Девочки помогите подкоректировать скаргу, взяла с разных жалоб и слепила вот-такое, но беспокоят некторые моменты, посоветуйте как лучше написать:Скарга
щодо дій Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Я, ----------------, чего тут писать?
.З квітня 2008 року Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради (Далі – УПСЗН) згідно моєї заяви прийняло рішення про нарахування мені допомоги по догляду за дитиною в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Тобто з __ квітня 2008 року УПСЗН сплачує мені допомогу по догляду за дитиною в розмірі 130 грн. на місяць (згідно довідки № __________ від 00.00.09р., яка була надано Івано-Франківським Управлінням праці та соціального захисту населення про отримані виплати по догляду за дитиною, копія додається)
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлений ст.43 Закону України від 08.01.2001р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" №2240-III, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Враховуючи ту обставину, що даний вид допомоги надається застрахованим особам (матері дитини) (ч.1 ст.4, ч.1 ст.42) у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ч.2 ст.4, п.3 ч.1 ст.29, п.4 ч.1 ст.34), і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки (ч.2 ст.42), слід дійти висновку, що необхідно виходити з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованої працездатної особи, якій компенсується втрата заробітної плати на період відпустки по догляду за дитиною.
Згідно ч.3 та ч.4 ст.1 Закону України від 15.07.1999р. «Про прожитковий мінімум» №966-XIV до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
На підставі вищевикладеного слід дійти висновку, що застрахована працездатна особа, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відноситься до категорії «працездатних осіб».
Згідно ст. 58 Закону України від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VІ прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць складав значно більшу суму, ніж та, що була виплачена. Тому 4 квітня 2009 року, я звернулася до УПСЗН із заявою про перерахунок та доплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму за період з 11 квітня 2008р. по теперішній час.
__ квітня 2009 року Управління праці та соціального захисту населення виконкому Івано-Франківської міської ради направило на мою адресу лист за № ________, у якому відмовило мені у здійсненні перерахунку та виконанні доплати допомоги, повідомивши, що ця допомога призначена і виплачена у відповідності з чинним законодавством (УПСЗН посилається у листі на ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім”ям з дітьми”).
Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист, і юридичними засобами – здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Згідно зі ст.46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Це ж саме стверджує ст.17 Закону України від 05.10.2000р. «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» N 2017-III: розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму. (ст.19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»). Частиною 1 ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Оскільки я маю дитину віком до трьох років, я наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною. Наділивши осіб зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей віком до трьох років. Тобто, мої вимоги відносно здійснення перерахунку допомоги до рівня, встановленого законом, та виконання відповідних доплат є формою реалізації мого конституційного права на соціальний захист.
У грудні 2007 року, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положеннями п.24 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» було фактично призупинено реалізацію гарантованого державою конституційного права на соціальний захист громадян, застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (за таким видом цієї системи страхування, як страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням), таким його різновидом, як - соціальне забечення, обмежено право громадянина на достатній рівень життя (ст. 46 Конституції України). Таким чином, було скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування застрахованих осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін в Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Встановлений частиною 2 статті 95 Конституції України, частиною 2 статті 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, у тому числі Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Рішенням Конституційного суду №26-рп/2008 від 27.11.2008 р. остаточно вирішено питання щодо невідповідності Конституції України (неконституційності) норм закону про Державний бюджет України, щодо зміни інших законів: „Закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України – він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України“ (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення № 6-рп/2007); „законом про Держбюджет не можна вносити змiни до iнших законiв, зупиняти їх дiю чи скасовувати їх, оскiльки з об’єктивних причин це створює протирiччя у законодавствi, i як наслiдок – скасування та обмеження прав i свобод людини i громадянина. У разi необхiдностi зупинення дiї законiв, внесення до них змiн i доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремi закони“ (абзаци третiй, четвертий пiдпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2008).
Тобто відповідно до Конституції Закон про Державний бюджет України ґрунтується на діючих законах, а не змінює їх (закони) з метою зменшення видаткової частини бюджету.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене (Рішення Конституційного суду №26-рп/2008 від 27.11.2008 р.). Обов’язковість рішень Конституційного суду рівною мірою для всіх суб’єктів правовідносин на території України також встановлюється ст. 69 Закону України «Про Конституційний суд України» № 422/96-ВР від 16.10.1996 р.
Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб, то втрата чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно, і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.
Таким чином, внаслідок Рішень Конституційного Суду України, було відновлено конституційне право громадян (які були застраховані у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням) на соціальний захист, яке гарантувалося цим видом соціального страхування наданням матеріального забезпечення (як різновиду соціального забезпечення, а не виду соціальної допомоги) - допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, та яке було порушене положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року.
З тверджень Європейського суду випливає висновок: якщо чинне правове положення передбачає виплату певних видів матеріального забезпечення, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Згідно із Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»:
- Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом
існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. (ст.17);
- Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів (ст.19).
Окрім того, дію цього закону на період призначення та виплати допомоги по народженню і догляду за дитиною жоден інший закон не призупиняв і не скасовував.
На підставі вищенаведеного, керуючись:
Статтями 1, 3, 8, 21, 22, 24, 46, 48, 55, 56, 64, Конституції України (щодо дії в Україні верховенства права, дії Конституції як акта найвищої юридичної сили, відповідальності держави перед людиною, непорушності конституційних прав, заборони звуження та обмеження змісту та обсягу існуючих прав, права на соціальний захист та розмір соціальних виплат як не нижчих за прожитковий мінімум);
Статтями 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (щодо права на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і розміру допомоги);
Статтями 1, 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»;
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р.;
Рішенням Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008р;
Статтями 5, 7, 10, 16, 19, 20, 21, 24, 25 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1992р.та ст.ст.31, 32, 34,36 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р.(щодо права звернення, предмету звернення, строку розгляду скарги),
ПРОШУ:
1. Розглянути неправомірні дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо відмови у здійсненні перерахунку та доплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом.
2. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради доплатити мені не отриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 00.04.2008р. по теперішній час, у відповідності з нормами діючого законодавства, але не нижче прожиткового мінімуму, гарантованого Конституцією.
3. Письмово повідомити мене про прийняте рішення у строки, визначенні ст.20 Закону України «Про звернення громадян». за адресою: 76000, м.Івано-Франківськ,
вул. В--------------------
---------------
В разі відмови я вимушена буду виконати вказані перерахунки розміру державних допомог самотужки та захищати свої права у суді.З повагою, ------------
