Образцы процессуальных документов (Заявление в ПФ, иски, ходатайства и т.д.)

[leranata]

Харківський Окружний адміністративний суд 61004,
м. Харків, вул. Мар’янська 18б-3

Позивач: Боровая Віра Олексіївна, 09.10.1938 р.н.,
 що проживає: Харківська обл.,
Зміївський р-н, с. Бірки,
вул. Леніна, буд 45-б
Відповідач: Зміївське районне управління
Пенсійного фонду України,
63404, м.Зміїв, вул. Гагаріна, буд. 15

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни

Я, Боровая Віра Олексіївна, народилась 09.10.1938 року, відповідно до ст. 1 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного закону з 01 січня 2006 року мені повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках мені така допомога не виплачувалась.
Верховна Рада України своїм Законом України №3235-IV від 20.12.05 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ст. 77 та ст. 110 та Законом України №489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 71 п. 12 призупинила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Конституційний Суд України своїм рішенням №6 рп/2007 від 09.07.07 р. по справі №1-29/2007, керуючись ст. ст. 147, 150, 152 Конституції України та ст. ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 1 визнати таким, що не відповідає Конституції України і є неконституційним положенням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 ЗУ №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про со-ціальний захист дітей війни»; пункт 3 положення ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», № 489-V від 19.12.06 р. визначен неконституційним; пункт 5 рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними; пункт 6 рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, зважаючи на вищеви-кладене, невиплата мені соціальної допомоги, передбаченої ст. 3 ЗУ «Про со-ціальний захист дітей війни», є противоправною і такою, що суперечить Конституції України та законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове Державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.
Згідно із ЗУ «Про Державний бюджет на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 350 грн., 1 квітня - 359 грн., 1 жовтня – 366 грн.
Відповідно до ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється із дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Мої законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, ЗУ, крім того, про належні мені як дитині війни виплати повідомлено не було, тому про факт порушення моїх прав мені стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 9.07.07 р.
Отже, про грубе порушення моїх прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року, мені стало відомо тільки у жовтні 2008 р., після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, ст. ст. 6, 17, 18, 19 та ст. ст. 104-108 Кодексу адміністративного судочинства,

ПРОШУ:
1. Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 1.01.06 р. до 31.12.07 р.

2. Зобов’язати Зміївське районне управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити на мою, Боровая Віра Олексіївна., що проживаю: Харківська обл., Зміївський р-н, с. Бірки, вул. Леніна, буд.45-б, користь недоплачену мені, як дитині війни, щомісячну Державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.

ДОДАТКИ:
1. Копія паспорту
2. Копія ідентифікаційного коду.
3. Копія пенсійного посвідчення з відміткою штампа «Дитина війни».
4. Копія позовної заяви з додатками для відповідача
5. Квитанція про сплату держмита та послуг на інформаційно-технічне забезпечення суду


«___» ____________ 2008р. Боровая Віра Олексіївна

[leranata]

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про поновлення пропущеного строку та
про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги
Я, __________________________________________________ __ 19___ року народження, відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року мені повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога мені не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному обсязі.
Верховна Рада України Законом України № 3235-IV від 20.12.05 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік", ст. 77 та ст. 110, та Законом України № 489-V від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст. 71, пункт 12, призупинила дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 року визнав положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» -п. 12. ст. 71, яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України. Відповідно до ч. 2. ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, або внесення змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до
Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 гривень, з 01 жовтня - 366 гривень.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривню, з 01 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень.
Прошу Суд взяти до уваги те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме ч. 2. ст. 46 Закону, передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація, відповідно до ст. 25 Закону, забезпечує виконання Конституції України та Законів України, рішень Конституційного Суду України.
Ситуація з виплатами щомісячної соціальної державної допомоги з 01.01.2006 року є такою:
Місяць 2006 рік 2007 рік 2008 рік
Мінімальна пенсія за віком, грн. Надбавка
30%, грн. Мінімальна пенсія за віком, грн. Надбавка
30%, грн Мінімальна пенсія за віком, грн. Надбавка
30%, грн. Надбавка
10%, грн.
січень 350 - 380 - 470 - 47
лютий 350 - 380 - 470 - 47
березень 350 - 380 - 470 - 47
квітень 359 - 406 - 481 - 48,1
травень 359 - 406 - 481 - 48,1
червень 359 - 406 - 481 - 48,1
липень 359 - 406 - 482 - 48,2
серпень 359 - 406 - 482 - 48,2
вересень 359 - 406 - 482 - 48,2
жовтень 366 - 411 - 498 - 49,8
листопад 366 - 411 - 498 - 49,8
грудень 366 - 411 - 498 - 49,8
Сума мін. пенсії за рік 4302 - 4809 - 5793 - 579,3
України.


Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік складає: (4302x30):100 = 1290 грн.;
невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік складає: (4809x30):100 = 1442 грн.;
невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік складає:
1. (5793x30):100 = 1737,9грн.;
2. 1737,9 - 579,3 = 1158,6 грн.
Отже, сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період із 2006 по 2008 рік складає: 1290+1442+1158,6 = 3890,6грн.
Відповідно до статті 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Мої законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні мені, як дитині війни, виплати мене повідомлено не було, тому про факт порушення моїх прав мені стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року. У зазначеному рішенні вказано, що воно повинно бути опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України», що й було зроблено у №4 від 07.11.2007 р.
Отже, про грубе порушення моїх прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року, мені стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
На підставі викладеного, керуючись ч.2. ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 8, 19, 22, 48, 55, 64, 92, 95, 124, 147 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6 рп/2007 рік, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ч. 2. ст. 46 від 01.06.2000 року №1767-ПІ зі змінами та доповненнями №1058-15 від 01.01.08 року, КАСУ ч. 2. ст. 21,
ПРОШУ:
1. Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
2. Визнати дії відповідача неправомірними.
3. Стягнути із відповідача на мою користь недоплачену мені щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 по грудень 2008 року включно в сумі 3890,6 грн. (три тисячі вісімсот дев’яносто грн. 60 коп.).
4. Зобов'язати відповідача нараховувати мені щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», надалі при нарахуванні пенсії.
Додатки:
Копія позовної заяви.
2. Копія паспорта.
3. Копія ідентифікаційного коду.
4. Копія пенсійного посвідчення.
«_____» ______________ 2008 року Підпис

[leranata]

Позивач:

Відповідач:

Третя особа, яка не заявляє
самостійні вимоги на
предмет позову на
стороні Відповідача: Держказначейство


Адміністративний позов

про поновлення пропущеного строку, визнання дій Управління Пенсійного фонду України _________________неправомірними і стягнення заборгованості з виплат підвищень до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком

Я, _____________________, _____р.н., відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни, що підтверджується відміткою на пенсійному посвідченні, а згідно з Довідкою до Акта Огляду МСЕК, виданою _________міською клінічною лікарнею МСЕК _________, - інвалідом другої групи загального захворювання.
Восени 2008 року через засоби масової інформації мені стало відомо, що по всій Україні почали масово звертатись до суду пенсіонери, які є дітьми війни, з позовами про стягнення з управлінь Пенсійного фонду України невиплачених їм підвищень до пенсій у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2008 роки. Суди задовольняють їх позови.
Дане право гарантоване дітям війни статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006, згідно з якою дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік", а саме пунктом 12 ст. 71 зазначену статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього закону. Статтею 111 Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі № 6-рп/2007 положення пункту 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним. Отже, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено на 2007 рік.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, відповідно до якої: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. З 1 січня 2008 року це підвищення становило 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, це положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було також визнано неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі № 10-рп/2008. А тому, у 2008 році дітям війни пенсії також підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У зв’язку з тим, що Відповідач не поставив мене до відома, що існують норми закону, які передбачають виплату мені підвищень до пенсії у зазначеному розмірі, 15.12.2008 я звернулась у Управління Пенсійного фонду України із заявою про те, щоб мені зробили розрахунок та виплатили мені невиплачені за 2007-2008 роки підвищення до моєї пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У відповідь на моє звернення Відповідачем було надано мені відповідь від 19.12.2008 № 7599/02-19, що відсутні підстави для виплати мені підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, оскільки у 2007 році не було законодавчо врегульовано мінімального розміру пенсії за віком, а у 2008 році згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 № 530 дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 1 січня 2008 року – 47 грн., з квітня – 48,10 грн., з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
З таким рішенням Управління Пенсійного фонду України у не згідна повністю, виходячи із наступного.
В Конституції України Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою (ст. 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. (ст. 22) .
Стаття 8 Конституції гласить: В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Законами України "Про державний бюджет на 2007 рік" і "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" обмежені мої права як дитини війни на отримання встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яке є складовою мого конституційного права на соціальний захист (ст. 46 Конституції України). Згідно з ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, а саме в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, також там зазначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені ні за яких обставин.
Згідно із ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
А тому, постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28.05.2008 № 530 не може бути встановлений розмір підвищення до моєї пенсії менший ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України).
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн., а згідно з ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Отже, невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік складає: (380 грн. х 3 міс. + 406грн. х 6 міс. + 411грн. х 3 міс.) х 30% = 1442,7 грн.;
невиплачена щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік складає:
(470 грн. х 3 міс. + 481 грн. х 3 міс. + 482 грн. х 3 міс. + 498 грн. х 3 міс.) х 30% = 1737,9 грн.;
47 грн. + 48,10 грн. + 48,2 + 49,8 = 193,10 грн. – сума сплаченого Відповідачем мені підвищення до пенсії.
Отже, сума невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період із 01.01.2007 по 31.12.2008 складає: 1442,7 + 1737,9 – 193,10 = 2987,50 грн.
Відповідно до статті 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так як, про належні мені, як дитині війни, виплати мене повідомлено не було Відповідачем, тому про факт порушення моїх прав мені стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 46, 48, 55, 64, 92, 95, 124, 147 Конституції України, ч.2. ст. ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6 рп/2007 рік, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі № 10-рп/2008, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 7-9, 21, 22, 104-107 КАС України, ПРОШУ:

1. Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
2. Визнати дії відповідача неправомірними.
3. Стягнути із відповідача на мою користь недоплачену мені щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 01.01.2007 по грудень 2008 року включно в сумі 2987,50 грн. грн. (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят сім грн. 50 коп.).
4. Зобов'язати відповідача нараховувати мені щомісячну соціальну державну допо-могу надалі при нарахуванні пенсії у розмірі 30 відсотків мінімального розміру пенсії за віком.


Додатки:
1. Копія позовної заяви.
2. Копія паспорта.
3. Копія ідентифікаційного коду.
4. Копія пенсійного посвідчення.

Відповідно до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" я, як інвалід другої групи, звільняюсь від сплати державного мита.



«_____» ______________ 2008 року

[Anvitasa]

Дзержинський районний суд

Позивач:   

Відповідач:              

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання протиправними дій та бездіяльності
Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу,
донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни
та стягнення матеріальної шкоди та  недоотриманої суми

Я, .........., народилася 27 листопада 1941 року, відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон України № 2195- IV)  є дитиною війни – особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Зазначена обставина підтверджується паспортом.
Статтею 6 Закону України № 2195-IV встановлено державну соціальну підтримку дітей війни, а саме: дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зазначена соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно з 1 січня 2006 року, але протягом 2006-2007 років така допомога мені не виплачувалась взагалі, а у 2008 році – виплачувалась у неповному розмірі.

У відповідності із ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальна пенсія – це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Причому виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначається мінімальний розмір пенсії за віком (ч.2 ст.5 цього Закону).  Так, відповідно до ч.1 ст.28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 65 Закону України від  20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Відповідно зі статтею 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривни, з 1 жовтня - 498 гривень.  

З огляду на вищенаведене, мені як дитині війні належало виплачувати щомісячну державну соціальну допомогу у наступних сумах :
за 2006 рік - 1290,60 грн.:
Січень - березень (350 гривень х 30%) х 3 місяця = 315 гривні;
Квітень-вересень (359 гривень х 30%) х 6 місяців = 646,20 гривень;
Жовтень-грудень (366 гривень х 30%) х 3 місяця = 329,40 гривень

за 2007 рік – 1453,71 грн.:
Січень - березень (380 гривень х 30%) х 3 місяця = 342 гривень;
Квітень-вересень (406 гривень + (406 грн. х 1% ) х 30% х 6 місяців = 738,11 гривень;
Жовтень-грудень (411 гривень + (411 грн. х 1% ) х 30% х 3 місяця = 373,60 гривень

за 2008 рік - 1737,90 грн.:
Січень - березень (470 гривень х 30%) х 3 місяця = 423 гривні;
Квітень-червень (481 гривень х 30%) х 3 місяців = 432,90 гривень;
Липень-вересень (482 гривні х 30%) х 3 місяця = 433,80 гривень;
Жовтень – грудень (498 гривні х 30%) х 3 місяця = 448,20 гривень;

Але фактично виплачено лише за 2008 рік 579,30 грн.:
Січень - березень 47 гривень х 3 місяця = 141 грн.;
Квітень-червень 48,10 гривень х 3 місяців = 144,30 грн.;
Липень-вересень 48,20 гривні х 3 місяця = 144,60 грн.;
Жовтень – грудень 49,80 гривні х 3 місяця = 149,40 грн.

Таким чином, недоотримана мною сума складає 3902,91 грн. (за 2006 рік - 1290,60 грн., за 2007 рік – 1453,71 грн., за 2008 рік – 1158,60 грн.)

22 січня 2009 року я звернулася до Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу (за місцем проживання) – далі Відповідач – з питання виплати мені щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 роки.
Мною  отримана відповідь від Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу (вих..№ 89/05-33від 26.01.2009 р.), у якій підтверджено, що відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але нарахування підвищення до пенсій дітям війни буде можливим після визначення на законодавчому рівні розміру мінімальної пенсії для обчислення цього підвищення.
Крім того, мені повідомлено, що у 2007 році на одержання підвищення до пенсії як діти війни, мали право громадяни при наявності групи інвалідності, а згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" надбавка дітям війни виплачується у розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії за віком: з 01.01.2008 р. у розмірі 47,00 грн., з 01.04.2008 р. – 48,10 грн., з 01.07.2008 р. – 48,20 грн. Та з 01.10.2008 р. – 49,80 грн.

У зв`язку з тим, що Управлінням Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу зазначеною відповіддю мені було відмовлено у виплаті доплати до пенсії у сумі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст.16 Закону України від 02.10.96 р. №393/96-ВР «Про звернення громадян» я звернулася зі скаргою на дії Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області. Скаргу було відправлено 31 січня 2009 року через пошту, згідно отриманого повідомлення про вручення, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області поштове відправлення було отримано 03 лютого 2009 року.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення. – невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
Але в порушення вимог зазначеної статті Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відповідь щодо розгляду моєї скарги не надана, щодо подовження терміну її розгляду не повідомлено. Оскільки у досудовому порядку спір щодо виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком мені вирішити не вдалося, я змушена звернутися до суду з метою захисту свого права.

З позицією Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу я не згодна. Тому, з метою захисту свої прав, керуючись статтями 8, 55 Конституції України, ч.1 та ч.2 ст.2, ч.1 ст.6, ч.1 ст.17 та ч.1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.17 Закону України від 02.10.96 р. №393/96-ВР «Про звернення громадян», ст.10 Закону України № 2195- IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" змушена звернутися до суду.
Згідно ч.3 ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Вважаю, що відмова Відповідача є незаконною з наступних підстав:

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності  шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Але нормами Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік»,  «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було обмежено мої права на отримання визначених законом № 2195- IV сум підвищення до щомісячної пенсії  у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, які є складовою мого конституційного права соціальний захист (статті  46, 48 Конституції  України).

Згідно зі статтею 110 Закону України  від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до п. 17 ст. 77 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Але Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена.
Отже, в 2006 році ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не існувало.

Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
          Що стосується дії у 2008 році статті 6 Закону України "Про  соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 №2195-IV, то Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Отже, встановлення Законами України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" розміру та порядку виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом. Позбавивши певну категорію осіб, які мають право на пільги як діти війни, права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги пунктом 12 статті 71,  статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та п.41 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” звужено обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування дітей війни.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є  людина,  її  права  і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави,  а їх утвердження і забезпечення  є  головним  обов'язком держави  (стаття  3),  права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21),  Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, звуження  їх змісту і обсягу при  прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається (стаття 22). Громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. (ст.46)
У відповідності з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, утверджуючи і забезпечуючи  права  і  свободи  громадян, держава  окремими  законами  України  встановила  певні  соціальні пільги,  компенсації і гарантії,  що є  складовою  конституційного права  на соціальний захист,  а тому відповідно до  частини  другої  статті  6,  частини другої статті  19,  частини  першої  статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади,  місцевого самоврядування, їх  посадовими  особами.  
Статтею 64 Конституції України встановлено, що  Конституційні права та свободи не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, та зазначено вичерпний перелік таких випадків, а саме: в умовах воєнного або надзвичайного стану  можуть встановлюватися  окремі обмеження прав і  свобод людини із зазначенням строку дії цих  обмежень, та  визначено  ряд  прав  і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин. Невиконання  державою  своїх  соціальних зобов'язань  щодо  окремих  осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип  довіри  особи  до держави, що   призводить до порушення принципів соціальної, правової держави, які втілено  також  у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному  пакті  про економічні, соціальні і культурні права 1966 року,  Конвенції про захист  прав людини і основоположних свобод 1950 року,  та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 03.05.1996 р. у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 07.05.1996 р. у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14.09.2006 р. №137-V, держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення та її задовільний рівень тощо.
Крім того, на підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Така правова позиція неодноразово була висловлена у Рішеннях Конституційного Суду України: №5-рп/2002 від 20.03.2002 р. (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), №20-рп/2004  від 01.12.2004 р. (справа  про зупинення дії  або обмеження пільг,  компенсацій і гарантій),  від №8-рп/2005 від 11.10.2005 р.  (справа про рівень пенсії   і  щомісячного  довічного  грошового  утримання), №6-рп/2007 від 09.07.2007 р. (справа про соціальні гарантії громадян), №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), №26-рп/2008 від 27.11.2008 р. (справа про збалансованість бюджету).

[Anvitasa]

Зокрема у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) визначено наступне: у відповідності до ч.2 ст.8 Конституції   України закони та інші нормативно-правові акти приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Прийняття законів належить  до повноважень  Верховної  Ради  України  як  єдиного  органу законодавчої  влади  в Україні (п.3 ч. 1  ст. 85,   ст.  91   Конституції   України). Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України  і  бюджетна  система  України  (п.1 ч.2  ст.  92  Конституції  України). Вимоги щодо   змісту  закону  про  Державний  бюджет  України містяться в  частині  другій  ст. 95   Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України. Встановлений ч.2  ст. 95  Конституції  України,  частиною другою статті 38 Бюджетного кодексу України перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається,  що  закон  про Державний   бюджет  України  як  правовий  акт,  чітко  зумовлений поняттям бюджету як плану формування  та  використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання,  відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів  та видатків держави на загальносуспільні потреби,  зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни,  зупинятися дія чинних законів України, а також  встановлюватися  інше   (додаткове)   правове   регулювання відносин,  що  є  предметом інших законів України.  Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України.
Метою і особливістю закону про  Державний  бюджет  України  є забезпечення  належних  умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові  зобов'язання  держави  перед громадянами,  спрямовані на їх соціальний захист,  у тому числі й надання пільг,  компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової  держави,  верховенства  права,  забезпечена соціальна  стабільність,  а також збережені пільги,  компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній  життєвий  рівень  (стаття  48  Конституції  України). Оскільки предмет закону про Державний  бюджет  України  чітко визначений у Конституції України,  Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав  і обов'язків,  пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Проаналізувавши зазначені  положення  Конституції  України,  Бюджетного Кодексу України,  практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний  Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України  дії  інших  законів  України щодо надання  пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України,  встановлення  іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами  України,  не відповідає статтям 1,  3,  частині другій статті 6, частині другій статті  8,  частині  другій статті 19,  статтям 21,  22,  пункту 1 частини другої статті 92,  частинам першій,  другій, третій статті 95 Конституції України.  Таким чином,   Верховна   Рада   України  не  повноважна  при прийнятті закону про Державний бюджет України  включати  до  нього положення  про  внесення змін до чинних законів України,  зупиняти дію окремих  законів  України  та/або  будь-яким  чином  змінювати визначене  іншими  законами України правове регулювання суспільних відносин.
Зазначеним Рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є конституційними) окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене (п.6 Рішення), має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку  з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними (п.5 Рішення).
Більш того, згідно ст.152 Конституції України та ст.73 Закону України від 16.10.1996 р. №422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» із змінами та доповненнями, якщо закони та інші нормативні акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Також слід зазначити, що у 2008 році Конституційним Судом України розглянуто відповідність Конституції України норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що вносять зміни до деяких законів України та що стосуються обмеження  прав  на певні  соціальні пільги,  компенсації і гарантії та винесено рішення від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). Зокрема, зазначеним рішенням визнано неконституційним п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким передбачена інша редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” та обмежено права дітей війни.

Зазначені Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку  з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України.
Більш того, згідно ст.152 Конституції України та ст.73 Закону України від 16.10.1996 р. №422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» із змінами та доповненнями, якщо закони та інші нормативні акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Але Відповідач продовжував діяти на підставі норм Законів, визнаних неконституційним та порушувати моє право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, що гарантоване мені, як дитині війни, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, Конституційним Судом України розглянуто справу за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України (справа про збалансованість бюджету) та ухвалено рішення №26-рп/2008 від 27.11.2008 р. Розглядаючи справу, Конституційний Суд України визначає Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової. Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.
Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема щодо забезпечення рівня життя для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом.
Так, розглядаючи питання стосовно можливостi зупиняти дiю та скасовувати норми законiв, якi визначають пiльги, компенсацiї, гарантiї, при встановленнi законом про Державний бюджет України видаткiв на загальносуспiльнi потреби Конституційний Суд України виходить з правових позицій, висловлених ним, зокрема, у Рішенні від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: "закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення N 6-рп/2007) ; "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008).

Оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, посилання Відповідача на Закони України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік» є підтвердженням того факту, що він діяв всупереч Конституції України, та не зважаючи на вищевказані Рішення Конституційного Суду України, які є обов’язковими до виконання на території України та якими скасовано зміни, внесені до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” всупереч Конституції України Відповідач діяв на підставі неконституційних законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, при визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2006, 2007 та 2008 роках необхідно керуватися статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, та положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», які фактично не позбавили осіб, отримувати зазначену соціальну допомогу.

Тобто, відмова у призначенні та виплаті сум підвищення до пенсій дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2007 роки та призначення та виплата в зменшеному розмірі у 2008 році, по-перше, призвело до звуження моїх прав, що суперечить ст. 21 та 22 Конституції України, по-друге, порушено моє право щодо отримання допомоги саме в розмірі, визначеному безпосередньо статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що надає мені право вимоги щодо стягнення з Відповідача зазначених сум одночасно за двома підставами:
перше - як недоплату суми підвищення до пенсій дітям війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, які гарантовані мені ст.ст. 21, 46, 64 Конституції України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (підстава вимоги - ст. 8, 21, 22, 46, 64 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 9, 21, 104, 105 Кодексу Адміністративного судочинства України);
друге - матеріальну шкоду, завдану фізичній особі актами і діями, що визнані неконституційними, яка, згідно зі ст.152 Конституції України, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (підстава вимоги - ст.46 та ст. 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ст. ст. 6, 8, 9, 21, 104, 105 Кодексу Адміністративного судочинства України).


На підставі вищенаведеного, керуючись:
* Статтями 1,3, 8, 21, 22, 46, 48, 64, ч.2 ст.19, 152 Конституції України (щодо дії в Україні верховенства права, гарантії звернення до суду безпосередньо на підставі Конституції, дії Конституції як акта найвищої юридичної сили, непорушності конституційних прав, заборони звуження та обмеження змісту та обсягу існуючих прав, права на соціальний захист та розмір соціальних виплат як не нижчих за прожитковий мінімум, права на відшкодування матеріальної шкоди завданої дією неконституційних положень законів);
* Постановою №9 від 01.11.1996 р. Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя";
* Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (щодо виплати щомісячно з 1 січня 2006 року державної соціальної підтримки дітей війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком);
* Частиною 3 статті 17  та частиною 1 статті 16 Закону України «Про звернення громадян» (щодо оскарження до суду рішення державного органу, який розглядав скаргу, у разі незгоди з ним);
* Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р. (щодо неконституційності положень законів про обмеження розміру державних допомог);
* Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. (щодо неконституційності положень законів про обмеження розміру державних допомог);
* Рішенням Конституційного Суду України №26-рп/2008 від 27.11.2008 р. (щодо недопустимості встановлення Законом України «Про Державний бюджет» обмежень соціальних пільг, гарантованих державою);
* статтями 6, 8, 9, п.1 ст.17, пп.1 п.1 ст. 18, п.2 ст.19, п.п.1, 2 ст.21, ст.ст. 104-106, ст. 254-256, п.3 Розділу VII Кодексу Адміністративного судочинства України (щодо права на звернення до адміністративного суду, верховенства права та законність, підсудності справи, форми та змісту адміністративного позову, негайного виконання рішення)

ПРОШУ :

1.   Прийняти позов до розгляду.
2.   Визнати неправомірною дії та бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу щодо відмови у призначенні і виплати сум державної соціальної підтримки дітей війни у вигляді підвищення до пенсіїї у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
3.   Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу призначити підвищення до пенсіїї дітей війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності із ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
4.   Стягнути на мою користь недоотриману внаслідок невиконання Управлінням Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу вимог Конституції України, Закону України “Про соціальний захист дітей війни” України суму підвищення до пенсіїї дітей війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком 3902,91 грн. (три тисячі дев`ятсот дві грн. 91 коп.).
5.   Стягнути на мою користь з Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу усі витрати по справі.
6.   Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу до негайного виконання постанови суду за цим позовом .

«_____»____________2009                _________    

Додатки:

1.   Копія паспорта позивача.
2.   Копія пенсійного посвідчення.
3.   Копія заяви від 22.01.2009 р. про виплату щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 роки.
4.   Копія відповіді Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу (вих..№ 89/05-33  від 26.01.2009 р.)
5.   Копія скарги до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 31.01.2009 р.
6.   Копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу  Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.
7.   Квитанція про сплату державного мита.
8.   Копія адміністративного позову з додатками для відповідача

[Anvitasa]

Дзержинський районний суд


Позивач:   

Відповідач:              

по справі  № 2а-96/2009 р.

Заява про збільшення позовних вимог

В провадженні Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу знаходиться адміністративна справа № 2а-96/2009 р., розпочата за моїм адміністративним позовом, поданим до суду 11.03.2009р., про визнання протиправними дій та бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу, донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни та стягнення матеріальної шкоди та  недоотриманої суми.
Я повністю підтримую обґрунтування моїх вимог, наведені у наданому до Суду  адміністративному позові, наполягаю на задоволенні позовних вимог та вважаю за необхідне їх збільшити, у зв’язку з чим подаю додаткове обґрунтування.
Керуючись частиною 3 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прав особи, яка бере участь у справі, частиною 1 статті 51 КАС України щодо права позивача змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду, а також частиною 1 статті 137 КАС України, у відповідності з якою позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи, вважаю за необхідне збільшити позовні вимоги та доповнити обґрунтування моїх вимог за предметом адміністративного позову до Відповідача, тому подаю цю заяву.

Я, ......., народилася 27.11.1941 року, відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон України № 2195- IV)  є дитиною війни – особою, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статтею 6 Закону України № 2195-IV встановлено державну соціальну підтримку дітей війни, а саме: дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зазначена соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно з 1 січня 2006 року, але протягом 2006-2007 років така допомога мені не виплачувалась взагалі, а з 2008 року по теперішній час – виплачується у неповному розмірі (у розмірі 10 відсотків мінімальної пенсії за віком).
Згідно ч.2 ст.19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Вважаю, що належним відповідачем по справі  є Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу з наступних міркувань. Згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування  та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також  кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
За преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року № 8-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні  управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з  Законом України «Про соціальний захист  дітей війни»  дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, керуючись зазначеними вище положеннями Постанови КМУ №1261 слід дійти висновку, що саме Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу зобов'язано відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги та є належним  відповідачем по справі.

Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу у відповідь на мою заяву стосовно виплати зазначеної допомоги  запевняє, що нарахування підвищення до пенсій дітям війни буде можливим після визначення на законодавчому рівні розміру мінімальної пенсії для обчислення цього підвищення (лист № 89/05-33від 26.01.2009 р.).
Згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Тому розмір  підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6  Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).
Але, слід звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст. 8 Конституції України  в Україні визнається і діє принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст.3 Конституції України). Таким чином, правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії, основані на принципі юридичної визначеності.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію (в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни),  держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки  схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Більш того, згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Так, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлена допомога з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»)".
 Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року.

Таким чином, відмова Відповідача у виплаті гарантованої мені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" соціальної допомоги є такою, що порушує мої конституційні права на достатній життєвий рівень, безпідставною та протиправною.

Права, надані мені як дитині війни статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" обмежувались нормами Законів України «Про державний бюджет України на 2006 рік»,  «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а також Постановою Кабінету Міністрів від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Так відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України  від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Але Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена.
Отже, в 2006 році ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не існувало.

Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Та відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону (наряду з іншими положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік») визнано такими, що не відповідають Конституції України (є конституційними).

Крім цього, пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.

Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку  з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Рішень Конституційним Судом України.
Більш того, згідно ст.152 Конституції України та ст.73 Закону України від 16.10.1996 р. №422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» із змінами та доповненнями, якщо закони та інші нормативні акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним чи юридичним особам актами і діями, що визнані неконстутиційними, відшкодовується державою у встановленому порядку (ч.3 ст.152 Конституції)

Але незважаючи на вищенаведені факти Відповідач продовжував порушувати моє право на отримання підвищення до пенсії у належному розмірі.
Таким чином, дії Відповідача, направлені на виконання норм Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України» - не нарахування та невиплата підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», призвели до завдання мені матеріальної шкоди у розмірі невиплаченої суми підвищення.

З 22.05.2008 р. набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», пунктом 8 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Тобто починаючи з 22 травня 2008 року та по теперішній час Відповідач керується зазначеною Постановою.
Відповідачем з початку 2006 року по теперішній час ігнорувалися норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та надавалася перевага Законам про Державний бюджет на відповідні роки та підзаконному нормативному акту. Щодо цього слід звернути увагу на думку Конституційного Суду України.

[Anvitasa]

Кабінетом Міністрів України до Конституційного Суду України надано клопотання витлумачити словосполучення "збалансованість бюджету", використаного в частині третій статті 95 у системному зв'язку з частиною другою статті 95, статтею 46 Конституції України та з'ясувати, чи можна зазначені положення "розуміти так, що виключно законом про Державний бюджет України встановлюються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, у тому числі умови надання окремих видів пільг, компенсацій та гарантій для громадян на бюджетний період, їх розміри та бюджетні призначення щодо них, зокрема, шляхом призупинення дії та скасування норм інших законів".
Конституційним Судом України прийнято рішення від 27.11.2008 року № 26-рп/2008. Так, Вирішуючи поставлене питання Конституційний Суд України виходить з такого:
«Україна проголошена демократичною, соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 8 Конституції України) . Людина в ній є найвищою соціальною цінністю, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов'язком (стаття 3 Конституції України) . Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (частина перша статті 95 Конституції України) .
Згідно з Основним Законом України Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами (пункт 1 частини другої статті 92) . Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік, Бюджетний кодекс України (далі - Кодекс).
У частині третій статті 95 Конституції України словосполучення "збалансованість бюджету" використовується в контексті "держава прагне до збалансованості бюджету України". Конституційний Суд України вважає за необхідне дати офіційне тлумачення всього положення частини третьої статті 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України.
Словосполучення "держава прагне", на думку Конституційного Суду України, означає намагання і обов'язок держави спрямовувати свою діяльність на виконання певного, визначеного Конституцією України завдання.
Аналіз термінів "баланс", "збалансувати", "бюджет збалансований" свідчить, що збалансованість бюджету (держави, регіону) передбачає рівномірне (паритетне) співвідношення між його видатковою і доходною частинами, дотримання відповідності видатків доходам, проте не виключає при цьому можливості прийняття бюджету з перевищенням видатків над доходами і навпаки (з дефіцитом або профіцитом). У той же час правова природа бюджету не може обмежуватися лише фінансово-економічною складовою.

Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Положення частини третьої статті 95 Конституції України, згідно з яким держава прагне до збалансованості бюджету України, Конституційний Суд України розглядає як намагання держави при здійсненні бюджетного процесу дотримуватися рівномірного співвідношення між доходною та видатковою частинами Державного бюджету України і як її завдання та обов'язок при цьому реалізовувати конституційні засади розвитку і зміцнення демократичної, соціальної, правової держави, забезпечення її суверенітету і економічної самостійності, утвердження прав і свобод людини.
Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.
Зі змісту частини другої статті 95 Конституції України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, випливає, що вони не можуть визначатися іншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статті 46 Конституції України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення відповідних бюджетних видатків у законі про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспільних потреб, порушення прав людини і громадянина, встановлених Конституцією України, зокрема щодо забезпечення рівня життя для осіб, які отримують пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, не нижчого від прожиткового мінімуму, визначеного законом.
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного подання положення частини третьої статті 95 Конституції України "держава прагне до збалансованості бюджету України" у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, територіальними громадами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.»

Далі, розглядаючи порушене питання щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 95 Конституції України стосовно можливості зупиняти дію та скасовувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби, «Конституційний Суд України виходить з правових позицій, висловлених ним, зокрема, у Рішенні від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України. Ці позиції полягають у тому, що: "закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України" (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення N 6-рп/2007) ; "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення N 10-рп/2008)»

У  відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Але внаслідок того, що  Відповідач керувався нормами  Законів про Державний бюджет на відповідні роки, які суперечать Конституції України та були визнані неконституційними, та Постановою КМУ №530, було порушено гарантовані мені права на отримання соціальної гарантії у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Фактично мої вимоги щодо здійснення перерахунку мені як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та здійснення відповідних доплат є формою реалізації мого конституційного права на соціальний захист.

Відповідачем не нараховано та не виплачено мені зазначену надбавку у наступних сумах: за 2006 рік - 1290,60 грн., за 2007 рік – 1453,71 грн., за 2008 рік – 1158,60 грн. (розрахунки наведено у адміністративному позові, поданому до суду 11.03.2009 р.) та за січень – березень 2009 року 298,80 грн. Загальна сума складає 4201,71 грн.

Сума підвищення з 01.01.2009 року розрахована наступним чином:
Законом від 26.12.2008 р.  № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що «прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року» - ч.1 ст.54. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. (ч.2 ст.54)
Таким чином, мінімальна пенсія за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, у грудні 2008 року, а також у січні-березні 2009 року становила 498 грн.
Тому, сума підвищення до пенсії у відповідності із статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у січні – квітні 2009 року має складати
(498 грн. х 30%) х 3 міс. = 448,20 грн.
Фактично виплачено 49,80 грн. х 3 міс. = 149,40 грн. Сума недоплати склала 298,80 грн.
Таким чином, у 2009 році Відповідачем продовжують порушуватися мої права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. № 8 “Про незалежність судової влади” (абз.1 п.19) визначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
На час розгляду судом даного позову питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) норм Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо зупинення дії статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" та зміну її змісту вже вирішено Конституційним Судом України, а саме - такі норми визнані неконституційними.
Конституцією України (ч.3 ст.22) встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень (ч.2 ст.64 Конституції).
Таким чином, є достатньо підстав визнати що, підвищення до пенсії мені як дитині війни повинно бути у розмірі, не меншому, ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Тому для вирішення в повному обсязі спору щодо розміру підвищення необхідно не лише стягнути недоплату (заборгованість), а і зобов’язати Відповідача в подальшому виплачувати мені підвищення до пенсії щомісячно в розмірі не меншому ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто починаючи з 01.04.2009 р. У зв’язку з чим я маю право просити суд прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист моїх прав, свобод і інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, як це передбачено ч.2 ст.162 КАС України.

Згідно ч.1 ст.257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті (зокрема, присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів).
Таким чином, підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком підпадають під визначені у пункті 1 частини 1 статті 256 КАС України виплати.
Як було зазначено вище внаслідок невиконання Управлінням Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішень Конституційного Суду України за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2009 р. виникла недоплата у сумі 4201,71 грн. В умовах сучасного економічного стану, оскільки за зазначений період індекс інфляції склав за 2006 рік – 111,6%, за 2007 рік – 116,6%, за 2008 рік – 122,3%,  у січні 2009 року – 102,9%, у лютому 2009 року – 101,5%, ця недоплата має тенденцію до стрімкого знецінення. Крім того, зазначена сума є суттєвою для мене як людини похилого віку. Тому враховуючи мій вік (68 років) з метою своєчасного та ефективного відновлення мого порушеного права на отримання підвищення пенсії як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також з метою уникнення фізичних та моральних страждань внаслідок незаконного зниження мого життєвого рівня вважаю за необхідне звернутися до Суду з проханням зобов’язати Відповідача до негайного виконання постанови по справі з підстав, наведених вище.

Конституцією України наголошено на тому, що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.
Також у відповідності до частини 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Статтею 267 КАС України судові надана можливість здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: частиною першою зазначеної статті встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У зв’язку з цим з метою запобігання невиконання (або несвоєчасного виконання) судового рішення, прийнятого за результатами розгляду цієї справи, я вважаю за необхідне звернутися до Суду з проханням реалізувати встановлене статтею 267 КАС України право здійснення контролю за виконанням прийнятого рішення.

На підставі вищенаведеного, керуючись:

•   Статтями 1,3, 8, ч.2 ст.19, 21, 22, 46, 48, 55, 56, 64, 68, 124, 152 Конституції України;
•   Частиною 2 статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії";
•   Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя";
•   статтями15, 16, 19 Закону України «Про звернення громадян»;
•   статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (щодо виплати щомісячно з 1 січня 2006 року державної соціальної підтримки дітей війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком);
•   Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р.;
•   Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р.;
•   Рішенням Конституційного Суду України №26-рп/2008 від 27.11.2008 р.;
•   статтями 2, 5, 6, 8, 9, 14, п.1 ст.17, пп.1 п.1 ст. 18, п.2 ст.19, п.п.1, 2 ст.21, ч.3 ст.49, ч.2 ст.50, ст.51, ст.94, ст.ст. 104-106, ч.1 ст.137, ст. 162, ст.255, ст.256, ст.257, ст. 267, п.3 Розділу VII Кодексу Адміністративного судочинства України

ПРОШУ :

1.   Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу - нарахування і виплати сум державної соціальної підтримки дітей війни у 2008 та 2009 роках у вигляді підвищення до пенсії у заниженому розмірі - 10 відсотків мінімальної пенсії за віком, відмова у здійсненні донарахування та доплати за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р.  державної соціальної підтримки дітей війни у вигляді підвищення до пенсії до розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
2.   Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу - не проведення нарахування та виплати протягом періоду з 01.01.2006 р. по 31.03.2009 р.  державної соціальної підтримки дітей війни у вигляді підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
3.   Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу призначити підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2006 по 31.03.2009 р.
4.   Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу призначити та виплачувати в подальшому підвищення до пенсії у розмірі не меншому за 30 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.04.2009 року у відповідності до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
5.   Стягнути на мою користь недоотриману внаслідок невиконання Управлінням Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу вимог Конституції України, Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2006 р. по 31.03.2009 р.  суму підвищення до пенсії дітей війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком 4201,71 грн. (чотири тисячі двісті одна грн. 71 коп.), в тому числі: за 2006 рік - 1290,60 грн., за 2007 рік – 1453,71 грн., за 2008 рік – 1158,60 грн. та за січень – березень 2009 року 298,80 грн.
6.   Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу до негайного виконання постанови суду за цим позовом .
7.   Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу подати звіт про виконання судового рішення та встановити строк подання зазначеного звіту.
8.   Стягнути з Державного бюджету України на мою користь всі судові витрати по справі, які на момент подання адміністративного позову складаються із судового збору в сумі 3,40 грн.

«_____»____________2009                _________    

Додаток:
копія виписки по рахунку, відкритому в АКБ «Форум», за період з 01.10.2008 по 13.04.2009р. – 2 арк.

[Anvitasa]

Поскольку я в Пенсионном фонде справку не брала никакую, то как доказать факт, что в 2008-2009гг платят 10%, араньше не платили, не знаю. Хотя они в запереченнях и признают эти факты. Но я решила, что пусть что-то предоставят (типа расчеты, распоряжения...)

КЛОПОТАННЯ
щодо витребування доказів у Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу та залучення доказів до справи

В провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу знаходиться адміністративна справа № 2а-234/09, розпочата за моїм адміністративним позовом  про визнання протиправними дій та бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу (далі – Відповідач), донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни та стягнення матеріальної шкоди та недоотриманої суми, поданим до суду 02.03.2009 р..
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Згідно із ч.1 ст.70 КАС України  належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Нарахування та виплата підвищення до пенсії (як дитині війни) здійснювалася мені безпосередньо Управлінням Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, у зв’язку із виконанням своїх обов’язків ним  були  складені документи на проведення зазначених операцій (нарахування та виплату). Тому саме у Відповідача мають бути документи стосовно призначення мені та виплати підвищення до пенсії (коли, в якому періоді та у якому розмірі).
 Оскільки така інформація відповідачем мені ніколи не повідомлялася, особисто у мене відсутня можливість надати Суду докази зазначеної обставини.
Крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень частиною 2 статті 71 КАС України  обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Також у відповідності до ч.4 ст.71 КАС України  суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Тому керуючись  ч.2 ст.69 КАСУ та ч.4 ст. 71 з метою повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, а саме дослідження питань нарахування і виплати мені як дитині війни підвищення до пенсії, право на яке надано мені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» прошу Шановний Суд витребувати у відповідача та долучити до справи  інформацію стосовно призначення мені (на підставі яких документів, коли та у якому розмірі тощо) та виплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по теперішній час  (квітень 2009 року) та документи, що підтверджують зазначену інформацію, та залучити до справи як докази надані документи.

[Anvitasa]

Решила выложить, т к писала немножко нестандартно, приплела еще ЗУ Про звернення. А если бы добавить еще по Гражданскому кодексу (но не знаю как) - была бы совсем песня.

КЛОПОТАННЯ
про поновлення строку звернення до суду та застосування приписів частини 4 статті 99 КАС України для його обчислення

11.03.2009 р. до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу мною було подано адміністративний позов про визнання протиправними дій та бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу (далі – Відповідач), донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни та стягнення матеріальної шкоди та недоотриманої суми.
Відповідачем було заявлено про пропущення мною строку звернення до адміністративного суду.

У відповідності до ч.3 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, подавати докази тощо. Керуючись нормами зазначеної статті, я надаю пояснення стосовно моменту (дати), коли мені стало відомо про порушення моїх прав.

Слід зазначити, частиною 2 статті 64 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено обов’язки Виконавчої дирекції Пенсійного фонду, до яких, зокрема, віднесено обов’язок письмово інформувати застрахованих осіб про порядок призначення, безпосередньо про призначення  пенсії, її розмір, порядок виплати тощо.
Але Управлінням Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу ніколи не повідомлялося мені про порядок та розмір нарахованої пенсії та її складові, як то розрахунковий розмір пенсії за віком, доплата до прожиткового мінімуму, доплата за понаднормативний стаж, надбавка дітям війни, тощо. Мені було відомо лише загальний розмір нарахованої пенсії, яку я отримував щомісяця в установі банку.

Мій статус особи похилого віку для мене створює деякі обмеження щодо здійснення матеріальних витрат (як то отримання доходу у вигляді пенсії, необхідність придбання ліків або заощаджень на них у зв’язку із станом здоров’я, що є характерним для мого віку), тому єдиним постійним джерелом будь-якої офіційної інформації щодо політичного, соціального та економічного стану в Україні для мене є телебачення як засіб масової інформації. Відсутність постійних підписань на отримання спеціальних юридичних видань, зумовлена обмеженістю матеріальних можливостей. Зазначені чинники, а також відсутність спеціальної відповідної освіти та, як слідство, юридична необізнаність, робить для мене неможливим аналіз змін діючого законодавства, а головне аналіз відповідності цих змін Конституції України як Основному Закону України.

Тому про факт порушення прав мені стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації восени 2008 року та  судової практики, яка склалася в 2008 році при вирішення спорів даної категорії, а також після отримання відповіді від Відповідача (лист вих. № 89/05-33від 26.01.2009 р.) на моє звернення від 22.01.2009 р. .
Лише зазначена відповідь на моє звернення є єдиним наданим мені офіційним документом,  що містить інформацію щодо факту невиплати мені (особисто) як дитині війни підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
До цього моменту я вважала, що всі виплати  Управлінням Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу здійснюються у відповідності до діючого законодавства, у тому числі згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, у частині 4 ст.99 КАСУ також визначено, що «якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень».

Оскільки виплата підвищення пенсії дітям війни здійснюється органами Пенсійного фонду, в даному випадку слід застосовувати порядок оскарження дій виконавчих органів Пенсійного фонду, встановлений статтею 105 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: оскарження дій (бездіяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб здійснюється відповідно до законодавства про звернення громадян, а також у судовому порядку.

У відповідності із Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. №393/96-Вр із змінами та доповненнями, який згідно преамбули, забезпечує громадянам України можливості для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч.1 ст.1) В розумінні ст.3 Закону України «Про звернення громадян» заява – це, зокрема, звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів.
Причому зазначеним Законом не встановлено терміну звернення щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів.

Тому, керуючись статтями 1-5, 12 Законом України «Про звернення громадян» 22 січня 2009 року я звернулася до Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу із заявою про сприяння реалізації мого права як дитини війни на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, наданого мені Законом України від 18.11.2004 р. №2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» із змінами та доповненнями.
Управлінням Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі м. Кривого Рогу було відмовлено мені у відновленні мого порушеного права. Тому я скористалася правом на оскарження таких дій (відмови), наданих мені статтею 16-17 Закону України «Про звернення громадян», у відповідності з яким скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування тощо подається у порядку підлеглості вищому органу (ч.1 ст.16). Таким органом для Управління Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі є Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

Керуючись приписами статей 16,17 Закону України «Про звернення громадян» мною до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у термін, встановлений ч.1 ст.17 Закону України «Про звернення громадян», була надіслана скарга на відмову у нарахуванні та виплати мені суми підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Скаргу було відправлено 31 січня 2009 року через пошту, згідно отриманого повідомлення про вручення, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області поштове відправлення було отримано 03 лютого 2009 року.
Але в порушення приписів частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян», у відповідності із якими звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення. – невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання; якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення; при цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відповідь щодо розгляду моєї скарги не надана, щодо подовження терміну її розгляду не повідомлено. Так, у досудовому порядку спір щодо виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком мені вирішити не вдалося з незалежних від мене обставин.

Таким чином, мною було використано можливість досудового вирішення спору з органами Пенсійного фонду у відповідності із Законом України «Про звернення громадян», встановлена ч.1 ст. 105 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому згідно ч.4 ст.99 КАСУ обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з 03.03.2009 – з граничного терміну надання відповіді на скаргу (місяць з дати отримання скарги Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області).
Адміністративний позов до суду мною було подано 11.03.2009 р., тобто в межах строку звернення до суду.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. З Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, забезпечення прав є головним обов'язком держави.
Таким чином, відмова в поновленні строку звернення до суду з метою захисту прав на отримання гарантованих мені як дитині війни державою Україна соціальних гарантій,  може обмежити, насамперед, права, надані Конституцією України (гарантія невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини – ст.21, недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів – ч.3 ст. 22, гарантія на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України – ст. 8, захист судом прав і свобод людини і громадянина, гарантія права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб – ст. 55).

Таким чином, керуючись п.3 ч. 3 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України, я звертаюсь до суду з проханням застосувати ч.4. ст.99 для обчислення строку звернення до суду з адміністративним позовом, а тому задовольнити клопотання про його поновлення та не застосовувати ч.1. ст.100 КАСУ для відмови в позовних вимогах.

[Anvitasa]

Я писала заявление такого содержания (к нему уже можно добавлять 2009 год, тоже в неполном объеме, как и 2008 - 10%):

Начальнику Управління пенсійного
 фонду Дзержинського району
м. Кривого Рогу

ПІБ,
що мешкає за адресою: 50074,
м. Кривий Ріг,
тел.

   

ЗАЯВА
   

Я, ПІБ, дата року народження, відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни.
Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року мені повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога мені не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному обсязі.
Прошу Вас здійснити донарахування та виплату зазначеної допомоги у зазначеному розмірі за 2006-2008 роки.

Інформацію про прийняте рішення прошу надіслати мені поштою або ж повідомити мене по вищевказаному телефону про можливість її отримання особисто.

«___» ___________2009 року               ПІБ

[Anvitasa]

З повідомленням про вручення

Начальнику Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області

ФИО,
що мешкає за адресою:
тел.

Скарга
щодо дій Управління Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу
   
Я, ФИО, дата року народження, відповідно до статті 1 Закону України № 2195- IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. 19 січня 2009 року звернувся до Управління Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу (за місцем проживання) з питання виплати мені  щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 роки. Моє право на отримання такого підвищення до пенсії передбачено статтею 6 вищезазначеного Закону. Але протягом 2006-2007 років зазначена допомога мені не виплачувалась взагалі, а у 2008 році виплачувалась лише 10 відсотків.
27.01.2009 р. мною отримана відповідь від управління Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу (вих..№ Г-8/06-27 від 23.01.2009 р.), у якій підтверджено, що відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але нарахування підвищення до пенсій дітям війни буде можливим після визначення на законодавчому рівні розміру мінімальної пенсії для обчислення цього підвищення.
Крім того, мені повідомлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 01.01.2008 р. у розмірі 47,00 грн., з 01.04.2008 р. – 48,10 грн., з 01.07.2008 р. – 48,20 грн. Та з 01.10.2008 р. – 49,80 грн.

 Із зазначеною позицією управління Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу я не згоден з огляду на наступне:

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності  шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 65 Закону України від  20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік"  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Відповідно зі статтею 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривни, з 1 жовтня - 498 гривень.   

Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
          Утверджуючи та забезпечуючи  права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист  і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
          Відповідно до частин 2,3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 2  статті  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» визначено, що під державною соціальною гарантією розуміється саме встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Таким чином, Управлінням Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, відмовивши мені як дитині війні у здійсненні перерахунку та виконанні доплати підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до щомісячної суми пенсії порушено мої права, по-перше, щодо отримання соціальної допомоги, яка наданы мені Конституцією України, по-друге, щодо отримання зазначеної допомоги відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

На підставі вищенаведеного, керуючись:

I. Статтями 3, 21, 22, 46, 64 Конституції України (щодо дії в Україні верховенства права, дії Конституції як акта найвищої юридичної сили, відповідальності держави перед людиною, непорушності конституційних прав, заборони звуження та обмеження змісту та обсягу існуючих прав, права на соціальний захист);
II. Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (щодо розміру або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни);
ІІІ Статтями 1, 4, 16, 17, 18 Законом України "Про звернення громадян" (щодо права звернення, предмету звернення, порядку та терміну подання скарги)

ПРОШУ :
1. Розглянути правомірність наданої мені Управлінням Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу відмови щодо відмови здійснення перерахунку та виплати доплати підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком до щомісячної суми пенсії
2. Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу доплатити мені не отриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України суму підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р.

   Додатки:

1. Копія заяви до Управління Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу від 19.01.2009 р.
2. Копія відповіді Управління Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу (вих..№ Г-8/06-27 від 23.01.2009 р.)

«____»____________ 2009 р.    

[Anvitasa]

Готовлю документы на 30 апреля (ПС) и нарыла ранее составленное клопотання (на всякий случай, учитывая практику некоторых судов требовать больше, чем 3,40 грн.)

КЛОПОТАННЯ

щодо відстрочення сплати судового збору


До Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу 02.03.2009 р. мною було подано адміністративний позов про визнання протиправними дій та бездіяльності Управління Пенсійного Фонду України у Саксаганському районі м. Кривого Рогу (далі – Відповідач), донарахування сум підвищення до пенсій дітям війни та стягнення матеріальної шкоди та недоотриманої суми.
У відповідності із частиною 1 статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від оплати їх повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи мій вік (68 років), тобто той факт, що я досяг пенсійного віку, відповідно до ч.4 ст.1 Закону України від 15 липня 1999 р.  № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» із змінами та доповненнями я відношуся до осіб, що втратили працездатність, що у сукупності із іншими чинниками надало мені право на отримання пенсії за віком. З моменту набуття цього права та звільнення з місця роботи у зв’язку із виходом на пенсію саме пенсія стала основним і єдиним джерелом мого існування, тому сплата судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з питання захисту права, гарантованого мені Конституцією України (громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом – ч.1 ст.46, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод – ч.3 ст.22, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується – ч.3 ст.8) може значно вплинути на мій бюджет та рівень мого життя.

Керуючись ч.3 ст.49 КАСУ та ч.1 ст.88 прошу Шановний Суд відстрочити сплату судових витрат до закінчення розгляду справи та прийняття судового рішення.

[Нечеса]

А я такой иск подавала ( это мой микс - Трещева+werter ):

Старобiльський районний суд Луганської областi
92700, вул. Пролетарська, буд. 38а, м. Старобiльськ, Луганська обл.

Позивач: Романова Віра Дмитрівна, 1944 р.н.
92700, вул. Фрунзе, буд. 6, кв. 9, м. Старобiльськ, Луганська обл.,
тел.: 8(06461)2-03-46

Законний представник позивача: Романова Ольга Григорівна, 1980 р.н.
92700, вул. Фрунзе, буд. 6, кв. 9, м. Старобiльськ, Луганська обл.,
тел.: 8(06461)2-03-46, 8(050)573-12-00

Вiдповiдач: Управління Пенсійного Фонду України
в Старобільському районі Луганської області
92700, пл. Гоголя, буд. 5, м. Старобiльськ, Луганська обл.,
тел.: 8(06461)2-03-15

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання дій та бездіяльності органа державної влади неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни

Я, громадянка України, Романова Віра Дмитрівна, 1944 року народження, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з першого січня 2006 року мені повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога мені не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась у неповному обсязі.
За Преамбулою Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні  управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати надбавки до пенсії або щомісячного  довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України.  
У грудні 2008 року я звернулась до Управління Пенсійного Фонду України в Старобільському районі Луганської області (далі - УПФ) з заявою про одержання недоплаченої щомісячної соціальної допомоги в розмірі надбавки до пенсії згідно з Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

У відповіді УПФ від 17.12.2008 року мені було відмовлено в проведені зазначеної доплати. Я вважаю, що відмова Відповідача є незаконною з наступних підстав:

1. Законом України № 393/96-ВР від 02.10.1996 «Про звернення громадян» (ВВР, 1996 р., N 47, ст. 256, ) (далі – Закон про звернення громадян) врегульовано питання реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права оскаржувати дії державних органів, та забезпечено їх можливості для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення (Преамбула Закону про звернення громадян).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 15 Закону про звернення громадян: «Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, … до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, …».
Згідно з положеннями ст. 19 Закону про звернення громадян: «Органи державної влади і місцевого самоврядування, … їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; … невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; … вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, …».
Підставою для мого звернення до УПФ у грудні 2008 року було порушення моїх суб'єктивних публічних прав – права на соціальний захист та права власності (в розумінні державної соціальної допомоги за Законом України "Про соціальний захист дітей війни", як - законно очікуємого майнового блага, яке є об'єктом захисту положеннями ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованих Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР); та суб'єктивного права соціального забезпечення на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої приписами Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в правовідносинах, в яких моє право гарантовано державою і яка виступає в цих відносинах в особі Управління Пенсійного Фонду України в Старобільському районі Луганської області.
Держава Україна, ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, взяла на себе позитивні зобов'язання, щодо створення надійної системи захисту та гарантування прав та свобод громадян (ст. 1 Конвенції).
Положення ч. 1 ст. 1 «Захист власності» Протоколу 1 до Конвенції передбачають: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ВВР, 2006 р., N 30, ст. 260): «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Щодо можливості застосування до сум щомісячної соціальної допомоги дітям війни захисту положеннями ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції – так у рішенні по Справі «Воловік проти України» (Заява N 15123/03) від 06.12.2007 (ОВУ 2008, 32 від 08.05.2008, ст. 1074) зазначено: «67. Суд знову зазначає, що поняття "власність", яке передбачене першою частиною статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, певні інші права та інтереси, які становлять майно (наприклад заборгованість), можуть також розглядатись як "право на власність" та відповідно як "власність" для цілей цієї статті. Там, де майновий інтерес за своєю природою є вимогою, він може розглядатися як "майно" тільки тоді, коли він має достатню підставу у національному законодавстві або у разі встановлення такого інтересу остаточним судовим рішенням, яке може бути виконано (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia ), [GC], N 44912/98, п. 52, ECHR 2004-IX, та рішення "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і Стратіс Андреадіс проти Греції" (Stran Greek Refineries and Stratis Anreadis v. Greece), від 9 грудня 1994 року, Серія А, N 301-B, ст. 84, п. 59)».
При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року (ОВУ 2006, 12 від 05.04.2006, ст. 850) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Тобто, службовими особами УПФ, під час розгляду мого звернення у грудні 2008 року, було порушено вимоги ч.ч. 6, 8 ст. 19 Закону про звернення громадян, які вимагають від них вчинити дії спрямовані на забезпечення поновлення порушених прав, та встановлюють їм обов'язок вжити заходів щодо відшкодування матеріальних збитків, завданих особі яка до них звертається в результаті ущемлення її прав та законних інтересів.

2. Висновок про порушення моїх прав у правовідносинах з приводу реалізації моїх вищезазначених прав, я зробила з огляду на такі обставини.
Згідно з положеннями ст. 46 Конституції: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх … в старості та в інших випадках, передбачених законом».
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності  шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір  підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6  Закону України «Про соціальний захист  дітей війни» розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону України від  20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік"  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 від 09.07.2003 року з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України №749-V від 15.03.2007 р. № 749-V, який набрав чинності після Закону України від 25.03.2005 р. №2505-IV, яким встановлені обмеження в ч.  3 ст.  28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тому відповідно  до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.
Відповідно до статті 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривни, з 1 жовтня - 498 гривень.  

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:

Щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 гривень:
Січень - березень (350 гривень х 30%) х 3 місяця = 315,00 гривень;
Квітень-вересень (359 гривень х 30%) х 6 місяців = 646,20 гривень;
Жовтень-грудень (366 гривень х 30%) х 3 місяця = 329,40 гривень.

Щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік дорівнює 1453,71 гривень:
Січень - березень (380 гривень х 30%) х 3 місяця = 342,00 гривні;
Квітень-вересень (406 гривень + (406 грн. х 1% ) х 30% х 6 місяців = 738,11 гривень;
Жовтень-грудень (411 гривень + (411 грн. х 1% ) х 30% х 3 місяця = 373,60 гривні.

Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік дорівнює 1737,90 гривень:
Січень - березень (470 гривень х 30%) х 3 місяця = 423,00 гривні;
Квітень-червень (481 гривень х 30%) х 3 місяців = 432,90 гривні;
Липень-вересень (482 гривні х 30%) х 3 місяця = 433,80 гривні;
Жовтень-грудень (498 гривень х 30%) х 3 місяця = 448,20 гривень.

За 2006 та 2007 роки мною не отримувалася щомісячна державна соціальна допомога дітям війни, а за січень - грудень 2008 року було отримано:
з 01.01.08 до 31.03.08 року – 47,00 гривень х 3 місяців = 141,00 гривня,
з 01.04.08 до 30.06.08 року – 48,10 гривень х 3 місяці = 144,30 гривні,
з 01.07.08 до 30.09.08 року – 48,20 гривень х 3 місяці = 144,60 гривні,
з 01.10.08 до 31.12.08 року – 49,80 гривень х 3 місяці = 149,40 гривень,
а всього 141,00+144,30+144,60+149,40=579,30 гривень.

Таким чином, недоплачена щомісячна державна соціальна допомога дітям війни дорівнює за 2006 рік в сумі 1290,60 гривень, за 2007 рік в сумі 1453,71 гривні та за 2008 рік – 1158,60 гривень (1737,90-579,30=1158,60).
Тому з відповідача належить стягнути на мою користь щомісячної грошової соціальної допомоги за 2006-2008 роки у розмірі 3902 грн, 91 коп. (1290,6+1453,71+1158,60=3902,91).

Виходячи з цього відповідач діяв у порушення прав та законів у частині порушень виплат щомісячної державної соціальної допомоги, оскільки їм не виплачувалась відповідна допомога, а посилання на норми Законів України «Про Державний бюджет на 2006 рік», «Про Державний бюджет України 2007 рік» та «Про Державний бюджет 2008 рік», та про те, що здійснювати перерахунок немає підстав не обґрунтовані  

Згідно зі статтею 110 Закону України  від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. № 3235-IV зупинена на 2006 рік дія ст. 6 вказаного Закону.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений (набув чинності 02.04.2006 р.), тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Отже, в 2006 році перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, ст. 6 Закону не існувало.

Згідно зі ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно з яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст. 71 Закону № 489-V зупинена на 2007 рік дія  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

[Нечеса]

Продолжение:

З'ясовуючи  питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” слід виходити з наступного.
            Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
      
Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади”звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України  не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України  гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.
          Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ст. 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
          Утверджуючи та забезпечуючи  права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист  і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
      
Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої),  вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої  держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
          Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» визначено, що під державною соціальною гарантією розуміється саме встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.
          Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
          На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їх.  
          Таким чином, будь-які закони, які регулюють  правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України “Про державний бюджет на 2007 рік” має відповідати вимогам Конституції та Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
          
Крім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

          Отже, встановлення Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” розміру та порядку виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом. Позбавивши певну категорію осіб, які мають право на пільги як діти війни, права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги пунктом 12 статті 71,  статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” звужено обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування дітей війни.

Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”(справа про соціальні гарантії громадян).
Відповідно до пунктів 5, 6 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення п. 12 статті 71, а також ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007р.

Що стосується дії у 2008 р. статті 6 Закону України "Про  соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004, № 2195-IV, то Законом України "Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Направомірні також дії в частині нарахування, відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, відповідачем за 2008 р. державної соціальної допомоги як дитині війни з січня 2008 р. по 47,00 грн. щомісячно, з квітня 2008 р. по 48,10 грн. щомісячно, з липня 2008 р. по 48,20 грн.  щомісячно та з жовтня 2008 р. по 49,80 грн. щомісячно тому, що з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 р. розрахунок вищенаведених виплат необхідно здійснювати відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2006 р., у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”.

Таким чином, при визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2006, 2007 та 2008 роках необхідно керуватися статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка є діючою, а не положеннями Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" які визнані неконституційними, та положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», які фактично не позбавили осіб, отримувати зазначену соціальну допомогу.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись положеннями ст.ст. 1, 2, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 55, 68, 95 Конституції України, ст.ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 1, 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 28, 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р., №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. та № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р., ст.ст. 2, 8, 9, 17, 56, 58, 59, 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПРОШУ:

1. Визнати дії та бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Старобільському районі Луганської області щодо нарахування мені щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” за 2006-2008 роки, неправомірними;
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Старобільському районі Луганської області, не вчинившого за моїм зверненням від 10.12.2008 року ніяких дій спрямованих на забезпечення поновлення порушених моїх прав у правовідносинах з приводу надання щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни;
3. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Старобільському районі Луганської області нарахувати мені щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки в розмірі 3902 грн., 91 коп.
4. Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Старобільському районі Луганської області на мою користь 3902 грн., 91 коп., які не були мені нараховані та виплачені у період з 01.01.2006 року до 31.12.2008 року;
5. Стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 3 грн., 40 коп.

Додатки:

1. Копія паспорту;
2. Копія ідентифікаційного номеру;
3. Копія пенсійного посвідчення;
4. Копія відповіді начальника УПФ в Старобільському р-ні Луганської обл. за вих. № 7201/02 від 17.12.2008 р.;
5. Квитанція про сплату судового збору в розмірі 3 грн., 40 коп.;
6. Копія позовної заяви з додатками для відповідача.


     21 квітня 2009 р.                                       __________   (Романова О.Г.)

[лорка]

Вот мой образец заявы в Пенсионный,хочу начинать судиться за 2009-2010г.


Управління Пенсійного фонду України
в Деражнянському районі



від ...............,

30.06.1943 року народження, що мешкає за адресою:
32226, Хмельницька обл., Деражнянський район, с. Галузинці

З А Я В А
 Я, .....,30.06.1943 р.н.,згідно Закону України ” Про соціальний захист дітей війни”маю статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дія вказаної статті була зупинена на 2008 рік – ст. 67 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким зупинено на 2008 рік дію тієї ж статті Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення закону, визнані Конституційним Судом України неконституційними, втрачають чинність з дня прийняття судом відповідного рішення (ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р.). Отже, з 22.05.2008р. чинною є редакція ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.


Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата у 2009-2010рр  дітям війни  повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У 2009-2010 роках зазначена стаття жодним Законом України не була змінена чи скасована. Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України і доплату до пенсії здійснює управління Пенсійного фонду України .

Виходячи з вищенаведеного відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» прошу вас нарахувати та доплатити недовиплачену грошову допомогу як дитині війни, підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2009 року до 1 травня 2010 р.
   Про прийняте рішення щодо моєї заяви прошу повідомити мене письмово за вказаною адресою.