певний регіон.

 

Дія нормативно-правового акту за колом осіб визначається підлеглістю осіб вимогам нормативно-правових актів. Згідно зі загальним правилом, дія нормативно-правового акту поширюється на всіх осіб, що перебувають на певній території.
Записан


Так, как СЕГОДНЯ, будет НЕ ВСЕГДА!
leranata
Глобальный модератор
Специалист
*****

Киев


Карма: 56
Offline Offline

Город: Киев
Район: Святошинский
ФИО судьи: Кохановская
Дата рождения ребенка: 2007
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: ОС 1 (на 23.07.09)
Сообщений: 344

402054519
Просмотр профиля
« Ответ #317 : 14 Апрель 2009, 20:58:05 »

О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко
Теорія держави і права
Академічний курс

Поняття та види нормативно-правових актів

Нормативно-правові акти займають особливе місце у системі правових актів. Їх необхідно відрізняти від актів застосування й тлумачення права (докладніше про це див. в інших розділах підручника).

За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти.

Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку органом законодавчої влади або на референдумі, володіє вищою юридичною силою та регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Ознаки закону:

1) приймається органом законодавчої влади — парламентом, уповноваженою громадською організацією або на референдумі;

2) порядок його підготовки й видання визначаються конституцією країни та регламентом парламенту;

3) володіє вищою юридичною силою, відповідно всі підзаконні акти повинні відповідати йому і ні в чому не суперечити;

4) регулює найбільш важливі, ключові, суспільні відносини: основи суспільного і державного ладу, права, свободи і обов'язки громадян, форма держави, повноваження органів державної влади тощо.

Саме дані ознаки і виділяють закон у системі інших правових актів, додаючи йому якість верховенства. Змінити або скасувати закон вправі тільки той орган, який його прийняв, причому в чітко встановленому порядку. Згідно зі ст. 85 Конституції України закони приймає Верховна Рада України.

Класифікація законів може проводитися за різними критеріями:

за їх юридичною силою:

1) Конституція (Основний Закон) — основоположний установчий політико-правовий акт, що закріплює конституційний лад, права і свободи людини та громадянина, визначає форму правління і державного устрою, правовий статус органів державної влади (наприклад, у ст. 8 Конституції України визначено, що вона має найвищу юридичну силу, закріплює коло суб'єктів нормотворчої діяльності);

2) конституційні закони — вносять зміни і доповнення до конституції та приймаються з питань, що передбачені та органічно пов'язані з нею (наприклад, Закон України «Про громадянство»);

3) звичайні закони — акти поточного законодавства, присвячені регулюванню різних сторін соціально-економічного, політичного та духовного життя суспільства (наприклад, Закон України «Про електроенергетику»);

за суб'єктами законотворчості: закони, що приймаються представницькими державними органами влади; іншими центральними органами влади, які займаються правотворчістю на основі делегування їм правотворчих повноважень від представницьких органів; уповноваженими громадськими організаціями (муніципальними органами, профспілками тощо); спільними (державних органів та інших соціальних структур); народом України, прийняті на референдумі;

за предметом правового регулювання: конституційні (Закон України «Про вибори народних депутатів»), адміністративні (Кодекс України про адміністративні правопорушення), цивільні (Цивільний кодекс України), кримінальні (Кримінальний кодекс України), екологічні (Закон України «Про охорону атмосферного повітря») тощо;

за терміном дії: постійні (Конституція України) і тимчасові (Тимчасовий регламент Верховної Ради України), надзвичайні — їх дія обмежена у часі і залежить від існування відповідних зазначених в цьому законі надзвичайних обставин;

за структурою: прості (Закон України «Про освіту»), кодифіковані (Житловий кодекс України, Основи законодавства України про культуру);

за сферою дії: загальнодержавні (Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»), окремих адміністративно-територіальних одиниць (постанови або рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим).

Підзаконні нормативно-правові акти містять норми, володіють рядом специфічних ознак, видаються лише уповноваженими органами державної влади у визначеній формі з метою конкретизації та на виконання законів.

Незважаючи на те, що в нормативному правовому регулюванні суспільних відносин головне й визначальне місце займає закон, підзаконні акти теж мають дуже важливе значення у житті будь-якого суспільства, відіграючи допоміжну і деталізуючу роль. Відповідно до Конституції України повноваження з прийняття підзаконних нормативно-правових актів закріплені за Президентом України (ст. 106), Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади (ст. 127). У обмеженому обсязі та у випадках, передбачених конституцією і законами України, право підзаконної правотворчості має Верховна Рада України та Рада міністрів Автономної Республіки Крим (ст. 135), голови місцевих державних адміністрацій (ст. 118), органи місцевого самоврядування та їх посадові особи (статті 143, 144).

Виділяють наступні види підзаконних актів, розташовані за ієрархією:

1) Укази й розпорядження є результатом правотворчої діяльності Президента України підзаконного характеру, обов'язкові для виконання на всій території України, приймаються у межах президентських повноважень, передбачених конституцією та конституційними законами і при цьому не повинні суперечити Конституції України та законам України. Акти Президента скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання, і тільки тоді набувають юридичної сили. Це — принцип контрасигнатури, відповідно до якого Прем'єр-міністр чи міністр беруть на себе юридичну відповідальність за виконання даного акта. Президент, будучи главою держави, видає акти, які займають наступне після законів місце. Важлива роль приділяється указам, багато у чому завдяки їм глава держави реалізує повноваження та елементи свого правового статусу. У сучасний період сфера правового регулювання, охоплена указами, дуже широка. Як правило, вони видаються у випадку прогалин у праві. Розпорядження — це другі за значенням підзаконні акти глави держави. Звичайно, вони приймаються з поточних чи процедурних питань. Акти Президента публікуються в офіційних виданнях. Наприклад, Указ Президента України «Про Збройні Сили України», Розпорядження Президента України «Про призначення Л. Каденюка помічником Президента України з питань авіації та космонавтики».

2) Постанови і розпорядження Уряду України. Акти, що мають особливо важливе значення, видаються у формі постанов. Акти з оперативних та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Усі акти Уряду України обов'язкові до виконання в Україні. Особливістю актів Уряду є те, що вони можуть бути прийняті лише на підставі і на виконання законів України, а також указів Президента України. Змістом постанов уряду є норми права, що встановлюють основи управлінської діяльності в галузі фінансів, освіти, культури, охорони здоров'я тощо, як основні напрями його діяльності. Розпорядження уряду, як правило, мають характер індивідуального правового регулювання. Акти Уряду України підписуються Головою Уряду України і підлягають офіційному опублікуванню не пізніше 15 днів із дня їх прийняття. Наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» або постанова Кабінету міністрів України «Про підвищення заробітної плати працівників культури та архівів», Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Концепції державної політики у сфері постачання газу та нафти в Україну», «Про заходи щодо завершення будівництва недобудованих житлових будинків».

3) Накази, інструкції, положення тощо міністерств, відомств, державних комітетів — це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повинен суперечити законам України та нормативно-правовим актам Президента і Уряду України.

Накази — розпорядчі документи оперативного характеру, якими, як правило, затверджуються або скасовуються інші підзаконні нормативно-правові акти або продовжується строк їх дії.

Інструкції — встановлюють порядок застосування чинного законодавства або порядок здійснення будь-якої діяльності.

Положення, статути — закріплюють правове становище, структуру, функції і компетенцію певної державної організації.

Ці акти приймаються на основі і відповідно до законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов і розпоряджень Уряду України, регулюють суспільні відносини, що перебувають, як правило, у межах компетенції даної виконавчої структури. Однак є серед них і такі, котрі мають загальне значення, виходять за межі конкретного міністерства й відомства, поширюються на широке коло суб'єктів. Наприклад, акти Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації тощо.

4) Рішення і постанови органів місцевого самоврядування — приймаються у межах компетенції і діють на території відповідних міст, районів, сіл, селищ, мікрорайонів тощо. Як правило, ці акти регулюють відносини у сфері громадського порядку, охорони здоров'я, торгівлі у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

5) Локальні нормативно-правові акти — це розпорядження керівників державних і громадських організацій (у вигляді наказів та інструкцій), прийняті у межах їх повноважень та регулюють їх службову і трудову діяльність.

У деяких правових системах залишається діяти одне з найдавніших джерел права — правова доктрина як сукупність наукових знань про певне правове явище, які знаходять прояв у вигляді ідей, концепцій тощо, яким надається загальнообов'язкове значення.
Записан


Так, как СЕГОДНЯ, будет НЕ ВСЕГДА!
leranata
Глобальный модератор
Специалист
*****

Киев


Карма: 56
Offline Offline

Город: Киев
Район: Святошинский
ФИО судьи: Кохановская
Дата рождения ребенка: 2007
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: ОС 1 (на 23.07.09)
Сообщений: 344

402054519
Просмотр профиля
« Ответ #318 : 14 Апрель 2009, 21:05:33 »

При цьому покладатися на суддю, думаючи, що він – людина компетентна і сама розбереться, що до чого, не рекомендується. Перед суддею стоїть інше завдання: вислухавши сторони, правильно, з точки зору закону, оцінити почуте. А от що скажуть сторони процесу в обґрунтування своєї позиції – це проблема тільки сторін. Автор у цій статті спробує показати, як можна (і потрібно) обґрунтовувати свою точки зору, спираючись на принципи й поняття теорії права.

...Таким чином, починаючи з підготовки тексту позовної заяви й закінчуючи прийняттям рішення по суті спору, учасники господарського процесу керуються нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини. Розглянемо деякі теоретичні принципи існування і застосування норм права.

СИСТЕМА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Нормативно-правовий акт – це офіційний письмовий документ, який прийнятий уповноваженою особою в чітко визначеній формі і містить у собі нормативний припис, адресований невизначеному колу осіб. Система нормативно-правових актів у нашій державі будується залежно від місця органу, що видає акт, в ієрархії державного апарата. Всі нормативно-правові акти поділяються на:

закони;
підзаконні нормативні акти.
Закон – це акт, прийнятий Верховною Радою України або через референдум (тобто законодавчою владою), що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має вищу юридичну силу. Прийнято розрізняти закони:

конституційні;
звичайні.
Конституційні закони – це насамперед сама Конституція і закони, що мають безпосереднє відношення до неї. Конституція України є основним законом, що має найвищу юридичну силу. У ст. 8 Конституції України закріплено, що "закони та інші нормативно-правові акти приймаються на підставі Конституції України й повинні їй відповідати". Більше того, в Конституції України встановлене правило про те, що "норми Конституції України є нормами прямої дії". Тому при складанні судових позовів або відповідей на позовні заяви радимо відшукати в Конституції України норму, що підтверджує Вашу правоту. Як правило, посилання на норму Конституції належним чином впливають і на учасників судових розглядів, і на суддю.

Звичайні закони теж можна розділити на дві групи:

кодифікаційні;
поточні.
Кодифікаційний закон (кодекс) – це документ, в якому в систематизованому вигляді розташовані нормативні приписи, що регулюють окрему область суспільних відносин. Кодекс, як правило, становить ядро певної галузі законодавства. На сьогоднішній день в Україні діють 18 кодексів. Усі інші закони є поточними.

Досить докладно і ясно висвітлені сутність, роль та класифікація законів у системі законодавства в законопроекті, прийнятому в другому читанні з поправками Президента України 30 липня 2001 р. "Про закони й законодавчу діяльність".

Існує і таке поняття, як делегована правотворчість, тобто видання нормативно-правового акта за прямим дорученням одного органу держави іншому. Тут доречно буде згадати чинні зараз Декрети Кабінету Міністрів України (далі – Декрети КМУ). Кабінет Міністрів є органом виконавчої влади, що видає підзаконні нормативні акти – постанови й розпорядження. Однак Верховна Рада України як орган законодавчої влади наприкінці 1992 р. делегувала свої повноваження строком на 6 місяців Кабінету Міністрів і доручила йому видавати такий вид нормативних актів, як Декрет, що є не підзаконним актом, а законодавчим. Тому варто пам’ятати, що чинні на сьогодні Декрети КМУ (наприклад, "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15) за своєю юридичною природою мають силу закону, а не підзаконного акта. І якщо одне й те саме питання регулюється і Декретом КМУ, і Законом України, то слід застосовувати правило загального і спеціального законодавства, або ж дивитися, який із цих актів є більш "свіжим" (про це докладніше йтиметься далі). За юридичною ж силою декрет і закон є рівними.

Частиною українського законодавства є також міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України. Підкреслюю, що міжнародні договори обов’язкові до виконання саме після їхньої ратифікації Верховною Радою, а не після підписання їх Україною. Іноді між підписанням і ратифікацією (тобто схваленням) може пройти великий проміжок часу. Так, для підприємців становлять інтерес міжнародні договори, укладені з багатьма країнами про уникнення подвійного оподаткування. Згідно з п. 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 р. № 1906, у випадку колізії норм міжнародного договору і національного акта пріоритет надається саме міжнародному договору. Тому, наприклад, підприємцям, які сплачують податок на репатріацію доходів нерезидентів, варто стежити за зазначеними вище міжнародними договорами про уникнення подвійного оподаткування, оскільки ними, як правило, ставки цього податку встановлюються для окремих країн нижче, ніж загальна ставка – 15%.

Найбільшу групу в системі законодавства складають підзаконні нормативно-правові акти – акти державних органів, прийняті в межах своїх повноважень на підставі й на виконання Конституції та законів.

До підзаконних нормативно-правових актів належать:

укази Президента;
постанови Кабінету Міністрів України;
акти місцевих органів влади і самоврядування;
акти міністерств і відомств;
локальні акти.
Відносно актів міністерств і відомств слід сказати, що вони підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Видані, але не зареєстровані акти не набувають чинності. Реєстрація відомчих нормативних актів здійснюється на підставі Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, затвердженого наказом Мін’юсту України від 25 листопада 2002 р. № 102/5.

Найнижчий щабель у системі підзаконних актів посідають локальні акти, тобто акти, прийняті відповідними колективами на основі приписів законодавства і чинні в межах цих колективів. Інакше кажучи, це внутрішні документи окремо взятого підприємства, які обов’язкові тільки для цього підприємства. Таких локальних актів існує досить багато. До них, насамперед, належать статут підприємства, колективний договір, правила внутрішнього розпорядку, положення про філії та представництва, накази з основної діяльності та з особового складу і т.ін. В акціонерних товариствах (особливо у відкритих АТ) цілий блок становлять локальні акти, пов’язані з корпоративним управлінням (положення про наглядову раду, регламент загальних зборів акціонерів, протоколи засідань правління і загальних зборів акціонерів та ін.) При вирішенні спірних питань у суді перевага віддаватиметься саме локальним актам за умови, що вони не суперечать чинному законодавству і прийняті в межах повноважень, наданих органу, що їх видає. Основне ж призначення локальних актів – конкретизувати вимоги загальних норм права відповідно до умов та особливостей діяльності конкретного суб’єкта господарювання.

Багатьох цікавить питання про юридичну силу узагальнень судової практики і роз’яснень Пленуму Верховного Суду України та Президії Вищого Господарського Суду України. Варто знати, що вони не є нормативно-правовими актами. Ці документи не встановлюють нових норм права, а лише роз’яснюють порядок застосування вже існуючих норм. Але при обґрунтуванні своїх вимог у господарському суді доречно буде послатися на роз’яснення вищих органів судової влади. Суддя завжди візьме до відома точку зору Верховного Суду України або Вищого Господарського суду України (якщо вона не суперечить позиції Верховного Суду), викладену в роз’ясненнях, при застосуванні до спірних правовідносин тієї або іншої норми.

Не є нормативно-правовими актами і листи державних та інших органів. Вони мають інформаційно-рекомендаційний характер, висвітлюють точку зору органу, що їх видає, і не є обов’язковими до виконання. Більше того, вони не є актами в розумінні ст. 12 ГПК України, тому не можна звертатися до господарського суду з позовом про визнання недійсним листа, незалежно від того, який орган його видав.




КОЛІЗІЯ НОРМ ПРАВА

Існує в теорії права і таке поняття, як "колізія норм", тобто неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання. Юристи на практиці інколи зустрічаються з цим явищем при спробі нормативно обґрунтувати свою точку зору. Тому потрібно запам’ятати, що теорією права встановлені такі принципи, що застосовуються для вирішення проблеми колізії норм:

якщо виявлені розбіжності між актами, прийнятими одним органом, то застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності;
при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага віддається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом;
якщо різні за змістом норми містяться в актах, прийнятих різними органами, то застосовується норма, прийнята вищим органом.
Розглянемо практичне застосування цих принципів, а саме, застосування загального і спеціального законодавства. З 1 січня 2001 р. почав діяти знайомий всім платникам податків Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 р. (далі – Закон № 2181). У преамбулі цього закону прямо зазначено, що він є спеціальним законом з питань оподатковування. Пункт 19.6 Закону № 2181 передбачає, що "закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать нормам цього закону". Таким чином, норми інших актів, що регулюють питання оподаткування, застосовуються тільки тоді, коли вони не суперечать Закону № 2181 (наприклад, з питань строків сплати податків). Існує ряд судових рішень у спорах з податковими органами, що базуються саме на пріоритеті норм Закону № 2181.

Однак у законі не обов’язково має бути зазначено, що саме цей закон є спеціальним у конкретній сфері суспільних відносин. Суб’єкти господарювання можуть самостійно визначити й розмежувати загальний і спеціальний закон, який регулює питання, що їх цікавить. Так, наприклад, усім суб’єктам відоме таке явище, як невиконання держвиконавцями рішень господарських судів. Затягування такого виконання судових документів завдає підприємцям значної шкоди. Тому вони мають всі підстави для подачі позову про відшкодування заподіяних такою бездіяльністю збитків. Загальним законом, що регулює відшкодування збитків, є Цивільний кодекс України, але для даних правовідносин законодавець встановив спеціальні норми – Закон України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 р., ст. 11 якого регулює питання відшкодування збитків з держвиконавця. Тому керуватися потрібно насамперед цим законом.

Усі викладені вище правила вирішення проблеми колізії норм законодавець зафіксував у законопроекті "Про закони й законодавчу діяльність" від 30 липня 2001 р. При цьому п. 3 ст. 40 зазначеного законопроекту встановлює чітке правило про те, що порушення принципів вирішення колізії норм є підставою для того, щоб суд визнав застосування закону неправильним.



ПРОГАЛИНИ У ПРАВІ

Трапляються випадки, коли потрібно знайти норму права, що регулює конкретні суспільні відносини, а виявляється, що такої норми немає. Подібна ситуація в теорії права отримала назву "прогалини в праві", тобто відсутність юридичного врегулювання конкретних суспільних відносин у тому випадку, коли таке врегулювання необхідно. При цьому спір, що виник у сфері суспільних відносин, не врегульованих нормами права, однаково необхідно вирішувати, включаючи й судовий розгляд. Відсутність норм права, що регулюють конкретні відносини, не може бути підставою для відмови судом розглянути справу. Так, зокрема, ч. 6 ст. 4 ГПК говорить: "Забороняється відмова в розгляді справи за мотивами неповноти, неясності, суперечливості або відсутності законодавства (виділено Авт.), що регулює спірні відносини".

Як вихід із такої ситуації є два варіанти: перший полягає в прийнятті компетентним органом правового акта, що регулював би дане питання. Однак цей процес є тривалим і складним. Тому для оперативного рішення застосовується другий варіант, що полягає в аналогії закону і аналогії права. Аналогія закону – це застосування для регулювання даних відносин закону, що регулює аналогічні відносини. Аналогія права – це вирішення конкретних питань, з використанням при цьому загальних ідей і принципів права, коли відсутні акти, що регулюють як конкретні відносини, так і аналогічні їм.

Ці теоретичні принципи зафіксовані тепер і на законодавчому рівні у ст. 8 нового Цивільного кодексу України. Тому при нормативному обґрунтуванні своїх вимог або заперечень у господарському суді можна буде посилатися на цю норму Цивільного кодексу. Принципи аналогії закону і аналогії права знайшли своє відображення й у згаданому вище законопроекті "Про закони й законодавчу діяльність". Стаття 43 цього законопроекту встановлює, що "прогалини, виявлені в змісті закону, можуть бути усунені судом, що застосовує закон, шляхом аналогії закону і аналогії права ". У законопроекті дається визначення цих принципів теорії права і встановлено обмеження їх застосування. І хоча цей законопроект ще не має сили закону, однак, судячи з хронології його обговорення у Верховній Раді, є надія, що його приймуть у третьому читанні в недалекому майбутньому.

Однак варто пам’ятати, що рішення, прийняті на підставі аналогії права або аналогії закону, не можуть відігравати роль загальної норми права, яка застосовується для всіх. Воно стосується винятково даного конкретного випадку.

Крім аналогій закону і права, прогалини в праві усуваються ще одним способом – постійним застосуванням того чи іншого припису із суміжної галузі права, що регулює подібні відносини. У зв’язку з цим характерними є норми нового Цивільного й Господарського кодексів. Так, зокрема, Господарським кодексом регулюється порядок укладення агентських договорів, а новим Цивільним кодексом – договорів доручення. За своєю правовою природою ці договори є ідентичними. Законодавець допускає, що розділ, який регулює порядок укладення агентських договорів, може не охоплювати абсолютно всі сторони цього питання. Тому п. 2 ст. 305 Господарського кодексу передбачає, що "у частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними в цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, яким регулюються відносини доручення". З огляду на це, і суд, і підприємці можуть постійно застосовувати норми Цивільного кодексу, якщо в Господарському кодексі відсутні необхідні норми для регулювання агентських відносин.



ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА

Зупинимося на деяких аспектах тлумачення норм права, тобто на перекладі тексту норми на більш конкретну й зрозумілу мову, на роз’ясненнях того, що саме орган, який видає, хотів сказати, затверджуючи конкретну норму. Тлумаченням норм у нашій країні займаються всі, хто тільки може (або думає, що може) це зробити. Тому суб’єкти господарювання мають чітко усвідомити, що тлумачення норм права буває:

офіційним;
неофіційним.
Офіційне тлумачення – це сформульоване у спеціальному акті роз’яснення змісту й мети правових норм, яке здійснене уповноваженим органом і має загальнообов’язковий характер.

Неофіційне тлумачення не має загальнообов’язкової сили. Таке тлумачення норм можуть давати, наприклад, учені в наукових працях і наукових коментарях. Сюди ж відноситься і буденне (побутове) тлумачення. Використання неофіційного тлумачення норм у судовому господарському процесі не матиме доказової сили, тому докладніше зупинимося на офіційному тлумаченні, яке можна класифікувати таким чином:


Відразу потрібно сказати, що згідно зі ст. 147 Конституції України, органом, який може надавати офіційне тлумачення Конституції України та законів України, є Конституційний Суд України. Ця сама норма викладена у ст. 41 вищезгаданого законопроекту "Про закони і законодавчу діяльність": "Офіційне тлумачення Конституції України і законів здійснює Конституційний Суд України. Врахування висновку Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень Конституції України або закону є обов’язковим при застосуванні цих положень".

З огляду на те, що рішення щодо тлумачення норм права Конституційний Суд приймає не так уже й часто (наприклад, у 2002 р. таких рішень було 12), радимо суб’єктам господарювання їх відслідковувати й посилатися на них при обґрунтуванні своєї правоти в господарському суді. Так, Конституційний Суд прийняв кілька рішень, що мають безпосереднє відношення до господарського процесу: про тлумачення абзацу 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (стосовно визнання недійсними актів у господарських судах); про тлумачення ч. 2 ст. 124 Конституції України (відносно досудового врегулювання господарських спорів). Суддя при винесенні рішення обов’язково врахує рішення Конституційного суду України, якщо воно матиме відношення до господарського спору, що розглядається.



Тепер детальніше зупинимося на видах тлумачення, викладених на схемі.

Нормативне тлумачення характеризується загальнообов’язковістю, поширенням на широке коло суб’єктів і багаторазовістю використання. Існують два різновиди нормативного тлумачення: автентичне, коли норму роз’яснює той самий орган, який її встановив, і легальне, коли норму роз’яснює орган, який не встановлював дану норму, однак він уповноважений давати таке тлумачення. Прикладом легального тлумачення можуть служити постанови Пленуму Верховного Суду України про застосування норм того чи іншого законодавчого акта. Документи і з автентичним, і з легальним тлумаченням норм права можна використати при нормативному обґрунтуванні своїх вимог або заперечень у господарському суді.

Казуальне тлумачення стосується тільки окремих осіб з урахуванням конкретних обставин, і обов’язковим буде тільки для осіб, яким надається таке тлумачення. Як і нормативне, казуальне тлумачення може бути двох видів: судове – це судове рішення з конкретної справи, і адміністративне, що здійснюється міністерствами й відомствами у вигляді виданого акта з конкретної справи (наприклад, за скаргою). Що стосується використання казуальних тлумачень при судовому вирішенні спору, то варто зазначити, що згадати про них у суді потрібно. Зокрема, можна сказати про судові рішення з аналогічних спорів, особливо якщо вони не були оскаржені й набули чинності, або були оскаржені, і вищі судові інстанції винесли рішення, які ви б хотіли, щоб були винесені й у вашому спорі. І хоча суддя не згадає їх у своєму рішенні, але рішення своїх колег з аналогічних справ судді, як правило, беруть до відома.

У світлі питання про тлумачення норм права не можна залишити без уваги відомчі тлумачення, що належать до неофіційних. Йдеться про всілякі листи й роз’яснення, в яких державні органи викладають своє бачення того, що саме слід розуміти під тим чи іншим законодавчим терміном. Особливо плідною є діяльність ГНАУ з видання таких роз’яснень, з якими кожного дня зустрічаються всі платники податків. Ці листи є поштовхом до дії для податкових інспекторів, що часто тягне за собою неприємності для платників податків. Тому слід засвоїти, що раз листи й роз’яснення не є нормативно-правовими актами (як вказувалося вище), то й викладені в них тлумачення норм не є офіційними і, відповідно, не обов’язкові до застосування. Це тільки точка зору органу, який видає роз’яснення. Суддя ніколи не покладе в основу свого рішення відомчі роз’яснення будь-якого питання.


Записан


Так, как СЕГОДНЯ, будет НЕ ВСЕГДА!
SumAnna
Эксперт
******


Карма: 142
Offline Offline

Город: Сумы
Дата рождения ребенка: 8.10.2007 г.
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: Отправила кассацию в ВАСУ и ВСУ
Сообщений: 891

127193052
Просмотр профиля
« Ответ #319 : 14 Апрель 2009, 21:06:03 »

Цитировать
Девочки, а как цитаты вставлять, что-то у меня не получается или у меня в настройках что-то не так?

Кликните на  "Цитировать".
Я делаю так: подвожу курсор у "Цитировать", жму на правую кнопку мыши, выскакивает список действий, выбираю "Открыть в новом окне". Открывает новое окно уже с цитатой, просто под ней пишешь (но смотря у кого какие настройки, может быть что новая страница с цитатой в новом окне открывается по умолчанию)

Но можно и так сделать: скопировать текст, вставить его в окно сообщения (ответа), выделить его (как при копировании) и нажать в панельке инстументов Ответа значек "Цитата" - он во втором ряду, предпоследний (желтый квадратик с треугольничком в правом нижнем углу).
На Юристе был такой же значек.  
« Последнее редактирование: 14 Апрель 2009, 21:14:07 от SumAnna » Записан



"Говорят, что счастья нет, Только я отвечу - Ты не жди рассвет, а иди навстречу"
leranata
Глобальный модератор
Специалист
*****

Киев


Карма: 56
Offline Offline

Город: Киев
Район: Святошинский
ФИО судьи: Кохановская
Дата рождения ребенка: 2007
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: ОС 1 (на 23.07.09)
Сообщений: 344

402054519
Просмотр профиля
« Ответ #320 : 14 Апрель 2009, 21:11:09 »

Конституція — основний закон громадянського суспільства і держави, який має вищу юридичну чинність, через який (відповідно до багатовікового досвіду і прагнень народу) затверджуються основи суспільного і державного ладу і механізми їх дії, спрямовані на зміцнення держави і забезпечення прав і свобод громадян.

Основні загальносоціальні ознаки (властивості) конституції:

1. Конституція має основний, установчий характер: закріплює основи суспільно-економічного ладу держави, її форму правління, форму національно-територіального устрою, організацію і систему державної влади і місцевого самоврядування, встановлює принципи їх функціонування, визначає основні права, свободи і обов'язки людини і громадянина, створює політико-пра-вові умови формування структур громадянського суспільства, встановлює принципи законності та правопорядку.

2. Конституція має всеосяжний об'єкт регламентації та впливу. Так, Конституція України 1996 р. якісно відрізняється від попередньої Конституції УРСР обсягом регулювання широкого кола суспільних відносин — політичних, соціальних, духовно-культурних, закріпленням нового статусу особи і громадянина, суспільства і держави, органів державної влади і самоврядування, принципів роботи державного апарату та ін. Конституційні норми є вихідними (первинними), засадними началами для діяльності державних органів і посадових осіб, політичних партій, громадських організацій і громадян.


3. Конституція має народний характер: виражає інтереси громадянського суспільства (народу) і повинна служити йому. Вона є насамперед конституцією громадянського суспільства, а не лише держави.

4. Конституція має гуманістичний характер: розглядає права людини як найважливішу цінність безпосередньо для самої людини. У ній втілено світові стандарти прав людини, встановлено межі втручання держави у приватне життя громадянина, механізми забезпечення його прав і свобод. До основи визначення прав і свобод людини і громадянина в Конституції покладено поняття людської гідності.

Цінно, що Конституція України встановила непорушність гуманістичного принципу в майбутньому: при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинного законодавства не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22);

5. Конституція має реальний характер: фіксує фактично існуючу систему суспільних відносин, правопорядок, які склалися на момент її ухвалення.

6. Конституція має прогностичний характер: містить значний потенціал розвитку основних інститутів громадянського суспільства, демократичних інститутів публічної влади. В основу перспективної концепції Конституції України покладено досягнення вітчизняної та світової конституційно-правової думки і практики, наприклад, побудова демократичної, соціальної, правової держави. Конституція є своєрідним політико-юридичним путівником, компасом суспільних відносин.

7. Конституція має найстабільніший характер порівняно з іншими законами.



Юридичні ознаки (властивості) конституції як основного закону:

1. Конституція є актом найвищої юридичної сили (верховний акт). На її основі мають прийматися закони та інші нормативно-правові акти, а також укладатися та ратифікуватися міжнародні договори.

2. Конституція становить базу для поточного законодавства і формування правової системи держави. Поточне законодавство розвиває положення конституції. Як юридична база законодавства конституція — серцевина всього правового простору країни, виток формування її правової системи, орієнтир її вдосконалення. її верховенство в національній правовій системі полягає у визначенні взаємозв'язку і узгодженості напрямків розвитку правової культури, юридичної практики й інших ланок правової системи, стимулюванні гармонізації галузей права і систематизації законодавства.

3. Конституція містить норми прямої дії, які відповідають основним стандартам сучасного міжнародного права і не потребують будь-яких додаткових законів і постанов для 'їх застосування. Пряма дія конституції властива не лише Конституції України, але й Конституції Автономної Республіки Крим (ухвалена в 1998 p., набрала чинності в 1999 p.), норми якої є нормами прямої дії в межах її території. Пряма дія Конституції служить гарантом охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина.

Так, Конституція України гарантує громадянам право звертатися до судових органів країни для захисту своїх інтересів (ст. 8), а також до відповідних міжнародних організацій. Для реалізації ст. 55 Конституції України, яка гарантує право на оскарження в суді дій будь-яких посадових і службових осіб без обмежень, не потрібно звертатися до спеціального закону.

4. Конституційні норми мають вищий ступінь нормативної концентрації та ціннісної орієнтації, ніж суміщена дія конституційних і поточних норм. Конституційні норми не розчиняються в комплексі останніх, а мають визначальне значення в нормативній регламентації суспільних відносин.

5. Конституція має особливу процедуру ухвалення і зміни. Для Конституції України вона визначена в розділі XVIII (2/3 кваліфікованої більшості).

6. Конституція має складний дворівневий механізм власної реалізації: а) рівень реалізації конституції в цілому; б) рівень реалізації її конкретних норм.

Суворе і точне дотримання конституції -- найвища норма поведінки всіх громадян, громадських об'єднань, комерційних організацій, державних органів і посадових осіб.

Саме конституція, конституційні норми, а також зміни та доповнення, що вносяться до них, складають теоретичну конституцію країни (наказує те, що має бути). Вона може як збігатися, так й розбігатися з фактичною конституцією або конституцією у матеріальному сенсі (те, як є насправді).

 
Записан


Так, как СЕГОДНЯ, будет НЕ ВСЕГДА!
Tatyana
Член ВГО
Пользователь
*****

ТАТЬЯНА


Карма: 4
Offline Offline

Город: г. Харцызск
Район: Донецкая обл.
Дата рождения ребенка: Дочка 02.06.2007, сынок 26.06.2008
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: ОС на 02.06.2009
Сообщений: 104


Просмотр профиля
« Ответ #321 : 14 Апрель 2009, 21:14:48 »

Да, да, мне в суде тоже говорили о подобных "хитростях"  Смеющийся. Если в тексте иска сумма есть, то в просительной части можно не указывать, но додатком до иска нужно приложить таблицу с расчетами на отдельном листке. Хотя меня немного смущает факт отсутствия суммы в просительной части, если честно Непонимающий...
Девочки, ну помоему девушка в суде сказала нет решения Конституционного Суда.... Не могут они удовлетворять 2008, нет практики. Может что то не дочула з переляку. Первый раз была в суде, голос дрожит. Под конец беседы, конечно немного осмелилась, но с начала... Даже не знаю как буду защищаться. Я так помню диплом в ВУЗе когда защищала, вышла, а сказать ничего не могу. Забыла все на прочь! Потом немного подсмотрела доклад и меня как прорвало.... Мне даже вопросы не задавали! А как тут будет не знаю, это не дипломная работа, тут нужно отстаивать!!!
А на счет того что сумму не указывать, как сказала эта девушка, суд сам все равно будет просчитывать, и не всегда суммы которые мы просим совпадают с суммой которую удовлетворяют. А 1% нужно заплатить от того что просим. Сама не знаю,
 что делать?
Записан

Кто стучит, тому открывают!

SumAnna
Эксперт
******


Карма: 142
Offline Offline

Город: Сумы
Дата рождения ребенка: 8.10.2007 г.
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: Отправила кассацию в ВАСУ и ВСУ
Сообщений: 891

127193052
Просмотр профиля
« Ответ #322 : 14 Апрель 2009, 21:18:26 »

Девочки, ну помоему девушка в суде сказала нет решения Конституционного Суда.... Не могут они удовлетворять 2008, нет практики.

Ничего не пойму. Как Вы писали иск, если задаете вопрос о Решение КС на 2008 год? О его отсутствии?
Прочитайте у себя в иске, чем обосновываете 2008 год.


Может имели  виду решения Верховного суда или Высшего административного суда?

Обязательно разберитесь с этими вопросами!!! Если будете защищать себя в суде сами, то у Вас еще много пробелов, узучайте и узучайте тему, нам хочется чтобы Вы смогли отвоевать в суде.
« Последнее редактирование: 14 Апрель 2009, 21:37:07 от SumAnna » Записан



"Говорят, что счастья нет, Только я отвечу - Ты не жди рассвет, а иди навстречу"
Tatyana
Член ВГО
Пользователь
*****

ТАТЬЯНА


Карма: 4
Offline Offline

Город: г. Харцызск
Район: Донецкая обл.
Дата рождения ребенка: Дочка 02.06.2007, сынок 26.06.2008
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: ОС на 02.06.2009
Сообщений: 104


Просмотр профиля
« Ответ #323 : 14 Апрель 2009, 21:23:05 »

?
Цитировать
А Вы сегодня хотели отнести иск?
может глянете в раздел Лунный календарь?
Я не могу найти этот раздел, подскажите пожалуйста, где искать? Непонимающий
Очень хотелось бы прочесть.
Записан

Кто стучит, тому открывают!

НАТАСЬЯ
Глобальный модератор
Специалист
*****


Карма: 34
Offline Offline

Город: г.Мариуполь
Дата рождения ребенка: 17.04.2007г.
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: Суд ПИ - отказ 26.05.11-апелляция
Сообщений: 451


Просмотр профиля
« Ответ #324 : 14 Апрель 2009, 21:29:46 »

?
Цитировать
А Вы сегодня хотели отнести иск?
может глянете в раздел Лунный календарь?

Я не могу найти этот раздел, подскажите пожалуйста, где искать? Непонимающий
Очень хотелось бы прочесть.


http://www.zed.in.ua/forum/index.php/topic,28.15.html
Записан

Tatyana
Член ВГО
Пользователь
*****

ТАТЬЯНА


Карма: 4
Offline Offline

Город: г. Харцызск
Район: Донецкая обл.
Дата рождения ребенка: Дочка 02.06.2007, сынок 26.06.2008
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: ОС на 02.06.2009
Сообщений: 104


Просмотр профиля
« Ответ #325 : 14 Апрель 2009, 21:31:56 »

Девочки, ну помоему девушка в суде сказала нет решения Конституционного Суда.... Не могут они удовлетворять 2008, нет практики.

Ничего не пойму. Как Вы писали иск, если задаете вопрос о Решение КС на 2008 год? О его отсутствии?
Прочитайте у себя в иске, чем обосновываете 2008 год.

У меня в иске есть и о РКСУ от9 липня 2007, и о РКСУ от 27 травня 2008, но в наших судах НЕТ практики И ВСЕ ТУТ!
 А я жду скорейшего "выздоровления" нашей судебной системы, да и вообще государства в целом. Надеюсь доживем!
Записан

Кто стучит, тому открывают!

Mas'ka
Член ВГО
Пользователь
*****


Карма: 10
Offline Offline

Дата рождения ребенка: 2008
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: апелляция
Сообщений: 151

446188057
Просмотр профиля Email
« Ответ #326 : 14 Апрель 2009, 21:37:02 »

Цитировать
У меня в иске есть и о РКСУ от9 липня 2007, и о РКСУ от 27 травня 2008, но в наших судах НЕТ практики И ВСЕ ТУТ!
 А я жду скорейшего "выздоровления" нашей судебной системы, да и вообще государства в целом. Надеюсь доживем!
В 2008 году два РКСУ: № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року и
№ 26 рп/2008 від 27 листопада 2008 року
« Последнее редактирование: 14 Апрель 2009, 21:37:48 от SumAnna » Записан

SumAnna
Эксперт
******


Карма: 142
Offline Offline

Город: Сумы
Дата рождения ребенка: 8.10.2007 г.
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: Отправила кассацию в ВАСУ и ВСУ
Сообщений: 891

127193052
Просмотр профиля
« Ответ #327 : 14 Апрель 2009, 21:40:07 »

У меня в иске есть и о РКСУ от9 липня 2007, и о РКСУ от 27 травня 2008, но в наших судах НЕТ практики И ВСЕ ТУТ!
 А я жду скорейшего "выздоровления" нашей судебной системы, да и вообще государства в целом. Надеюсь доживем!

есть 22 травня и 27 листопада 2008 года

27 травня нет решения
Записан



"Говорят, что счастья нет, Только я отвечу - Ты не жди рассвет, а иди навстречу"
Anvitasa
ТАТЬЯНА
Глобальный модератор
Эксперт
*****

Карма: 142
Offline Offline

Город: Кривой Рог Днепропетровская обл.
Дата рождения ребенка: 21.12.2007
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: По детям войны получено решение ЕСПЧ - теперь очень хАчу денЁг!!!
Сообщений: 1912


Просмотр профиля
« Ответ #328 : 14 Апрель 2009, 22:09:04 »

Девченки, если в запереченнях ответчик молчит о сроках, а они реально пропущены, что можно написать в ходатайсте (очень хочу подать навсякий случай) вместо фразы:

Відповідач заявив про пропущений строк звернення до суду.

Ведь по КАСУ как бы отказывают только если ответчик настаивает.
Записан

SumAnna
Эксперт
******


Карма: 142
Offline Offline

Город: Сумы
Дата рождения ребенка: 8.10.2007 г.
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: Отправила кассацию в ВАСУ и ВСУ
Сообщений: 891

127193052
Просмотр профиля
« Ответ #329 : 14 Апрель 2009, 22:15:19 »

Девченки, если в запереченнях ответчик молчит о сроках, а они реально пропущены, что можно написать в ходатайсте (очень хочу подать навсякий случай) вместо фразы:

Відповідач заявив про пропущений строк звернення до суду.

Ведь по КАСУ как бы отказывают только если ответчик настаивает.

Если я правильно поняла вопрос, может так:

"Щодо строку звернення до суду"
или "Пояснення щодо строку звернення до суду"
и дальше текст что хотите сказать по этому вопросу
Записан



"Говорят, что счастья нет, Только я отвечу - Ты не жди рассвет, а иди навстречу"
Страниц: 1 ... 17 18 19 20 21 [22] 23 24 25 26 27 ... 487   Вверх
  Печать  
 
Перейти в:  

Powered by SMF 1.1.12 | SMF © 2006-2008, Simple Machines LLC | Sitemap Rambler's Top100 ���������� ������
Страница сгенерирована за 0.421 секунд. Запросов: 21.