Ответ на заперечення

[КлубничкаВероничка]

Как грамотно ответить на :
"Відповідно до зазначеного Наказу (453 имеется ввиду) органи праці та соціального захисту населення повинні були забезпечити призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною
до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто посилання на зазначений Закон робиться лише в частині переліку документів, а не в частині визначення розміру допомог (дія норм якого була призупинена з 1 січня 2007 року), як це помилково вважає позивач"

[leranata]

Обалдеть! Это что-то новенькое из приколов УТСЗН (у меня пока Ответчик говорил, что №453 для них вообще никакой юридической силы не имеет)... А давайте выложим текст заперечення на Консилиум? Там же и обсудим...

[КлубничкаВероничка]

Ага, сейчас кидаю

[КлубничкаВероничка]

Мой ответ "турецкому султану". Надо бы как-то уменьшить, а то на 15 страниц вышло...
Уточнення до адміністративного позову
про визнання дії неправомірними, про перерахунок та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Керуючись пунктами 4, 6, 7, 11 частини 3 статті 49, Кодексу адміністративного судочинства України щодо права особи, яка бере участь у справі, давати усні та письмові пояснення, доводи, висловлювати свою думку з питань, що виникають під час розгляду справи, та подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими процесуальними правами, наданими КАС України з метою повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі підтримуючи доводи, викладені в обґрунтування моїх вимог за предметом адміністративного позову до Відповідача вважаю за необхідне надати пояснення на заперечення, надані Відповідачем1, та звернути увагу Шановного суду на наступне:

І. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За даних обставин, ч. 2 ст. 19 КУ якраз таки передбачає, що Відповідач1 зобов'язаний діяти у спосіб, що передбачений КУ та ЗУ, а саме в КУ – ст. 1,3,21,22,40,46,57,58,64,68 говориться про недопустимість скасування прав і свобод, звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, про забезпечення рівня життя до мінімального прожиткового, право гарантується ЗУ “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” ст.17. я ні в якому разі не примушую Відповідача1 “робити те що непередбачено законодавством”, а лише прошу “діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.”

ІІ. Щодо пріоритетності Конституції України та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"
над іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.
Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до частини 3 статті 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.
Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 5 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є формою соціального забезпечення громадян. Тобто, фактично ця моя вимога щодо виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їм.
Таким чином, будь-які закони та нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13, Закон України «Про державну допомогу сімям з дітьми», Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 мають відповідати вимогам Конституції та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
ІІІ. Щодо визначення основного джерела існування.
Враховуючи те, що я маю дитину віком до трьох років та наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе право на елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років. Тобто, між мною і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти.
В преамбулі Закону Украіни «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» говориться про те, що як раз цім законом  встановлюється  гарантований  державою  рівень  матеріальної підтримки сімей з  дітьми  шляхом  надання  державної  грошової  допомоги  з урахуванням  складу сім'ї,  її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям  з  дітьми  у загальній системі соціального захисту населення, а не про те, що допомога  по догляду за дитиною не може вважатися основним джерелом існування , як це помилково вважає Відповідач1.
Згідно ст1. ЗаконаУкраїни «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - це державна соціальна гарантія. Ст. 17 Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»  визначаються  основні державні соціальні гарантії: „До числа основних державних соціальних гарантій включаються: „...розміри державної соціальної  допомоги  та  інших  соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії,  які є основним джерелом існування,  не можуть  бути  нижчими  від  прожиткового  мінімуму, встановленого законом. ”
Тобто тут стверджується  що дана допомога надається саме у вигляді основного доходу, який не може бути меншим за величину прожиткового мінімуму, оскільки економічна сутність поняття «прожитковий мінімум» якраз і полягає в тому, щоб забезпечити людину самими необхідними благами, які потрібні для підтримання життєдіяльності, адже ще є додаткові соціальні гарантії, які надаються як додаткова підтримка, а НЕ ЯК ОСНОВНИЙ ДОХІД: -  ст. 18 „Інші державні соціальні гарантії”.
Крім того, слід прийняти до уваги наступне: оскільки я є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то слід врахувати, що згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. А моя заробітна плата цє і є моє основне джерело існування.
Таким чином, доходимо до висновку, що  ОСНОВНИМ джерелом моего існування є допомога по догляду за дитиною, гарантована мені державою, а заробіток мужа - це вже моє ДОДАТКОВЕ джерело. А наш ЗАГАЛЬНИЙ дохід є джерелом існування нашої сім'ї, а не основним джерелом існування когось з подружжя.

IV. Я не погоджуюсь з доводами представників відповідача в тій частині, що  „...виконання Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», на який посилається позивач, не належить до компетенції органів праці та соціального захисту населення, оскільки матеріальне забезпечення за цим законом передбачено саме за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків (ст.1).”
Статтею 1 та Пунктом 4 частини 1 статті 19 Закону 2240 передбачено, що джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування також є асигнування із Державного бюджету України.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Зазначена норма Закону не визнавалася неконституційною, тому являється чинною та регулює правовідносини стосовно визначення джерел фінансування виплати зазначених видів соціальних гарантій.
Таким чином з 01.01.2007 року допомога при народженні дитини виплачується з Державного бюджету України, що виключає можливість здійснення таких виплат за рахунок Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

V. Щодо стверження Відповідача1 нібито до його компетенції не належить нарахування допомог згідно статей 41 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Як ствержує Віідповідач1, в його компетенції знаходиться лише виконня Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 р., прийнятого відповідно до Конституції України та встановлювающего  гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги.
Але ст. 1 даного закону встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Тобто законодавець одразу, при прийнятті даного Закону, визначив, що норми цього закону не є вичерпними законодавчими нормами щодо забезпечення соціального захисту.
Що і підтверджує наявність (прийняття в подальшому) інших законів, які також стосуються соціального забезпечення населення, зокрема це: 
- ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій (загальній закон);
- ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р., визначає коло осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (спеціальний закон).
Тобто, сам ЗУ «Про допомогу сім’ям з дітьми» має посилання на інші закони України - чим дозволяє їх використання.
Згідно Постанови КМУ від 16.01.2007р. №32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 року № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення» зазначено, що така передача здійснюється у зв'язку з виплатою допомоги у 2007 році з коштів державного бюджету. Тобто Відповідачу1 були передані функції Фонда у відношенні призначення та виплати зазначених допомог. При цьому, Відповідач1 повинен  своєчасно формувати заявки по коштах державного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 1 січня 2007 року.
Держава, передбачивши асигнування соціальних гарантій сама визначає якими державними органами ці виплати будуть здійснюватися. Тому, приймаючи до уваги, що такими органами визнані управління праці та соціального захисту населення, яким безумовно делеговані повноваження, починаючи з 2007 року здійснювати виплати як застрахованим, так і не застрахованим особам допомогу, Відповідач1 не має права самостійно відмовлятися від таких обов'язків, та зазначати, що він будуть їх виконувати лише в частині.
Оскільки я застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням та справно сплачувала відрахування на даний вид страхування (з цім погоджується і Відповідач1, адже у наданому суду Повідомленні про надання державної допомоги сім’ям з дітьми він зазанчив: «призначено відповідно до Закону України: допомога по догляду за дитиною до 3 років працюючим жінкам ....), то розміри допомоги при народженні та догляду за дитиною повинно призначатись Згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»,
але ні в якому разі не на підставі ЗУ «Про допомогу сім’ям з дітьми», адже в цьому законі чітко визначено (принаймні в редакції, яка використовувалась в 2007 році):
- одноразова допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (ст.10)
- право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною (ст.13).

[КлубничкаВероничка]

Продолжение
VІ.Щодо посилання Відповідача про те, що розмір  допомоги в зв’язку з народженням дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку був встановлений  у 2007 році: Постановою КМУ №13 та ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007», як єдиними існуючими нормативними документами:
Хочу зазначити, що крім Рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким було визнано неконституційним зупинення ЗУ «Про державний бюджет у 2007 році» статей 41-43 Закону 2240, також було Рішення Конституційного суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким було визнано неконституційним скасування Законом України «Про державний бюджет у 2008 році» статей 41-43, внесення змін до п.5 розділу ІХ Прикінцевих положень Закону 2240 та виключення із тексту цього закону слів «народження, та догляд за малолітньою дитиною». А 27.11.2008 р. Конституційним судом України винесено Рішення №26-рп/2008, яким остаточно вирішено питання щодо невідповідності Конституції України (неконституційність) норм закону про Державний бюджет України, щодо - змінюють інші закони, суть якого полягає в тому, що:
Закон про Державний бюджет України створює належнi умови для реалiзацiї законiв України ухвалених до його прийняття, якi передбачають фiнансовi зобов’язання держави перед громадянами.  Одже норми Закону України Про державний бюджет (на які посилається Відповідач), якими змінюються інші закони України, не тільки не мають вищої юридичної сили, а взагалі не можуть застосовуватись судом при вирішенні спору.
Більш того згідно ст. 152 Конституції України матеріальна шкода, завдана фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Відшкодування в судовому порядку матеріальної шкоди, завданої в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, регламентується нормами Кодексу адміністративного судочинства України та Цивільного Кодексу України, якими я і керуюсь при поданні даного позову.
Утверджуючи та забезпечуючи  права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист  і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої),  вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої  держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до частин 2,3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 5 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами  державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їм. 
Таким чином, будь-які закони та нормативно-правові акти, які регулюють  правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”,  Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих  актів України”, Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13, Закон України «Про державну допомогу сімям з дітьми», Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 мають відповідати вимогам Конституції та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Крім того, встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
З цього приводу Європейський суд зазначає, що в межах свободи дій держави визначати, яким чином і який розмір державної допомоги виплачувати своїм громадянам (в даному випадку матерям, які дають розвиток майбутньому поколінню держави) з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких видів допомоги, вносячи відповідні зміни в законодавство. Слід звернути увагу на те, що ці зміни повинні вноситись не Законом про Державний бюджет, а окремим законом.
Окрім того, Верховна Рада до цих пір не взяла на себе відповідальність окремим законом припинити чи скасувати положення закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки вона усвідомлює, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
З тверджень Європейського суду випливає висновок: якщо чинне правове положення передбачає виплату певних видів матеріального забезпечення, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Таким чином, я, являючись матір'ю дитини, яка не досягла трирічного віку, яку я фактично доглядаю, являючись також застрахованою особою, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, маю право отримувати допомогу при народженні дитини у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленій статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", з моменту виникнення права на зазначені виплати.
Одже, встановлення Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року № 13 розміру виплат допомоги по догляду за дитиною в меншому розмірі, ніж передбачено ст.41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом. Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги пунктом 7 статті 71,  абзацом третім частини другої статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” звужено обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування матерів, які були застраховані в передбаченому законом порядку та здійснюють догляд за дитиною, яка не досягла трирічного віку.
           Згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
           
          Одже, відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вище юридичну силу.
Приймаючи до уваги, що Постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 та Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 не відповідають ст. 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", суд зобов'язаний застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
    VIІ. Щодо посилання відповідача на виконання ним ч.2 ст.56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» як на підставу правомірності оспорюваних дій щодо нарахування допомоги по НАРОДЖЕННЮ дитини є нікчемним, незважаючи на те, що Конституційний Суд України рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. не визнав даний пункт неконституційним і він являється чинним.
Хочу звернути увагу на те, що ч.2 ст.56 вказаного закону може застосовуватись ЛИШЕ В ЧАСТИНІ ВИЗНАЧЕННЯ ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ даного виду допомоги, але ніяким чином не з метою ВСТАНОВЛЕННЯ РОЗМІРУ допомоги. Дане твердження роблю з наступних міркувань:
7.1. Закон про ДБУ не наділено здатністю встановлювати або змінювати розмір допомоги по народженню дитини.
Встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Слід звернути увагу на те, що визначення розміру та його зміни повинні здійснюватись не Законом про Державний бюджет, а окремим законом. «…У разi необхiдностi зупинення дiї законiв, внесення до них змiн i доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремi закони“ (абзаци третiй, четвертий пiдпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008).
27.11.2008 р. Конституційним судом України винесено Рішення №26-рп/2008, яким остаточно вирішено питання щодо невідповідності Конституції України (неконституційність) норм закону про Державний бюджет України, що змінюють інші закони, суть якого полягає в тому, що: Закон про Державний бюджет України створює належнi умови для реалiзацiї законiв України, ухвалених до його прийняття.
Тобто, відповідно до Конституції Закон про Державний бюджет України ґрунтується на діючих законах, а не змінює їх (закони) з метою зменшення видаткової частини бюджету.
Окрім того, Верховна Рада до цих пір не взяла на себе відповідальність окремим законом припинити чи скасувати положення закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», оскільки вона усвідомлює, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

[КлубничкаВероничка]

Окончание

7.2. Зазначена норма Закону не визнавалася неконституційною, тому являється чинною та регулює правовідносини стосовно визначення джерел фінансування виплати зазначених видів соціальних гарантій.
Таким чином, дана норма виключає можливість здійснення таких виплат за рахунок Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, підкреслюючи, що допомога при народженні дитини виплачується з Державного бюджету України.
7.3. Законом про Державний бюджет на 2007 рік ОДНОЧАСНО було призупинено діяю статті 43 та незаконно визначено розмір допомоги по народженню дитини.
Рішенням КСУ було поновлено дію статті 43, однак без змін залишено норму Закону про Державний бюджет щодо розміру допомоги.
За правилами вирішення колізії норми Закону України Про державний бюджет (на які посилається Відповідач), якими змінюються інші закони України, не тільки не мають вищої юридичної сили, а взагалі не можуть застосовуватись судом при вирішенні спору.
Тому, розмір даного виду допомоги слід розраховувати, виходячи з положень статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та статті Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, якою встановлено розмір прожиткового мінімуму.
Окрім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
На мою думку, до правовідносин, які складаються з приводу нарахування та виплати у 2007 році особам допомоги по народженню дитини необхідно застосовувати положення саме Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", оскільки зазначений Закон є спеціальним для регулювання зазначених відносин для застрахованих осіб, ніж Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Тим більше, що юридичну силу нормативних актів можна порівнювати у випадку, коли розбіжність виникає з приводу певного факту ЄДИНОЇ СФЕРИ РЕГУЛЮВАННЯ певних правовідносин. А оскільки закон про Державний бюджет не може за своєю сутністю регулювати взагалі будь-які відносини, адже він ніякого відношення не має до правового регулювання суспільних відносин, то і вирішення розбіжності в даному випадку здійснюється на користь закону, що регулює суспільні відносини, а не на користь «…закону про Державний бюджет України як правового акту, чітко зумовленого поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, і який має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також становлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України“ (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення № 6-рп/2007); „законом про Держбюджет не можна вносити змiни до iнших законiв, зупиняти їх дiю чи скасовувати їх, оскiльки з об’єктивних причин це створює протирiччя у законодавствi, i як наслiдок – скасування та обмеження прав i свобод людини i громадянина.
У разi необхiдностi зупинення дiї законiв, внесення до них змiн i доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремi закони“ (абзаци третiй, четвертий пiдпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008).
   VIIІ. Щодо застосування Відповідачем у 2008 році Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»
Аналізуючи можливість застосування до порядку та розміру виплати у 2008 році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"та статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» я виходжу з наступного.
До 01.01.2008 року на осіб, застрахованих в системі державного соціального страхування, які мали право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", розповсюджувалася без виключень дія зазначеного Закону щодо встановлення підстав, розміру та порядку виплати допомоги.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в назві та тексті Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено право на отримання застрахованими особами зазначеної допомоги, та виключені статті 42 та 43, які передбачали порядок та розміри виплати зазначеної соціальної гарантії.
В свою чергу Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», з якої було виключено слово незастрахованим.
За думкою представників Відповідача1 такі зміни стали підставою розповсюдження дії статті 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» як на застрахованих осіб, так і на незастрахованих в системі державного соціального страхування.
Але Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року всі зміни, внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" були визнані неконституційними та їх дія на 2008 рік була повністю поновлена.
Приймаючи до уваги, що на розгляд Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», фактично у 2008 році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулюються статтями 41,43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».
На мою думку, до правовідносин, які складаються з приводу нарахування та виплати у 2008 році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно застосовувати положення саме Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", оскільки зазначений Закон є спеціальним для регулювання зазначених відносин для застрахованих осіб, ніж Закон України «Про державну допомогу сімям з дітьми».
Більш того, виключення зі статей 13, 15 Закон України «Про державну допомогу сімям з дітьми» слова «незастрахованих», визначило цей Закон загальним для регулювання відносин щодо виплати допомоги всім особам.
Приймаючи до уваги, що спеціальним законом визначені інші умови, порядок та розміри виплат допомоги для застрахованих осіб, я вважаю, що в цьому випадку необхідно керуватися саме нормами спеціального закону, тобто Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Крім того, закони про Державний бюджет на певний рік не можуть будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, що стосується також і внесення змін стосовно порядку, підстав та розмірів виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, про що зазначено в Рішенні Конституційного суду від 22.05.2008 року, норми якого являються преюдиціальними для судів загальної юрисдикції.
Окрім того, вже після визнання неконституційними скасування статей 41, 42, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Законом України № 309-VІ від 03.06.2008 року були внесені зміни до зазначеного вище Закону, але такі зміни не торкалися прав застрахованих осіб на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Таким чином, і після внесення змін 03.06.2008 року застраховані особи як і раніше отримали право на допомогу саме на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Приймаючи до уваги, що зміни, внесені до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення та виплати державної допомоги сімям з дітьми» на виконання п.25 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 року № 107 -VI, який визнано неконституційним, вищевказана Постанова також суперечить статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
 Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
ІХ. Щодо долучення судом Відповідачем2 Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації
 Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 147 від 25.04.2006 р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 червня 2006 р. за N 683/12557) «Про затвердження Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат», центр є державною установою і підпорядковується головному управлінню праці та соціального захисту населення обласної державної адміністрації (п. 1), та здійснює вхідний облік та контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення (п. 4.1.), перевіряє правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, забезпечує у тижневий термін оформлення виплатних документів та їх відправку на виплату відповідно до узгоджених графіків (п. 4.2.), готує та передає органам праці та соціального захисту населення документи з питань виплати соціальної допомоги, інших грошових виплат через державні підприємства зв'язку та установи банків (п. 4.5.).
     Таким чином, очевидно, що Відповідач2 має безпосереднє відношення до прийняття першим відповідачем правильного рішення із допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і повинен був здійснювати контроль документів з питань призначення соціальної допомоги, інших грошових виплат, які надходять від органів праці та соціального захисту населення, перевіряти правильність визначення органами праці та соціального захисту населення права на призначення соціальної допомоги.
     При таких обставинах я вважаю, що відповідно до п. 9 ст. 3 , ст. ст. 47, 49, 50, 51, 52 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації також є відповідачем по цій справі.

Х. Збільшення позовних вимог:

Відповідно до ст. 137 Кодексу адміністративних судочинств України прошу додати до вказаної раніше суми стягнення заборгованості Відповідача2 по виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 березня 2009 р. по 31 березня 2009 р.:

    2009   
    прож.мінімум   виплачено   різниця
березень   669,00   642,97   26,03
ИТОГО   669,00   642,97   26,03
Таким чином, сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з серпня 2007 р. по 31 березня 2009 р., яка підлягає стягуванню з Відповідача2, дорівнює 8926,41грн.


На підставі вищенаведеного, враховуючи, що норми конституції України є нормами прямої дії, керуючись ст.ст. 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 64 Конституції України, ст.ст. 40-43 Закону України «Про загальнообв'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", рішеннями Конституційного суду України від 09.07.07 р., 22.05.2008 р., 27.11.2008 р., ст.ст. 17, 104, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

            Прошу:
1. Визнати протиправним призначення допомоги при народженні дитини та по догляду догляду за дитиною Відповідачем1 на підставі невідповідних законів та підзаконних актів.
2. Визнати дії Відповідача1 по відношенню до перерахунку та виплати недоотриманої мною допомоги по народженню та догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, неправомірними та рішення Відповідача1 незаконним;
3. Зобов’язати Відповідача1 в подальшому провадити виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з квітня 2009 року по 25 червня 2010 року в розмірі не менше прожиткового мінімуму на одну особу у відповідності з нормами діючого законодавства, яке не суперечить Конституції України;
4.Стягнути з Відповідача2 на мою користь заборгованість по виплаті допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, що складає на момент подання даного Уточнення до адміністративного позову 10890,21 гривні (десять тисяч вісімсот дев`яносто гривень 21 коп.);
5. Стягнути на мою користь з бюджету суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).
6. Стягнути з бюджету всі витрати по справі.
7.Зобов’язати Відповідача1 та Відповідача2 виконати постанову суду за цим позовом негайно.

[Marin4ik]

Привет всем! Ура, я наконец-то к вам попала. Великая благодарность Леониду - он был моим поводырем.
Хочу попросить взглянуть на один из пунктов моих заперечень. Это микс и хотела бы услышать насколько он логичен.

 Щодо твердження Відповідача: «Управління, як орган місцевого самоврядування, діє
лише в межах чинного законодавства та делегованих повноважень».

Згідно з Положенням про Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради (затверджено Рішенням Слов’янської міської ради від  23.06. 2006 р.  № 29- IV-5)
п. 1.2. Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, Постановами Верховної  Ради  України,  указами  і  розпорядженнями Президента   України,  декретами,  постановами  і  розпорядженнями Кабінету  Міністрів  України,  наказами Міністерства праці та соціальної політики України, наказами Головного управління праці та соціального захисту населення  Донецької облдержадміністрації, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови , а також Положенням про Управління.

Проте,  після детального вивчення заперечень на мій адміністративний позов можна дійти висновку, що управління у своїй діяльності керується лише вибірковими Законами, зручними саме для нього – це Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, Постанова Кабінету міністрів України № 1751 від 27.12.2001 р., та закони України про Державний бюджет України на відповідний рік. Зі статей Основного Закону – Конституції України його увагу заслужила лише стаття 95.

Однак, відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 року № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення» зазначено, що така передача здійснюється у зв'язку з виплатою допомоги у 2007 році з коштів державного бюджету.

В Наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 року № 453 зазначено, що такі виплати проводяться на підставі документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Держава, передбачивши асигнування соціальних гарантій сама визначає якими державними органами ці виплати будуть здійснюватися. Тому, приймаючи до уваги, що такими органами визнані управління праці та соціального захисту населення, яким безумовно, делеговані повноваження з 2007 року здійснювати виплати як застрахованим, так і не застрахованим особам допомогу, відповідачі не мають права самостійно відмовлятися від таких обов'язків, та зазначити, що вони будуть їх виконувати лише в частині.

З 01.01.2007 року обов'язки щодо нарахування, а з 01.04.2007 року ще й з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були покладені на органи праці та соціального захисту населення незалежно від того, чи була особа застрахованою, чи передбачені порядок та розмір здійснення таких виплат Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", або особа не була застрахованою та виплати їй здійснюються на підставі Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 N 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми»: «6. Виплата згідно з цією постановою допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, здійснюється починаючи з 1 січня 2007 року.»;
згідно з п.п. 1, 2 «Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування», який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 N 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» - «1. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - застраховані особи), за рахунок коштів державного бюджету. 2. Призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи. …»;

Згідно з Постановою Кабінету міністрів України N 530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» «З метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян Кабінет Міністрів України постановляє:
12. Допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається застрахованим особам органами праці та соціального захисту населення та виплачується за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
15. Ця постанова набирає чинності починаючи з 22 травня 2008 року».
Згідно з п.3 Розділу IX «Прикінцеві положення» Закону України від 18.01.2001 № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (ВВР, 2001 р., N 14, ст. 71) (далі – Закон 2240), закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються до відносин з приводу надання матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, тільки в частині що не суперечить Закону 2240, зокрема – положення акту, яким, згідно з п.5 Розділу IX «Прикінцеві положення» Закону 2240, визначається розмір виплат «Допомоги при народженні дитини» та «Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку», підлягають застосуванню тільки в тій частині, в якій вони не суперечать нормам Закону 2240, якими встановлено розміри цих видів матеріального забезпечення, а саме:
1) Ст. 41 Закону 2240 (В редакції до внесення змін Законом 107): «Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини…»;
2) Ст. 43 Закону 2240 (В редакції до внесення змін Законом 107): «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що … не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.».
Тобто, невикористання Управлінням праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради в роботі закону, який визначає спеціальні правовідносини саме для осіб, ЗАСТРАХОВАНИХ в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не має законного підґрунтя.

Відповідно до пп.3 п.1 ст.22, ст. 102 Бюджетного Кодексу України та Постанови КМ № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» головні розпорядники коштів місцевих бюджетів:
- ведуть персоніфікований облік отримувачів допомоги сім'ям з дітьми;
- щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми і надсилають їх фінансовим органам виконкомів міських рад.
Дані функції виконує Відповідач, що підтверджується  Положенням про Управління праці і соціального захисту населення Слов’янської міської ради (Положення затверджено Рішенням Слов’янської міської ради від  23.06. 2006 р.  № 29- IV-5)
 Відповідач є головним розпорядником коштів (підтвердження - п. 1.4 Положення, а також відповідь на мою заяву від 19.12.2008 р.), передбачених на виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно зі ст. 64 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (цитую):
«Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.
< … > При цьому зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.»
Ті ж сам і вимоги відтворені в ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Тобто, ні у 2007 році, ні у 2008 не є бюджетним порушення облік спірних допомог в розмірі, визначеному ст. 41 та ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та нормами статей Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими встановлено розмір прожиткового мінімуму.
Постановою КМ України № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», передбачен механізм коригування асигнувань з Державного бюджету України та погашення кредиторської заборгованості місцевих бюджетів щодо відповідних догомог.
Що в об’єднанні з вищевказаними ст. 64 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ст.62 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є достатьнім для призначення та надання допомог у належному розмірі.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 19. ...Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 60. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

[Marin4ik]

И еще. По идее, у меня должны быть пояснения на заперечення (УТСЗН), так как нет ни змины позовных вымог, ни збильшення. Все это уже было в дополнениях, которые я сдала в суд. В КАСУ в ст. 49 написано, что я могу: "4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення". Но почему-то само название "доповнення до адм. позову" у меня вызывает больше доверия. И я боюсь, что мои "пояснення на заперечення" не будут восприняты серьезной бумагой и приобщены к делу. Может быть у меня уже параноя, но хочется, чтобы все нужные бумаги были подшиты к делу и их увидели сначала в апелляции, а затем, скорее всего и в кассации. 
Что скажете? 

[leranata]

И еще. По идее, у меня должны быть пояснения на заперечення (УТСЗН), так как нет ни змины позовных вымог, ни збильшення. Все это уже было в дополнениях, которые я сдала в суд. В КАСУ в ст. 49 написано, что я могу: "4) давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення". Но почему-то само название "доповнення до адм. позову" у меня вызывает больше доверия. И я боюсь, что мои "пояснення на заперечення" не будут восприняты серьезной бумагой и приобщены к делу. Может быть у меня уже параноя, но хочется, чтобы все нужные бумаги были подшиты к делу и их увидели сначала в апелляции, а затем, скорее всего и в кассации. 
Что скажете? 

Вы можете писать сколько угодно Дополнений, лишь бы там было написано согласно тематике судебного процесса, а не про курочку Рябу... Я тоже склоняюсь к тому, что Дополнение имеет больший вес, чем просто Ответ на Заперечення... ( У меня та же паранойя... )

[Marin4ik]

Это что касается п. 23 роздилу ІІ Заокна про ГОсбюджет на 2008 г.
Это сборная солянка из наработок форумчан, но много из новой Трещовой - очень рекомендую. Там близко к тексту старой Трещовой, но по-моему, более профессионально изложено. Человек растет.
 
 І. Щодо посилання відповідача на здійснення виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку на підставі Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, постанови Кабінету міністрів України № 1751 від 27.12.2001р. «Про затвердження Порядку призначення і виплат державної соціальної допомоги сім’ям з дітьми”, та на  п. 23 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Я, громадянка України, П. І. Б., маю статус особи, застрахованої у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та маю право на матеріальне забезпечення за таким видом цієї системи страхування, як страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, яке є складовою частиною мого конституційного права на соціальний захист. До виходу у відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку я працювала у (назва організації) на посаді ..., що підтверджується наказом  № 7 по ... від 16.01.2008 р. , а також свідоцтвом про загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 2456105627 (серія ААЕ № 469986), видане Пенсійним фондом України 27.06.2002 р. З моїм статусом особи, застрахованої у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, погоджується і відповідач, адже у своєму Повідомленні про надання державної допомоги сім’ям з дітьми він зазанчив: «призначено відповідно до Закону України: допомога по догляду за дитиною до 3 років працюючим жінкам з 17.01.2008 по 22.11.2010   130.00».

       До 01.01.2008 року на осіб, застрахованих в системі державного соціального страхування, які мали право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", розповсюджувалася без виключень дія зазначеного Закону щодо встановлення підстав, розміру та порядку виплати допомоги.
       Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в назві та тексті Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" було виключено право на отримання застрахованими особами зазначеної допомоги, та виключені статті 42 та 43, які передбачали порядок та розміри виплати зазначеної соціальної гарантії.
     В свою чергу Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни до статті 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”, з якої було виключено слово незастрахованим. На думку відповідача такі зміни стали підставою розповсюдження дії статті 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми” як на застрахованих осіб, так і на незастрахованих в системі державного соціального страхування.
      Але Рішенням Конституційного суду від 22.05.2008 року всі зміни, внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" були визнані неконституційними та їх дія на 2008 рік була повністю поновлена.
    Приймаючи до уваги, що на розгляд Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в частині внесення змін до Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”, фактично у 2008 році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулюються статтями 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та статтею 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”.

          Відповідно до статті 9 КАС України, при вирішенні справи треба керуватися принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Треба вирішувати справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Треба  застосовувати інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
             Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

 Статтею 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Статтею 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до статті 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
         Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
        Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
          Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
           Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
 Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
            На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їм.
             Таким чином, будь-які закони та нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закон України “Про державну допомогу сімям з дітьми”, Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 мають відповідати вимогам Конституції та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
          Скасування Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” соціальної гарантій застрахованим особам отримувати допомогу в порядку та розмірах, встановлених статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", встановлення Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 розміру виплат допомоги по догляду за дитиною в меншому розмірі, ніж передбачено статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом.
          Скасування права застрахованих осіб на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку пунктом 25 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, розповсюдження на зазначених осіб пункту 22 “Порядку призначення та виплати державної допомоги сімям з дітьми”, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 призвело до звуження обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування застрахованих осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України  при вирішенні справи треба керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Керуючись зазначеними принципами права, стає зрозумілим, що до правовідносин, які складаються з приводу нарахування та виплаті у 2008 році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно застосовувати положення саме Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
        Зазначений Закон є спеціальним для регулювання зазначених відносин для застрахованих осіб, ніж Закон України “Про державну допомогу сімям з дітьми”. Більш того, виключення зі статей 13, 15 Закон України “Про державну допомогу сімям з дітьми”слова “незастрахованих”, визначило цей Закон загальним для регулювання відносин щодо виплати допомоги всім особам. Приймаючи до уваги, що спеціальним законом визначені інші умови, порядок та розмірі виплат допомоги для застрахованих осіб, слід вважати, що в цьому випадку необхідно керуватися саме нормами спеціального закону, тобто Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
         Крім того, слід зазначити, що закони про Державний бюджет на певний рік не можуть будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин, що стосується також і внесення змін стосовно порядку, підстав та розмірів виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку, про що зазначено в Рішенні Конституційного суду від 22.05.2008 року, норми якого являються преюдиціальними для судів загальної юрисдикції.

              Все викладене, спростовує доводи відповідача, що в 2008 році застраховані особи були позбавлені права на отримання соціального страхування та на них розповсюджувалися дія виключно Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”.
                Приймаючи до уваги, що зміни, внесені до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 “Про затвердження Порядку призначення та виплати державної допомоги сімям з дітьми” на виконання п.25 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 року № 107 , який визнано неконституційним, вищевказана Постанова також суперечить статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
 
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вище юридичну силу.
Приймаючи до уваги, що Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 не відповідає статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", суд зобов'язаний застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

На підставі викладеного, вважаю, що бездіяльність відповідача щодо перерахунку мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" не може бути визнана такою, що вчинена у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому прошу суд мої позовні вимоги задовольнити повністю.

[ksu25]

Это что касается п. 23 роздилу ІІ Заокна про ГОсбюджет на 2008 г.
Это сборная солянка из наработок форумчан, но много из новой Трещовой - очень рекомендую. Там близко к тексту старой Трещовой, но по-моему, более профессионально изложено. Человек растет.

у меня тоже заперечення от Упсзн по этому поводу только еще и ссылаются на фонд соц.страха....
....через время выложу, что навояла...

[илька]

Здравствуйте,всем.У меня было предварительное слушанье,на котором инспектор из управления труда дал мне заперечення.Первое основное слушанье назначено на 27 мая.Скажите,пожалуйста,я должна давать ответы на эти заперечення тоже в письменном виде? И если да,то я должна их отправить раньше в суд и в управление или могу вручить также как они вручили мне заперечення - прямо на суде?

[Лёлька]

Здравствуйте,всем.У меня было предварительное слушанье,на котором инспектор из управления труда дал мне заперечення.Первое основное слушанье назначено на 27 мая.Скажите,пожалуйста,я должна давать ответы на эти заперечення тоже в письменном виде? И если да,то я должна их отправить раньше в суд и в управление или могу вручить также как они вручили мне заперечення - прямо на суде?

илька, я бы Вам посоветовала подготовить письменное Пояснение на возражение ответчика (и не важно на сколько страниц). Готовте в 3х экз. (1,2 - отнесите в суд не менее, чем за неделю до заседания, на 3 экз. в канцелярии суда поставте вход. штамп). Но у Вас мало времени тщательно подготовить ответ, поэтому ничего страшного, если свои Пояснения (опять же письменно в 3х экз) Вы возьмете прямо на заседание и там зачтете. Единственный минус в том, что прямо на заседании - могут отложить для ознакомления ответчика с возражениями, хотя не факт. Удачи Вам

[илька]

Спасибо за ответ,Лелька.А можно ли скинуть сюда заперечення.Может кто поможет,посоветует что надо отвечать и на что ссылаться.Какие-то только хотя бы тезисы,а там я дальше сама додумаю.

[Лёлька]

илька, Вы сначала посмотрите у нас в библиотечке ответы на заперечення. http://zed.in.ua/taxonomy/term/206  Там девченки столько подготовили. С учетом того, что УПЗСН практически всем пишет одно и то же, я думаю, Вы найдете ответы на свои вопросы. Да и Вам будет очень полезно именно самой найти ответы, потом проще будет ориентироваться на суде. А если чего не найдете, скидывайте сюда, будем все вместе думать.