leranata
Глобальный модератор
Специалист
   
Киев
Карма: 56
Offline
Город: Киев
Район: Святошинский
ФИО судьи: Кохановская
Дата рождения ребенка: 2007
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: ОС 1 (на 23.07.09)
Сообщений: 344
|
 |
« Ответ #149 : 08 Апрель 2009, 22:47:55 » |
|
От КИРА:
По просьбе Кира (это наш Пользователь) выкладываю иск для оценивания - иск был полностью переделан (возвращался на доработку). Завтра последний срок для подачи нового варианта... Спасибо!
Микитівський районний суд м.Горлівка 84695, м.Горлівка, вул. Черняховского 75
Позивач: Столярова Світлана Михайлівна, 1981 р.н. 84692, м.Горлівка, Відповідач: Микитівське Управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради. 84635, м.Горлівка, вул. Черняховського 69/а АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ про визнання дій неправомірними щодо виплат одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення заборгованості по виплатам даних видів допомоги
02 вервсня 2007 року, у мене народилася дитина – дочка Форманчук Анастасія Павлівна, ця подія в моєму житті визнається нормами законодавства, як підстава виникнення права на отримання державної допомоги у вигляді допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку. На доказ чого надаю копію свідоцтва про народження (додаток 2 ).
На підставі поданої мною заяви, Микитівським управлінням праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (надалі Відповідач) була призначена державна допомога при народженні дитини, а також допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дані виплати гарантовані мені державою статтями 10-15 Законі України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Згідно довідки Відповідача (додаток 6 ), починаючи з того моменту - уточните конкретно момент Відповідач розпочав мені провадити виплати допомоги при народженні дитини в розмірі: Вересень 2007 року 3400 грн, з жовтня по вересень 2008 року включно по 425 грн. щомісяця. Таким чином сума виплачених мені коштів складає - 8500,00 грн. Та провадити виплати допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку в розмірі: Вересень 2007 р - 59,42 грн., жовтень 2007 р - 104,85 грн, листопад 2007р - 107,73 грн, грудень 2007р - 110,88 грн, з січня 2008 р по грудень 2008 р по 130 грн щомісяця, січень 2009 р - 142,58 грн. Таким чином сума виплачених мені коштів складає - 2085,46 грн.
Згідно ч.1 ст.15 Закону України від 22.03.2001 р. №2334-111 «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (в редакції Закону від 15.03.2007 р.) – затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня-434 грн., з 1 квітня-463 грн., з 1 жовтня-470 грн.
Відповідно до ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» – затвердити на 2008 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня-526 грн., з 1 квітня-538 грн., з 1 липня-540 грн., з 1 жовтня-557 грн. Таким чином, відповідач призначив і виплачував мені допомогу в значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні належить прийняття законів (пункт 3 частини першої статті 85, стаття 91 Конституції України) . Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України) . Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (частина перша статті 96 Конституції України) , шляхом прийняття відповідного закону.
Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями статей 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі - Кодекс).
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу.
Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного Кодексу.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України) .
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України.
Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
У Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що "рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини) .
Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Бюджетного Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет.
Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Бюджетного Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Бюджетного Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини).
У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку у Рішенні №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України" (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини).
При прийнятті Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, Конституційний Суд України вже вкотре у своєму рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Конституційний суд своїм рішенням № 6-рп/2007 выд 09.07.2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": - пункту 14 статті 71 в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Тобто конституційним (законним) є текст статей 12 та 15 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» у такий редакції: Ст. 12 «Допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.».
Якщо Кабінет Міністрів України не визначився, у якому порядку Відповідач повинен сплачувати мені всю суму допомоги при народженні дитини, це не означає, що відповідач може сплатити мені лише частку допомоги (8500 гривень), а не всю суму 10463.80 гривні (22.6 х 463 гривень (прожитковий мінімум, встановлений для дітей до 6 років на дату народження моєї дитини).
А ст. 15 має такий зміст: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років».
Тому я наполягаю на тому що відповідач повинен був призначити мені допомогу на підставі цих статей у законній редакції, але він цього не зробив, більш того відмовився зробити перерахунок, коли я звернулася з такою вимогою, й я недоотримала суму допомоги при народженні дітей в розмірі 1963.80 гривні (додаток 1 таб. № 2 ), та суму допомоги по догляду за дитиною до трьохрічного віку в розмірі 6556,63 гривень (додаток 1 таб.№ 1 ).
Посилання відповідача, що розмір допомоги при народженні дитини визначений у статті 56 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» є необгрунтовним та безпідставним, оскільки розмір допомоги може бути визначений лише у спеціальному для цих правовідносин законі, а це є Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", у якому розмір допомоги при народженні дитини визначений в ст. 12 і становить 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років що дорівнює 10463.80 гривні.
А закон про держбюджет створений геть для інших правовідносин, і по суті є лише планом розподілу очікуваних доходів у бюджет на цілі, визначені у інших законах, в т.ч. і на допомогу сім`ям з дітьми.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України від 19.12.2006, № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам. Зазначена норма Закону не визнавалася неконституційною, тому що регулює правовідносини стосовно визначення джерел покриття витрат на зазначені види соціальних гарантій для застрахованих осіб, тому що з 2007 року джерелом покриття витрат для виплати даних видів соціальних допомог замість Фонду соціального страхування стає державний бюджет. Для незастрахованих у системі соціального страхування осіб джерелом покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми встановлено у ст. 4 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
До того ж всі Постанови КМУ мають найнижчу юридичну силу у порівнянні с Законами України, і якщо норми Постанови КМУ входять у протиріччя з нормами Законів, то підлягає застосуванню лише норма, прописана в Законі України.
У Постанові Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» сказано: «2. Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй…»
Згідно ст. 18 Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» встановлено, що: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами. <…> Днем звернення за призначенням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку вважається день прийняття органом праці та соціального захисту населення відповідної заяви з усіма необхідними документами.» В ст. 19 Постанови № 1751 встановлено, що: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення зазначеної допомоги по день досягнення дитиною вказаного віку включно.».
Ніде в жодному нормативно-правовому акту не зазначено, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку переглядається в односторонньому порядку та проводиться перепризначення допомоги з настання нового календарного року.
Більш того в ст. 57 Постанови № 1751 сказано, що: «У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги … по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку … перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум».
Останнім та найголовним аргументом стосовно незаконності та протиправності дій відповідача є Стаття 22 Конституції України "Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод."
Тобто відповідач повинен був зробити правильне призначення мені допомоги при народженні дитини на підставі статті 12 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у законній редакції, та виплатити мені цю допомогу в розмірі 10463.80 грн.
Також відповідач повинен був зробити правильне призначення мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та виплачувати мені щомісяця цю допомогу у розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для дітей віком до 6 років» до досягнення моєю дитиною трьох років, тобто до 02 вересня 2010 року.
Але Відповідач, порушуючи закони, недоплатив мені станом на січень 2009 року вже 6556,63грн., та продовжує порушувати мої конституційні права.
27 листопада 2008 року Конституційний суд України ухвалив рішенні № 26-рп/2008, у якому було встановлено, що Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
[/size]
|