Украинский социальный форум
20 Январь 2018, 15:11:20 *
Добро пожаловать, Гость. Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Войти
Новости: На форуме Вы сможете задать вопросы и найти ответы по теме соц.пособия, депозит, алименты, ЖЭК и мн. др.
   
   Начало   Помощь Поиск Календарь Медиа Войти Регистрация  
Страниц: 1 2 [3] 4 5 6 7 8 ... 10
 21 
 : 30 Октябрь 2015, 19:44:20 
Автор Ann78 - Последний ответ от Ann78
Прошел суд. Хочу поделится. Суд по банку с временной администрацией оказывается - это отказ!
Причина:
Отже, так як на даний час Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачена спеціальна процедура повернення вкладів банківської установи, тому суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача банківського вкладу, відсотків та інших нарахувань, пов»язаних із невиплатою вкладу.

Судьи не учитывают ни то, что суммы разные (до 200 или более), не то, что депозиты, которые окончились до ВА не попадают под мораторий, не то, что банк крымчан уже 1,5 года посылает то в Крым, то ещё куда (не выдает выписок, не начисляет %, не обслуживая, снимает по 10 дол. в  месяц за «заморозку депо»).

Поэтому, поменяла требования и требую предоставить выписки. Представитель явился и заявил, что нет тех. возможности выписки предоставить, чем удивил даже судью.
Перенесли суд в итоге. При подготовке очень выручила информация на сайте и очень помогла СумАнна!

Теперь путаница с фондом, ведь и там просто получить хоть часть своих денег не удастся, нет справки переселенца. Вот ведь чудо люди у нас в фонде, аж банк напоминают - Финики. Почему только справка?! Есть официальное трудоустройство с шестидневкой в Киеве, но это не подтверждает для фонда, что живешь не в Крыму, нет, им только справку подавай! И плевать они хотели на то, что справку получить надо, для этого отпросится с работы, а там и так отпрашиваешься то на суд, то в банк... А как сильно нужны такие работнички?! А как нынче работу найти?!

 22 
 : 27 Октябрь 2015, 22:45:38 
Автор Ann78 - Последний ответ от Ann78
Громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території АР Крим, виплати гарантованої суми здійснюватимуться за загальним реєстром вкладників неплатоспроможних банків. Відповідні зміни до Наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.08.2015 №261 були внесені згідно Наказу від 7 жовтня 2015 року №339.
Згідно з внесеними змінами, для отримання відшкодування вкладники, які є внутрішньо переміщеними особами, повинні надати до банку:
- дійсний паспорт громадянина України;
- довідку з реєстраційним номером облікової картки платника податків    (банк ідентифікує фізичну особу - резидента без пред'явлення документа, що засвідчує її реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, якщо в паспорті особи контролюючими органами зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта або до паспорта внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків);
- особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта;
- довідку, що підтверджує місце перебування, яка оформлюється і видається органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції).
Виплати сум відшкодування особам, які унаслідок їх неявки або з інших причин (вкладники, реквізити яких у Загальному реєстрі відмінні від реквізитів їх документів, спадкоємці тощо) не одержали кошти протягом строку виплат за Загальним реєстром, здійснюватимуться шляхом переказу відшкодувань за результатами розгляду індивідуальних звернень вкладників до Фонду.

http://www.fg.gov.ua/news/2602-hromadianam-ukrainy-iaki-pereselylysia-z-tymchasovo-okupovanoi-terytorii-vyplaty-harantovanoi-sumy-zdiisniuvatymutsia-za-zahalnym-reiestrom-vkladnykiv

 23 
 : 21 Сентябрь 2015, 13:22:19 
Автор Ann78 - Последний ответ от Ann78
Нашла хоть что-то про то, как же теперь судиться с банком, в котором введена ВА:
http://news.finance.ua/ua/news/-/184393/vzyaty-shturmom

 24 
 : 18 Сентябрь 2015, 21:59:33 
Автор Ann78 - Последний ответ от Ann78
Про процедуру суда с банком, который в процессе стал неплатежеспособным пока ничего не нашла, а про декларацию вот что есть: http://www.5.ua/okypaciya-krimy/Krymchany-z-rosiiskym-pasportom-ne-zmozhut-zabraty-vklady-v-ukrainskykh-bankakh--91042.html
Мешканці Криму, які отримали паспорт країни-окупанта, не зможуть забрати вклади в українських неплатоспроможних банках.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб видав наказ №261 від 18 серпня 2015 року щодо порядку здійснення виплат вкладникам, які проживають на тимчасово окупованій території. Про таке рішення повідомили на сайті відомства.

Відповідно до наказу, щоб отримати кошти в установах банку, які здійснюють виплати, вкладникам необхідно надати, серед іншого, особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта. Таким чином, для повернення вкладів із неплатоспроможних банків кримчани повинні надати паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер і згадану вище декларацію.

У свою чергу, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов’язується забезпечити виплати грошей у межах гарантованої суми вкладникам неплатоспроможних банків, які проживають на території АР Крим та в місті Севастополь.

 25 
 : 18 Сентябрь 2015, 19:50:40 
Автор Ann78 - Последний ответ от Ann78
Звонила в фонд гарантирования вкладов, сказали, что скорее всего проблемы с "крымским депозитом" будут при получении обещанных 200 тыс… Спросила какие, сказали, например, предоставить декларацию, что не получено гражданство рф!!! Ищу информацию и увы ничего...

И как теперь судится с таким банком, ответчик будет кто?

 26 
 : 17 Сентябрь 2015, 19:47:31 
Автор Ann78 - Последний ответ от Ann78
ПАТ "Фінанси та Кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних  http://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=21722548&cat_id=55838
сюжет все интересней...

 27 
 : 17 Сентябрь 2015, 12:16:30 
Автор Ann78 - Последний ответ от Ann78
Иск приняли, открыто производство, назначено судебное заседание. Интересно, что жребий выбрал мне судью – крымчанина, который как и наша семья в апреле 14 переехал и перевелся из Крыма! Помню, какой фон был именно в марте-апреле 14 в Крыму (особенно в органах различных – поголовный одобрямс) и слышала про таких судей для которых предательство не выход. Будет приятно ещё и увидеть в деле судью, хотя пока не понятно, что это означает лично для меня в материальном смысле.

 28 
 : 15 Сентябрь 2015, 22:50:28 
Автор Ann78 - Последний ответ от Лидуня
Уверна в этом. Ну так что ж, девочки...видимо для чего-то нам это надо было. Лично мне - придает уверенность в том, что теперь уж я постоять за себя могу в любом суде.Вся родня бегает за консультациями как лучше сделать  biggrin
Верите? вот уже ничего не жду от вышки, а когда получу решение, выпью за свое здоровье!  drinks

 29 
 : 15 Сентябрь 2015, 18:07:35 
Автор Ann78 - Последний ответ от Kaplya
А я считаю, что это политический отказ, уверена, что в другое время, чуть раньше, ответ был бы положительный

 30 
 : 10 Сентябрь 2015, 10:02:54 
Автор Ann78 - Последний ответ от Ann78
Повторю ссылку и здесь, ведь хоть и отрицательный, но это результат Нашей общей работы.
Нашла наше переведенное решение ЕСПЧ!!!
http://old.minjust.gov.ua/19408  
"J. Справи, що стосуються права на мирне володіння своїм майном:
...
2. Колесник проти України - 20.10.2014" Написано 20 октября, а решение 3 июня...
    "2.  Оцінка Суду
78.   Щодо твердження Уряду про невичерпання другою заявницею національних засобів юридичного захисту Суд зазначає, що після подання нею заяви до Суду Верховний Суд України повідомив другу заявницю, що її скарга розглядатиметься після внесення необхідних змін до законодавства (див. пункт 23). Із наданої захисником заявниці інформації випливає, що таке рішення було остаточно ухвалено 31 травня 2012 року. Тому заяву не було подано передчасно.
79.  Стаття 1 Першого протоколу  включає в себе три окремі норми: «першу норму закріплено в першому  реченні першого абзацу, вона має загальний характер і виражає принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, стосується позбавлення права власності та його певних умов; що стосується третьої норми, вона міститься в другому абзаці цієї статті та передбачає можливість держав-учасниць контролювати використання майна в загальних інтересах. Тим не менш, ці три норми не є абсолютно не зв’язаними між собою.  Друга та третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право власності і, таким чином, повинні тлумачитися в світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (див., наприклад, «Ян та інші проти Німеччини» (Jahn and Others v. Germany) [ВП], заяви
№№ 46720/99, 72203/01 та 72552/01, п. 78, ECHR 2005 VI).
80.  Якщо має місце втручання державних органів у право на мирне володіння майном, воно має бути законним і має переслідувати законну ціль «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб було покладено особистий та надмірний тягар (див. серед багатьох інших джерел рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece)  [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ECHR 2000 XII).
81.  Що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму програми соціального забезпечення, а також обрати вид або розмір виплат за такою програмою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що закріплює майнове право, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, щодо осіб, які відповідають його вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності  у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви №№ 65731/01 та  65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39).
82.  У цій справі заявниці народили дітей та мали право на отримання щорічної допомоги по огляду за дитиною до досягнення їхніми дітьми трирічного віку. Сам факт існування у них права на отримання допомоги по догляду за дитиною не оспорювався сторонами провадження, і Суд вважає, що право заявниць на отримання допомоги по догляду за дитиною як такої є достатньо чіткими для застосування статті 1 Першого протоколу, та дійсно вважає, що право заявниць на отримання допомоги по догляду за дитиною, передбачене національним законодавством, становило майно у значенні цього положення.
83.  Проте сторони не погоджуються щодо суми, на яку мали право заявниці: заявниці стверджували, що вони мали право на суми, що обчислювалися на основі рівня прожиткового мінімуму, тоді як Уряд стверджував, що чинне законодавство не містило жодних положень, які б давали заявницям право на отримання допомоги по догляду за дитиною у розмірах, яких вони вимагали під час провадження в національних судах, і заявниці отримали належні їм виплати.
84.  Суд зазначає, що національні суди задовольнили вимоги першої заявниці частково (за період з 21 червня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня до 31 грудня 2008 року). Вона все ще стверджувала, що суди неправильно здійснювали свої обчислення, беручи за основу рівень прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років замість рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не задовольнили її вимог за період з січня до травня 2008 року, а також за період після січня 2009 року. Суди, не надавши детальних підстав, постановили, що за основу обчислення мав братися саме рівень прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Що стосується періодів, за які вимоги заявниці не було задоволено, національні суди постановили, що у період з січня до травня 2008 року та з січня 2009 року (у результаті змін, внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», що не були оскаржені до Конституційного Суду України) вона не мала права на збільшений розмір виплат, як вона про це стверджувала.
85.  Друга заявниця, вимоги якої охоплювали трирічний період, починаючи з квітня 2008 року до лютого 2011 року, вимагала відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» обчислення розміру, виходячи з рівня прожиткового мінімуму. Суди повністю погодилися з тим, що друга заявниця мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною за Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Відповідно суми, які вимагала заявниця, посилаючись на прожитковий мінімум, не становили частину її майнового права, що обмежувалося сумою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 1751 зі змінами, внесеними постановою КМУ № 57, тобто 130 грн на місяць.
86.  Дитина третьої заявниці народилася у 2009 році, і її вимога щодо отримання допомоги по догляду за дитиною поширювалась на період з 2009 року до травня 2012 року. У її справі національні суди постановили, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», виплати у розмірі, що дорівнює рівню прожиткового мінімуму, не можуть здійснюватися і третя заявниця щомісяця отримувала суму в розмірі 130 грн, передбачену попередньою Постановою Кабінету Міністрів України.
87.  Суд зазначає, що незаперечна вимога заявниць щодо виплати допомоги по догляду за дитиною за своєю суттю підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, і може становити майно у значенні цього положення, а якщо так, то чи є її невиплата втручанням у право на мирне володіння майном.
88.  Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов’язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя – наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecký v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ECHR 2004-IX). Проте не можна стверджувати про підстави для виникнення законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства, а вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecký v. Slovakia), п 50; «“Anheuser-Busch Inc.” проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №. 73049/01, п. 65, ECHR 2007 I).
89.  Перш за все, слід відмітити, що у цих справах сама суть права заявниць на отримання допомоги по догляду за дитиною не ставиться під сумнів. Що стосується конкретного розміру такої допомоги, Суд не погоджується з тим, що вимоги заявниць щодо отримання допомоги по догляду за дитиною, виходячи з рівня прожиткового мінімуму, становили «законне сподівання» у значенні судової практики з цього питання. Зокрема, такі вимоги не мали достатнього підґрунтя у національному законодавстві. Також немає жодних доказів усталеної національної практики на підтримку скарг заявниць. Хоча стан національного законодавства у цій сфері був незадовільним, як про це наголошувалося у рішеннях Конституційного Суду України за 2007 та 2008 роки, національні суди розглядали скарги кожної заявниці та наводили підстави своїх рішень, що не могли вважатися свавільними та або необґрунтованими (див. a contrario рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви
№ 23759/03 та № 37943/06).
90.  Дійсно, як стверджували заявниці, у 2007 та 2008 роках Конституційний Суд України дійшов висновку, що зміни та доповнення до основного законодавства не могли вноситися за допомогою відповідних законів про державний бюджет, оскільки ці закони стосувалися радше фінансування, ніж матеріальних прав. Суд не погоджується із твердженнями заявниць про те, що відповідно до рішень Конституційного Суду України у Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» неможливо вносити зміни. Конституційний Суд України розкритикував юридичну техніку, що використовувалася Парламентом для внесення таких конкретних змін та доповнень, проте демократично обраний Парламент зберігає право щодо виконання своїх законодавчих функцій відповідно до Конституції та повторного встановлення розмірів виплат, що мали сплачуватися за певний період часу. Заявниці також не довели, що після ухвалення рішень Конституційного Суду України виникають сумніви щодо законності рішення національного суду. Зокрема, перша та друга заявниці під час відповідних періодів зазнали впливу законів про Державний бюджет України на 2007 або 2008 роки, але національні суди чітко постановили, що заявниці отримали виплату, право на яку вони мали відповідно до національного законодавства.
91.  Тому заявниці не довели, що вони мали «законне сподівання» на допомогу по догляду за дитиною у вищому розмірі.
92.  Суд також зазначає, що перша заявниця отримала більші суми допомоги за 2007 рік та частину 2008 року, а сума, яку вона отримала за 2009 рік, була меншою за попередні роки. Національні суди пояснили зменшення тим, що рішення Конституційного Суду України за 2007 та 2008 роки, які заблокували спроби законодавчого органу зменшити виплати за відповідні роки, не повторювались у 2009 році. Це призвело до того, що, середній розмір виплати заявниці зменшився з приблизно 400-500 грн на місяць (які вона отримувала у останні вісім місяців 2008 року), практично, до 144 грн на місяць. З огляду на те, що це зменшення не позбавило заявницю всієї допомоги по догляду за дитиною, яку вона отримувала, а також враховуючи, що саме держава визначає тип та розміри соціальних виплат, які вона виплачує, і Суд не отримав жодних доводів, що заявниця повністю залежала від відповідної допомоги, то жодне втручання у право першої заявниці на отримання допомоги по догляду за дитиною не покладало на неї індивідуальний надмірний тягар.
93.  Становище другої та третьої заявниць не є таким самим, що й у першої заявниці, оскільки вони отримували менші суми допомоги по догляду за дитиною протягом періоду, коли вони мали на це право.
94.  Тому Суд доходить висновку, що друга та третя заявниці не довели існування жодного втручання у їхнє право на мирне володіння майном у значенні статті 1 Першого протоколу, і будь-яке втручання у право першої заявниці на мирне володіння майном було сумісним з цим положенням.
95.  Із цього випливає, що ця частина заяви має бути визнана неприйнятною як явно необґрунтована відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.
C.  Інші стверджувані порушення Конвенції
96.  Перша та третя заявниці скаржилися за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції на те, що у їхніх справах суди не були безсторонніми та незалежними, і вони ігнорували посилання заявниць на Конституцію України та Рішення Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року, а також їхні аргументи про те, що відповідна допомога не повинна бути меншою за рівень прожиткового мінімуму. Вони також скаржилися, що судові рішення не були належним чином обґрунтовані.
97.  Перша заявниця також скаржилася на те, що вона не мала можливості вимагати відшкодування державою шкоди, завданої їй законодавством, визнаним неконституційним.
98.  Перша заявниця також скаржилася за статтею 6 Конвенції на те, що вона не мала можливості домогтися виконання рішення суду у її справі.
99.  Насамкінець перша заявниця посилалася на статті 8 та 14 Конвенції. Вона скаржилася на те, що отримала один з листів Суду у відкритому конверті.
100.  Друга заявниця скаржилася за пунктом 1 статті 6 Конвенції на тривалість провадження у її справі. Вона також посилалася на статтю 17 Конвенції.
101.  Перша та третя заявниці також скаржилися за статтями 6 та 13 Конвенції на те, що часті зміни до законодавства (у 2010 році підсудність справ цієї категорії була передана від адміністративних судів до судів загальної юрисдикції і навпаки) позбавили їх ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з їхніми скаргами.
102.  Ретельно розглянувши решту доводів заявниць з урахуванням усіх наявних у нього документів, Суд постановив, що тією мірою, якою питання, щодо яких подано скарги, належать до його компетенції, вони не виявляють жодних ознак порушення прав і свобод, гарантованих Конвенцією.
103.  З цього випливає, що ця частина заяви має бути визнана неприйнятною як явно необґрунтована відповідно до підпункту «а» пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції.
З цих підстав Суд одноголосно
Вирішує об’єднати заяви.
Оголошує заяви неприйнятними.
"

Страниц: 1 2 [3] 4 5 6 7 8 ... 10
Powered by SMF 1.1.12 | SMF © 2006-2008, Simple Machines LLC | Sitemap Rambler's Top100 ���������� ������
Страница сгенерирована за 0.53 секунд. Запросов: 18.