barmalejka
Новичок
Карма: 0
Offline
Город: Дніпропетровськ
Район: Жовтневий
Дата рождения ребенка: 14-01-2009
Статус: Застрахованная (нный)
Стадия процесса: надання заяви
Сообщений: 13
|
 |
« Ответ #8 : 03 Декабрь 2009, 11:47:11 » |
|
Я вважаю, що відмова Відповідача є незаконною. Оскільки я застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, та справно сплачувала відрахування на даний вид страхування, то розміри допомоги при народженні та догляду за дитиною повинні призначатись згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Відповідно до статей 1, 3 Конституцiї України та принципiв бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно вiдмовлятися вiд взятих на себе фiнансових зобов’язань, передбачених законами, iншими нормативно-правовими актами, а повинна дiяти ефективно i вiдповiдально в межах чинного бюджетного законодавства». В зв’язку з прийнятим Конституційним Судом України Рішенням від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 р поновлено дію статей 41 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», відповідно до яких допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 жовтня - 669 гривень. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено на 2009 рік прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. З 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для працездатних осіб ч.1 ст.1 Закону України від 20.10.2009 р. № 1646- VI «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» встановлено у сумі 744грн. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі №1-31/2000 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України „Про чинність Закону України „Про рахункову палату”, офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України „Про Конституційний Суд України” стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), - закони, інші правові акти, або їх окремі положення, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Зважаючи на те, що в період з 16 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року (по дату повного місяця мого звернення в суд) Відповідач продовжував нараховувати мені невірно призначену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за 2009 рік я недоотримала таку суму допомоги: щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку: з 16 березня 2009 року по 31 грудня 2009 року-6378,76 гривень (детальний розрахунок в Додатку №1). Згідно Статті 52. Закону України «Про загальнообовязкове державне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення. Інфляційні втрати щодо заборгованості (грошового зобов’язання) – це своєрідне «здешевлення», якого зазнає заборгованість (грошове зобов’язання) внаслідок інфляції. Вiдповiдно до вимог ст. 2. Закону України від 03.07.1991 р. № 1282-XІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (ВВР, 1991, N 42, ст.551) (далі – Закон про індексацію) (у редакції до внесення змін Законом № 107 від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008), соцiальна допомога вiдноситься до категорiї виплат, якi пiдлягають індексації. Відповідно до статті 6 Закону про індексацію «У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів». Статтею 5 Закону про індексацію визначені і джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Відповідні індекси повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.» - так йдеться в Роз’ясненні ВАСУ від 12.05.99р. № 02-5/223 «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції». Вказане Роз’яснення не було єдиним документом, котрим здійснювались спроби врегулювати порядок розрахунку інфляційних. Головним роз’яснювальним документом в судовій практиці щодо даного питання є лист Верховного суду України від 03.04.97р. № 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Щодо обчислення сум компенсації докладні роз’яснення надає Постанова Кабінету міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати». Щодо 3 % річних, то про це йдеться у ч. 2 статті 625 Цивільного Кодексу України: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом». Виходячи з вищенаведеного, зроблені мною розрахунки виглядають таким чином (детальний розрахунок в Додатку №3): Борг, що утворився через недоплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – ____грн. (Додаток 2, Таблиця 2) На цю суму нарахований % інфляції –____ грн. 3 % річних – _____ грн. Усього борг у % інфляції та 3 % річних становить – ___ грн. Згідно ст. 152 Конституції України та положеннями ч.1 Ст. 56 Конституції матеріальна шкода, завдана фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Згідно з положеннями Ст. 68 Конституції: «Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей». Статтями 8 та 9 Кодексу Адміністративного судочинства України встановлено що, суд при вирішенні адміністративної справи повинен: • керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; • застосувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини; • гарантувати право звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України; • не відмовляти в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини; • вирішувати справи на підставі Конституції та законів України; • у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу; • у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходити із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Рішення Конституційного Суду України та практика Європейського Суду з прав людини стверджують, що систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, фактично скасовує їх дію. Внаслідок, зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (ч.3 ст.46 Конституції України), та порушується гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвій рівень. Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який грунтується на Конституції і не суперечить їй. Також, коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй, Суд безпосередньо застосовує Конституцію. Так, у п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.1.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Окрім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Вважаю за необхідне звернути увагу Суду на те, що призначення та виплата Відповідачем розміру допомоги нижче від прожиткового мінімуму, надає мені право вимог, щодо стягнення з останнього різниці між фактично отриманою допомогою та прожитковим мінімумом одночасно з наступних підстав: 1. як недоплата суми допомоги, яка гарантована мені ст. 46 Конституції України, тобто як недоотримана сума допомоги (на підставі ст. 46 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 9, 21, 104 Кодексу Адміністративного судочинства України); 2. як матеріальна шкода (на підставі ст.56 Конституції України); 3. як борг, виникший на підставі порушення моїх прав щодо отримання допомоги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Прошу Суд звернути увагу на те, що погоджуючись з Відповідачем та визнаючи правомірність використання ним у відносинах по наданню "допомоги" норм законів «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі звуженим розміром допомоги, які обмежують права, надані мені та моїй дитині (Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»; та інш.), та являють собою посяганням на наші з дитиною конституціні права (право на достатній жіттєвий рівень, право на соціальний захист), Суд легалізує дії Відповідача та узаконить ці посягання. Окремо прошу звернути увагу на те що, при вирішання спору щодо визначення розміру допомоги, суд не може обмежуватися лише певною частиною періоду отримання допомоги. А саме: вирішити питання стягнення недоплати (заборгованості), без одночасного зобов’язання Відповідача надання допомоги в визначену розмірі в подальшому. Визначення судом належного розміру допомог є підставою для: • розрахунку суми недоплати (заборгованості) за вказаним видом допомоги з дати призначення допомоги (тобто з 16 березня 2009 року) по дату судового рішення з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення; • встановлення розміру допомоги, яка повинна виплачуватись в подальшому (після дати судового рішення до закінчення періоду отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (тобто до 14 січня 2012 року). При цьому слід враховувати, що спір, щодо розміру допомоги, яка буде виплачуватись в подальшому, вже існує між мною та Відповідачем: на це вказує саме відмова Відповідача здійснити перерахунок допомог відповідно до чинного законодавства України тобто відмова від усунення порушень законодавства при призначенні допомоги та моє звернення до суду. Дане твердження ґрунтується на тому факті, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначается на весь час її надання, а не на деякий період ії отримання Постанова КМ України від 27.12.2001 р. „Про Порядок призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми”. При цьому жодним нормативно-правовим актом не зазначено, що початок нового календарного року є підставою для перепризначення розміру допомоги. Пунктом 57 зазначеної Постанови КМ України встановлена єдина підстава для перерахунку розміру допомоги без звернення осіб це зміна прожитого мінімуму. Коригування розміру допомоги в сторону її зменшення заборонено нормами ст.ст. 22, 46 Конституції України, якими визначено що, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав; а соціальні виплати та допомоги, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України і вказано вичерпний перелік таких випадків, а саме - в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, а також вказано ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені ні за яких обставин. Таким чином, для вирішення в повному обсязі спору щодо розміру допомог суд повинен не лише стягнути недоплату (заборгованість), а і зобов’язати Відповідача виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму до закінчення періоду ії отримання (до 14січня2012 р. включно). Звертаю увагу на те, що згідно з положеннями п.1 Ст. 3 «Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року»: «В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.» Згідно статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Згідно з положеннями Конституції України: Україна є демократична, соціальна, правова держава (Ст.1 Конституції України), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вона відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним її обов'язком (ч.2 Ст.3 Конституції України); Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (Ст.21 Конституції України), конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч.2 Ст.22 Конституції України), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.2 Ст.22 Конституції України), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 Ст.64 Конституції України); Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей (Ст.68 Конституції України), норми Конституції України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 Ст.8 Конституції України), права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч.1 Ст.55 Конституції України), кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 Ст.55 Конституції України). На підставі вищенаведеного, керуючись:.....
|