|
admin
|
 |
« Ответ #4 : 27 Март 2009, 14:27:03 » |
|
До Київського апеляційного
адміністративного суду
Через:Могилів-Подільський
міськрайонний суд
Вінницької області
Скаржник позивач: Чапаенок
проживаюча за адресою
Вінницька обл..
м.Могилів-Подільський
вул.
Відповідачі:1.Могилів-Подільське управління праці і соціального захисту населення
Могилів-Подільської міської ради
24000 Вінницька обл..
вул. Ринкова,42
2. Державне казначейство України
м.Київ, вул. Бастіонна,6
3. Міністерство фінансів України
м.Київ вул. Грушевського,12/2
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на Постанову Могілів-Подільського міськрайонного суду
Вінницької області
по справі № 2-а-19/2009р.
27 січня 2009 року Могилів-Подільським міськрайонним судом (головуючий суддя –Єрмачова В.В.) розглянувши адміністративну справу за моїм позовом до Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України виніс постанову про часткове задоволення вимог.
З даною постановою не погоджуюся в повному обсязі, як такою, що підлягає скасуванню у зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
При вирішенні даного адміністративного позову суд першої інстанції керувався ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, яка діяла до її нової редакції згідно із Законом України №107-VI від 28.12.2007р. Цей закон діє для не застрахованих осіб.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги мій статус застрахованої особи та моє пояснення, де я посилалась на Закон України ««Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» за №2240-111 від 18.01.2001р., тому не вірно примінив до мене норму закону.
Такі висновки суду першої інстанції, я вважаю є незаконними та необгрунтованими, оскільки:
1. В своєму позові я посилалася на Закону України № 2240-ІІІ від 18.01.2001р «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а не на Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», як було вказано судом, оскільки згідно зі статтею 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Але ці доводи були проігноровані судом.
Як застрахована особа в загальнообов’язковій державній системі соціального страхування, маю право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які є формою соціального забезпечення громадян. Це право гарантовано мені ч.2 ст.46 Конституції України, згідно якої «Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівеньжиття, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.” та встановлено Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», згідно ст.43 якого «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом».
При визначенні прожиткового мінімуму, який підлягає застосуванню вважаю необхідно виходити з ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
Враховуючи ту обставину, що даний вид допомоги надається застрахованим особам (матері дитини) у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки, то слід дійти до висновку, що в розрахунках, де є застосування прожиткового мінімуму необхідно виходити з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованої працездатної особи, якій компенсується втрата заробітної плати у період відпустки по догляду за дитиною.
Посилання суду першої інстанції при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до трьохрічного віку на ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» є неправомірним, оскільки стаття 13 даного закону (в редакції, яка діяла на момент призначення допомоги в 2007 році ) передбачає, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
2. 9 липня 2007 року Конституційний Суд України, розглянувши справу 1-29/2007 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" визнав неконституційними та такими, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення, положення закону щодо обмеження розміру виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановивши таким чином, що зазначені виплати не можуть бути меншими, а ніж передбачений законодавством розмір прожиткового мінімуму.
Також Конституційний Суд України від 22.05.2008 № 10-пр/2008 вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», зокрема пункт 25 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік», (скасування дії ст.43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»), чим поновив дію статті 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму. Суд враховує, що відповідно до пунктів 5, 6 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/20075 та Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-пр/2008 рішення Конституційного Суду України у цім справам має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином дія ЗУ«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і в 2007році, і в 2008 році мала легітимне значення і взагалі залишилися незмінними права на отримання застрахованими особами державного соціального страхування у звязку з витратами, зумовленими народженням.
Приймаючи до уваги, що на розгляд Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», фактично у 2008 році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулюються статтями 41,43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми».
При вирішенні даної колізії слід взяти до уваги Лист Міністерства юстиції від 29.07.2008 № 337-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у разі колізії», згідно якого:”При расхождении между общим и специальным нормативно-правовыми актами преимущество предоставляется специальному, если он не отменен изданым позднее”.
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи повинен був керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Керуючись зазначеними принципами права, до правовідносин, які складаються з приводу нарахування та виплаті у 2008 році застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно застосовувати положення саме Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" є спеціальним для регулювання зазначених відносин для застрахованих осіб, ніж Закон України «Про державну допомогу сімям з дітьми». Більш того, виключення зі статей 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми» слова «незастрахованих», визначило цей Закон загальним для регулювання відносин щодо виплати допомоги всім особам. Приймаючи до уваги, що спеціальним законом визначені інші умови, порядок та розмірі виплат допомоги для застрахованих осіб, в цьому випадку необхідно керуватися саме нормами спеціального закону, тобто Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Окремо прошу суд звернути увагу на положення ст.ст. 8, 9 та ст.71 Кодексу Адміністративного судочинства України, якими законодавець встановлює що, суд при вирішенні адміністративної справи повинен:
- при вирішенні справи керуватись принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави;
- застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини;
- при вирішенні справи керуватись принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; - вирішувати справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
- у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу. - у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Підтвердженням правильності такого висновку являється і п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 01.1.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», де зазначено, що оскільки Конституція України, як зазначено в ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Щодо джерела фінансування допомоги, що є предметом позову.
Згідно з абзацом 1 ст.56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №3235-1V від 20.12.2005р. Допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям» та Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами на народження та поховання» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.
Згідно з пунктом 3 Типового Положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2007р. №790 основним завданням управління є: виконання функцій головного розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенції з державного бюджету. Тобто розпорядником коштів є відповідач.
Згідно ст.64 Закону України «Про державний бюджет України на 2007р.» «Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов’язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності паспортам. Розпорядники бюджетних коштів беруть зобов’язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету. При цьому зобов’язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги та компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень». Ті ж самі вимоги відтворені в ст.62 Закону України №107-VI від 28.12.2007р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тобто, ні у 2007 році, ні у 2008 році не є бюджетним порушення облік спірної допомоги в розмірі, визначеному ст.43 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами на народження та поховання» за №2240-111 від 18.01.2001р. та нормою ст..62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та ст.58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» якими встановлено розмір прожиткового мінімуму.
Хочу звернути увагу суду на те, що при визнанні дій суб’єктів владних повноваженьпротиправними та встановленні факту того, що допомога по догляду за дитиною повинна бути не менше прожиткового мінімуму, дана допомога в зазначеному розмірі повинна бути встановлена не на деякий період отримання вказаної допомоги, а на весь час її надання, оскільки в разі задоволення рішення щодо отримання допомоги в розмірі не меншому за прожитковий мінімум лише на певний період з одночасним відхиленням вимоги зобов’язати відповідачів виплатити дану допомогу на весь час законного отримання зазначеної (тобто з одночасним рішенням в подальшому залишити розмір допомоги на рівні набагато меншому за прожитковий мінімум) порушується дія статті 22 Конституції України в результаті чого буде знову звужено зміст та обсяг права на отримання соціальної гарантії.
Таким чином, Постановою по справі № 2-а-19/2009р. Могилів-Подільський міськрайонний суд всупереч вимогам ст. 8, 22, ч.3ст. 46 Конституції України обмежив моє право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3 років не нижче прожиткового мінімуму, що передбачено ст. 43 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», які були чинні на день народження моєї дитини (19.09.2005 року).
Відтак, не виконавши аналіз існуючого діючого законодавства, та вивчення предоставлених мною доказів, суд першої інстанції прйшов до хибних висновків. З цього, я вважаю, і мав виходити суд першої інстанції.
Вищевикладене дає мені підстави стверджувати, що суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального і процесуального права і це призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції ухвалив необґрунтоване рішення, тому що не провів повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Враховуючи вищевикладене,
на підставі ст. 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 64 Конституції України,
ст 42-43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.07 р., № 10-рп/2008 від 22.05.08 р, № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р., статтей 49, 51, 185, 186, п.4 ст.187, п.3 ст.198, п.4 ст. 202 Кодексу Адміністративного Судочинства України, Постановою Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» N 9 від 01.11.1996,
ПРОШУ:
1. Скасувати постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду по справі № 2-а-19/2009 від 27.01.09 за позовом Лісецької Л.М. до Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради, Міністерства Фінансів України, Державного казначейства України.
2. Прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Додатки:
3. Прошу розглянути справу за моєї відсутності.
Додатки:
1.Квитанція про сплату державного мита.
2. Копія апеляційної скарги для відповідачів.
|
