Выкладываем сырые Иски на проверку (допол

[admin]

Судді Дніпровського районного суду м. Херсона
Заболотному В.М.
73000, м. Херсон, вул. Маяковського, 6/29

Позивач: *****
Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради м.Херсона
73036, м. Херсон, вул.Перекопська, 166, тел. 51-97-87

ЗАЯВА
про зміну адміністративного позову

Ухвалою від 16.02.2009 р. суддею Дніпровського районного суду м.Херсона Заболотним В.М. відкрито провадження по справі № _____за адміністративним позовом до УПСЗН Дніпровської районної ради м.Херсона, Херсонського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат при ГУПСЗН Херсонської облдержадміністрації, Управління соціальної політики Херсонського міськвиконкому про визнання неправомірними дій та спонукання до вчинення певних дій.
Згідно зі ст. 137 КАС України позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Керуючись зазначеною нормою процесуального закону, вважаю за необхідне внести наступні зміни до позовних вимог шляхом викладення позовної вимоги по пунктам 2, 3, 4 у наступній редакції:
„2. Відновити порушене за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. право на соціальний захист у розмірі не нижчому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дніпровської районної ради в м.Херсоні по відношенню до перерахунку та виплаті недосплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, призначеної __________.

3. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради в м.Херсоні зробити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, призначеної _____________, за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.

4. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради в м.Херсоні на користь _______________недосплачену суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. у сумі 1788 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 090303 «Допомога на догляд за дитиною віком до 3 років» з реєстраційного рахунку в ГУДКУ в Херсонській області.”
Решта позовних вимог, викладених в пункті 1 та 5 адміністративного позову залишаються без змін.

Необхідність внесення змін до позовних вимог аргументую та доповнюю наступними підставами.
Відповідно до розпорядження відповідача № _________ мені було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з _____.2007 р. по 31.12.2007 р. (далі – допомога) у розмірі 90 грн., Херсонським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат при Головному управлінні праці та соціального захисту населення Херсонської облдержадміністрації перевірено правильність призначеної відповідачем допомоги та оформлені відповідні виплатні документи. Управління соціальної політики Херсонського міськвиконкому, який є головним розпорядником місцевих коштів, доводить у встановленому порядку одержувачів бюджетних коштів відомості про обсяги асигнувань, забезпечує бюджетними асигнуваннями та здійснює фінансування державних допоміг сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства, дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням. Відповідно до Типового положення про Управління праці та соціального захисту населення, затвердженим Постановою КМУ від 30.05.07 № 790, Відповідач підпорядкований управлінню соціальної політики Херсонської міської ради та за покладеними на нього завданнями: - приймає заяви та інші документи, на підставі яких призначає державну допомогу, формує банк даних одержувачів соціальної допомоги за категоріями сімей та видами допомоги, здійснює перерахунок раніше призначеної допомоги; - забезпечує цільове використання бюджетних асигнувань, передбачених на соціальний захист населення.
Згідно ст.23 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” передбачено порядок оскарження рішення органу, що призначає державну допомогу, яким я скористувалась з метою досудового регулювання спору. Так, 13.02.2009 р. я отримала відповідь на мою скаргу з Головного управління праці та соціального захисту населення Херсонської облдержадміністрації від 12.02.2009 р. № 32-20, в якому зазначено, що „Головним розпорядником коштів для виплати всіх видів державної допомоги у м.Херсоні є управління соціальної політики виконавчого комітету Херсонської міської ради. Головне управління не має важелів впливу на органи місцевого самоврядування, які здійснюють нарахування державної допомоги, у тому числі і на Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради в м.Херсоні” та також відмовлено у відновленні порушеного в період з 09.07.2007 р. по 10.12.2007 р. гарантованого державою права на соціальний захист у розмірі не нижчому прожиткового мінімуму під час перебування у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею віку 3 років.
Але я не можу з цим погодитись, оскільки ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно із ст. 5 Закону України „ Про державну допомогу сім'ям з дітьми” всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у ч.2 ст.4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету": п.3. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
п.5. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).
Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 року № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення» зазначено, що така передача здійснюється у зв'язку з виплатою допомоги у 2007 році з коштів державного бюджету.
В даному Наказі зазначено, що УПСЗН зобов'язані забезпечити з 1 січня 2007 року призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, своєчасне формування заявок по коштах держаного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги, починаючи саме з 1 січня 2007 року. Таким чином, саме з 01.01.2007 року своєчасне призначення допомоги як застрахованим, так і незастрахованим особам покладено на УПСЗН.
Тому вважаю, що відповідачем по даній справі є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дніпровської районної ради в м.Херсоні, оскільки є суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема й на виконання делегованих повноважень.
На підставі вище викладеного
ПРОШУ:
1.   Приєднати цю заяву про зміну позовних вимог до матеріалів справи та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
2.   Витребувати у відповідача усі наявні у нього докази, що стосуються даної адміністративної справи.
Додаток: копії документів у 2 прим. на ___ аркушах:
заяви про зміну позовних вимог;
заяви ____________ до ГУПСЗН ХОДА від __.01.09 р.;
відповідь ГУПСЗН ХОДА від ________ р. № _____.

”___” березня 2009 року    ______________

[bonna_bonna]

      Сімферопольський міський суд
95000, м. Сімферополь, вул. Турецька, 1

Позивач: ________________________, _____р.н.,
Що проживає за адресою:
__________________________________________
Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення
Центрального районної Ради м. Сімферополя
95044, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 13/64

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання протиправними дій та бездіяльності органу місцевого самоврядування та виплати державної допомоги.

   
Я, громадянка України, Єлісєєва Юлія В'ячеславівна, у зв'язку з тим, що в моїй родині виховується та проживає малолітня  дитина,  маю право на державну допомогу, яка є складовою частиною мого конституційного права на соціальний захист.
У відповідності з положеннями ст. 1 Закону України № 2811-XII від 21.11.92 р. «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (Відомості Верховної Ради України 1993 N5 від 02.02.1993) (Далі - ЗАКОН_1): «Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках і на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до положень п.п. 2,3 ст. 3 ЗАКОНА_1: «... призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: 1) допомога при народженні дитини; 2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».
5 вересня 2007 р. у мене народився син - Скопін Данило Сергійович, ця подія в моєму житті визнається нормами законодавства, як підстава виникнення у мене права на отримання державної допомоги сім'ям з дітьми у вигляді допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
З метою реалізації цього права, я звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської ради (Далі - УПСЗН) за призначенням і виплатою належних мені з конституційного права на соціальний захист коштів державної допомоги. Допомога мені була призначена, але інформація про повний  склад  моїх прав щодо отримання державної допомоги сім'ям з дітьми надана не була.
За весь час взаємовідносин з УПСЗН (з приводу реалізації мого права на отримання державної допомоги) мені було призначено:
1) допомога при народженні дитини в 2007 році в розмірі 8500,00 грн за період з 01.09.2007г. по 30.09.2007г. Виплата допомоги здійснювалась одноразово при народженні дитини в сумі 3400,00 грн., залишок - протягом наступних 12 місяців рівними частинами (по 425 грн щомісяця), що підтверджується довідкою УПСЗН. У дійсності допомога була призначена і виплачена тільки в листопаді 2007 року, що підтверджується випискою Ощадбанку. Залишок – протягом року (остання виплата здійснювалася в листопаді 2008 року).
2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за періодами:
- З 20.11.2007р. до 31.12.2007р. у розмірі 90,00 грн щомісяця;
- З 01.01.2008р. до 05.09.2010р. у розмірі 130,00 грн щомісяця.
Виплачені мені суми державної допомоги не відповідають розмірам, які мені були гарантовані положеннями ЗАКОНА_1, ст. 13 і 15 якого чітко визначають суму допомоги при народженні дитини такою, що дорівнює 22,6 розмірам прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, встановленого на день народження дитини, а розмір допомоги по догляду за дитиною до 3-х років – не нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до 6 років.
Із заявою про перерахунок та виплату  різниці, яка утворилася між отриманими мною сумами та гарантованими мені державою розмірами посібників, я звернулася 17 квітня 2009 року в УПСЗН.
У відповіді УПСЗН від 27.04.09 року мені було відмовлено в проведенні перерахунку та виплаті різниці на підставі прийнятого Закону України про Держбюджет на відповідні роки. Вважаю, що відмова Відповідача є незаконною, тому що згідно з положеннями Конституції України:
- Україна є демократична, соціальна, правова держава (ст.1 Конституції), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вона відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним її обов'язком (ч. 2 ст. 3 Конституції);
- Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21 Конституції), конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2 ст. 22 Конституції), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 2 ст. 22 Конституції), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64 Конституції);
- Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції і законів України, не посягати на права і свободи інших людей (ст. 68 Конституції), всі закони України приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції), норми Конституції України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції), права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції), кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції).

[bonna_bonna]

Конституційним Судом України, який у відповідності до статті 147 Конституції України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, дається офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Рішення Конституційного Суду України, ухвалені із зазначених питань, є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; неодноразово здійснювався аналіз правових норм щодо їх відповідності Конституції України та було зроблено наступні висновки:
- Відповідно до положень ст. ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та ч.3 ст. 27 Бюджетного Кодексу України, закон «Про Державний бюджет України» як правовий акт, чітко позначений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відрізняється від інших законів України – він стосується виключно визначення доходів і витрат держави на суспільні потреби , зокрема, і видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися чинни закони України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
- Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, в тому числі й надання пільг, компенсацій та гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціально-правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на гідний рівень життя (ст. 48 Конституції).
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненням суб'єктів права на конституційне звернення справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України в частині зупинки або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції: Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації і гарантії), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців і працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20 -- рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)). Однак, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яка була розпочата в 1995 році, набула системний характер.
Дію ч.1 ст.15 ЗАКОНА_1 було призупинено на 2007 рік Законом № 489-V від 19.12.06 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон 489), положення якого, щодо призупинення дії ст.15 ЗАКОНА_1 на 2007 рік, були визнані неконституційними, і втратили законну силу з 09.07.07 року – дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян). В ч.ч. 4, 6 п.п. 3, 1 п. У мотивувальній частині цього рішення визначено, що: «призупинення дії норм законів, якими визначені права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод ... відповідно до ч.3 ст. 82, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі призупинення дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк ». Таким чином, Верховна Рада України не є повноважною при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та / або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
У рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України визначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для вступу в законну силу не потребують підтвердження з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язковість виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (ч.2 ст. 150) ». Абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.07 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що у відповідності зі ст. 8 та ст. 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини і громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає або суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини ».
Тобто, з 09.07.2007 року
- Було відновлено конституційне право громадян (які мали право на отримання державної допомоги сім'ям з дітьми) на соціальний захист, яке гарантувалося цим видом соціального забезпечення – наданням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі (з 01.01.2007 року) прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, і яке було порушено положеннями Закону 489;
- Виникло право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної призначенням і виплатою допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірах, зменшених положеннями Закону 489 і нормативних актів, прийнятих на його виконання.
Відповідно до положень ч.4 ст. 152 Конституції: «Матеріальну або моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку».
Відповідно до положень ч.1 ст. 56 Конституції: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».
Допомогу при народженні мого сина - Скопіна Данила Сергійовича було призначено та виплачено мені в розмірі 8500,00 грн. Згідно ЗАКОНА_1 розмір цього виду допомоги повинен дорівнювати  22,6 * 463,00 = 10463,8 грн. Сума недоплати становить: 10463,8-8500,00 = 1963,8 грн.
Ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Державний бюджет України на 2009 рік» затверджено прожитковий мінімум для дітей у віці до 6 років на відповідний період:
на 2007р.: - з 01.04.2007р. - 463грн., З 01.10.2007р. - 470грн.;
на 2008р.: - з 01.01.2008р - 526грн., з 01.04.2008р - 538грн.,
                       з 01.07.2008р - 540грн., з 01.10.2008р - 557грн. ;
на 2009р.: - 557грн.
У відповідності цім розмірам прожиткового мінімуму та з огляду на те, що за період з листопада 2007р. по вересень мені була призначена допомога у сумі:
- З 20.11.2007р. до 31.12.2007р. у розмірі 90,00 грн щомісяця;
- З 01.01.2008р. до 05.09.2010р. у розмірі 130,00 грн щомісяця,
я недоотримала таку суму допомоги по догляду за дитиною до 3-х років:
- З 20.11.2007р. до 31.12.2007р.: (470-90) * 2 = 760 грн,
- З 01.01.2008р. до 01.04.2008р.: (526-130) * 3 = 1188грн,
- З 01.04.2008р. до 01.07.2008р.: (538-130) * 3 = 1224грн,
- З 01.07.2008р. до 01.10.2008р.: (540-130) * 3 = 1230грн,
- З 01.10.2008р. до 01.06.2009р.: (557-130) * 8 = 3416грн.
Всього на 01.06.2009р. сума недоплати становить:
1963,8+760+1188+1224+1230+3416 = 9781,8 грн

[bonna_bonna]

Матеріальна відповідальність держави, її органів та органів місцевого самоврядування, які виконують делеговані державою повноваження, за завдання  громадянину матеріальної шкоди – це публічно-правова відповідальність. Але, з огляду на те, що в законодавстві України немає спеціального закону, яким би було встановлено і визначено правовий механізм публічно-правової матеріальної відповідальності за заподіяння шкоди у правовідносинах соціального забезпечення, для відновлення суб'єктивних прав, порушених у цих відносинах, застосовується механізм цивільно-правової відповідальності.
У відповідності з положеннями п.1, пп. 3 п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ): «1. Цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 3) заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі ».
У відповідності з положеннями ст. 1173 ЦКУ: «Шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю ... органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. ».
Відповідно до положень ч.1 ст. 509 ЦКУ: «зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана здійснити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. ».
У відповідності з положеннями ст. 610 ЦКУ: «Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)».
У відповідності до положень пп. 4 п. 1 ст. 611 ЦКУ: «У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 4) відшкодування збитків та моральної шкоди».
Згідно з положеннями п. 1 ст. 623 ЦКУ: «Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки».
Згідно з положеннями п. 1, пп. пп. 1, 5, 8 п. 2 ст. 16 ЦКУ: «1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.    2. Формою  захисту цивільних прав та інтересів може бути: 1) визнання права; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди ».
У відповідності з положеннями ст. 170 ЦКУ: «Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом».
У відповідності з положеннями ст. 173 ЦКУ: «У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави ... за спеціальними дорученнями можуть виступати органи місцевого самоврядування ».
Відповідно до положень ч.1 ст. 5 ЗАКОНА_1: «Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми ... призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків ».
У відповідності з положеннями ст. 24 ЗАКОНА_1: «Посадові особи, винні в порушенні законодавства про державну допомогу сім'ям з дітьми, несуть відповідальність згідно із законом».
У заяві від 17.04.2009 року до УПСЗН я доводила до його відома, що вважаю надання мені допомоги при народженні дитини в розмірі нижче 22,6 прожиткових мінімумів і допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-и річного віку нижче розміру прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років порушенням моїх прав, які призвели до нанесення мені матеріальної шкоди, і вимагаю відновлення цих порушених прав відшкодуванням збитків шляхом здійснення перерахунку коштів призначених мені посібників  та виплати  різниці, яка утворилася між виплаченою  сумою та гарантованим мені державою розміром допомоги.
Тобто, з урахуванням цих  обставин, моє звернення до УПСЗН є реалізацією мого права вимоги у зобов'язальних правовідносинах, об'єктом якого є обов'язок держави в особі УПСЗН відшкодувати мені майнову шкода, заподіяну у правовідносинах соціального забезпечення.
У відповіді УПСЗН від 27.04.09 року мені було (без зазначення підстав, і без фактичної наявності цих підстав в законодавстві, що регулює  комплекс цих відносин) відмовлено у проведенні зазначеного перерахунку та виплат, що являє собою:
1. Заперечення наявності у мене права на відшкодування шкоди, заподіяної актами, визнаними неконституційними, і діями на виконання цих актів (ст. ст. 56, 152 Конституції);
2. Відмова боржника у зобов'язальних  правовідносинах  виконати своє зобов'язання (ст.610 ЦКУ);
3. Незаконну бездіяльність (ст.15, ст. 19 Закону України № 393/96-ВР від 02.10.1996 «Про звернення громадян» (далі Закон_2).
Ці неправомірні дії є підставою для звернення до суду з приводу реалізації мого права на захист порушених прав та інтересів шляхом примусу до виконання обов'язку в натурі, і виникнення у мене права вимагати відшкодування витрат, понесених у зв'язку з цим захистом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 9 Конституції: «Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».
Положення ч.1 ст. 1 «захист власності» Протоколу 1 до Конвенції передбачають: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права ».
У відповідності з положеннями ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» (ВВР, 2006 р., N 30, ст. 260): «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права ».
Щодо можливості застосування до сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку захисту положеннями ст. 1 Протоколу 1 Конвенції – так в рішенні по Справі «Воловик проти України» (Заява N 15123/03) від 06.12.2007 (ОВУ 2008, 32 від 08.05.2008, ст. 1074) зазначено: «67. Суд знову зазначає, що поняття "власність", що передбачено першою частиною статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві, певні права та інтереси, які становлять майно (наприклад, заборгованість), можуть також розглядатися як "право на власність" і, відповідно, як "власність" для цілей цієї статті. Там, де майновий інтерес за своєю природою є вимогою, він може розглядатися як "майно" тільки тоді, коли він має достатню підставу в національному законодавстві або в разі встановлення такого інтересу остаточним судовим рішенням, яке може бути виконане (див. рішення у справі " Копецкій проти Словаччини "(Kopecky v. Slovakia), [GC], N 44912/98, п. 52, ECHR 2004-IX, і рішення" Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і Стратіс Андреадіс проти Греції "(Stran Greek Refineries and Stratis Anreadis v. Greece), від 9 грудня 1994 року, Серія А, N 301-B, ст. 84, п. 59) ».
    При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року (ОВУ 2006, 12 від 05.04.2006, ст. 850) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припиняти виплату цих надбавок, додаючи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не взяв до уваги позицію Уряду України про колізії двох нормативних актів – Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є чинним і Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Зважаючи на те, що за період з 20.11.2007 р. по 01.06.2009 р., мені було надано 2 види допомоги, недоплата по яких склала 9781,8 грн, я вважаю, що в правовідносинах з приводу надання мені цієї допомоги (процедурних і матеріальних правовідносинах соціального забезпечення) у розмірі, встановленому всупереч положенням ч.1 ст. 15 ЗАКОНА_1, було порушено моє суб'єктивне публічне право на соціальний захист, суб'єктивне право соціального забезпечення, мій законний інтерес – отримання у володіння законно очікуваного матеріального блага, і завдано матеріальної шкоди – збиток в сумі  9781,8 грн, що є свавіллямі і незаконним позбавленням мене права власності на ці кошти.
   Використовуючи своє право досудового вирішення спору, зазначене ст.23 «Оскарження рішення органу, який призначає державну допомогу» Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми": «Рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку », я звернулася зі скаргою до Міністерства праці та соціальної політики Криму (лист від 19.05.2009г., копія додається), в якій визначила причини своєї незгоди з УПСЗН з питань призначення мені допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до 3-х років. Мені було надано відповідь № 10-492 від 21.05.2009р. Але, на жаль, відповідь була не повною, що можна розглядати, як порушення ст.7 Закону України «Про звернення громадян»: без уваги залишилось питання, що стосується допомоги при народженні дитини, з чого я зробила висновок, що абсолютно права в своїх розрахунках і в Міністерстві зі мною повністю згодні.
У грудні 2007 року, у зв'язку з прийняттям Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон 107), положень п.24 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» була фактично обмежена реалізація гарантованого державою конституційного права на соціальний захист громадян, в сім'ях яких виховуються діти.
Встановлюючи новий порядок визначення розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в порушення приписів ч.2 ст.22 Конституції, держава зменшила матеріальний зміст мого конституційного права на соціальний захист у вигляді державної допомоги.
Під час реалізації мого суб'єктивного права соціального забезпечення та виконання своїх обов'язків, у правовідносинах з приводу надання мені державної допомоги (у період з 20.11.2007р. до 05.09.2010р.) для визначення її розміру УПСЗН застосувало  лише приписи Законів 107 та ЗАКОНА_1, без урахування положень Конституції та міжнародних договорів (зокрема - ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції) та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, які мають пріоритет у регулюванні відносин з приводу реалізації соціальних прав людини.
Посадовими особами Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської ради, під час розгляду мого звернення від 17.04.2009 року, в порушення вимог ч.ч. 6,8 ст.19 ЗАКОНА_2, які вимагають від них вчинити дії, спрямовані на забезпечення відновлення порушених прав, і встановлюють їм обов'язок вжити заходів з відшкодування матеріального збитку, завданого особі,  яка до них звертається в результаті ущемлення його прав та законних інтересів, --
1) відмовилися зробити перерахунок коштів призначеної і виплаченої мені державної допомоги, які не відповідають встановленим приписами законів, і виплатити мені цю різницю;
2) не здійснили відшкодування матеріальної шкоди, в правовідносинах з приводу надання мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, завданої мені обмеженням  мого конституційного права на соціальний захист;
3) проявили протиправну бездіяльність,  не зробивши зовсім ніяких дій, спрямованих на забезпечення відновлення порушених прав.
У відповідності з положеннями п.1 ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України (за текстом позову - КАСУ): «Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, або відстрочити або рассрочити  сплату судових витрат на визначений термін ». Враховуючи той факт, що у зв'язку з «кризою» мій чоловік позбувся роботи і відповідно – можливості заробітку, зараз наша сім'я існує тільки за рахунок державної допомоги, прошу Суд врахувати важке матеріальне становище нашої сім'ї і звільнити від оплати повністю або частково, або відстрочити сплату судових витрат до прийняття судового рішення по справі.
Виходячи зі всього сказаного, керуючись положеннями ст.ст. 1, 3, 8, 21, 22, 55, 64, 68, 152 Конституції України, ст.ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 1, 3, 5, 13, 15 (в редакції, яка діяла до 28.12.2007 р.) Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст.ст. 11,16, 170,173, 509, 541, 543, 610, 623, 1173 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 21, 88, 162 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПРОШУ:
1. Визнати за мною – Єлісєєвою  Юлією В'ячеславівною – право на відшкодування шкоди, завданої мені неправомірними діями Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської ради всупереч положенням ст.13 і ст.15 Закону України № 2811-XII від 21.11.92 р. «Про державну допомоги сім'ям з дітьми.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської Ради, не здійснившого на мою заяву від 17 квітня 2009 р. жодних дій, спрямованих на забезпечення відновлення моїх порушених прав у правовідносинах з приводу надання мені державної допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської ради, як борг за порушення зобов'язань по відшкодуванню шкоди, у мою, Єлісєєвой Юлії В'ячеславовни, користь грошову суму в розмірі 9781,8 грн за період з 05.09.2007р. до 01.06.2009р.;
4. Зобов'язати відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської Ради щомісяця виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років.
5. Зобов'язати УПСЗН Сімферопольської міської ради провести індексацію недоотриманих сум допомоги відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12);
6. Звільнити мене від оплати повністю або частково, або відстрочити сплату судових витрат до прийняття судового рішення по справі.
7. Винести рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі;
8. Зобов'язати УПСЗН Сімферопольської міської ради негайно виконати рішення Суду з цього позову;
9. Зобов'язати Відповідача надати звіт про виконання рішення суду і встановити строк подання зазначеного звіту.

Додаток:
1. Копія адміністративного позову;
2. Копія свідоцтва про народження дитини;
3. Копія паспорта;
4. Копія заяви до УПСЗН від 17.04.09г.
5. Копія довідки УПСЗН про суми нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення;
6. Копія відповіді УПСЗН від 27.04.09г;
7. Копія скарги до Міністерства праці та соціальної політики Криму від 19. 05. 09г
8. Копія відповіді Міністерства праці та соціальної політики Криму від 21. 05. 09г.;
9. Копія виписки про виплати допомог з Ощадбанку.

"        " червня 2009р.                                                                                                   /Ю. В. Єлісєєва/

[Лидуня]

Иск просмотрела по дигонали, признаюсь сразу. Так как давно не читала иски других  -  ооооочень хороший. Похож на изыскания Вертера, тоже не читала, но по стилю подходит ему. Бросилось в глаза вот это:

1) помощь при рождении ребёнка в 2007 году в размере 8500,00 грн за период с 01.09.2007г. по 30.09.2007г. Выплата помощи производилась единоразово при рождении ребёнка в сумме 3400,00 грн., остаток – на протяжении последующих 12 месяцев равными частями (по 425 грн ежемесячно), что подтверждается справкой УТСЗН. В действительности помощь была назначена и выплачена только в ноябре 2007 года, что подтверждается выпиской Ощадбанка. Остаток – на протяжении года, последняя выплата осуществлялась в ноябре 2008 года.

Я не поняла, из того что они вам назначили 8500, выплатили 8500, или чего-то недоплатили из этой именно суммы? не вьезжаю...
Подумайте 10 раз над просительной частью. Недавно обсуждалось, что если вы обязываете сделать перерасчет, то нужно обязывать и выплатить, если хотите ВЗЫСКАТЬ, то некоректо просить сделать перерачсет, перечитайте последних 10 станиц форума. Взыскать с ответчика ваши расходы невозможно. По касу, если они виноваты, платит Держбюджет. Об этом надо писать, особо дотошные судьи могут этот пункт вам просто отказать и не получите назад потраченных денег. Но у вас СИМФЕРОПОЛЬ! там судьи попадаются хорошие! А раскажете потом кого вам назначили? улыбнусь если ТРЕЩЕВА или КУШНОВА!
Досмотрелась!

возможности заработка, кредитный союз, куда была вложена часть «детских денег» под проценты, в выплате этих денег отказывает, сейчас наша семья существует только за счет государственной помощи, прошу Суд учесть тяжелое материальное положение нашей семьи и отсрочить уплату судебного сбора до принятия судебного решения по делу.

Вот это убрать из иска насовсем! Деньги вы должны были потратить сугубо на ребенка, а управление это контролирует! У вас будут проблемы, если вы это оставите. Никакие ваши доводы их не интересуют, поди докажи потом что не слон!

[Лёлька]

 bonna_bonna, обратите внимание:   
    Стаття 15 КАСУ Мова, якою здійснюється адміністративне судочинство
     1. Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою.
     2. Особи,  які  беруть  участь  у  справі та не володіють або недостатньо володіють державною мовою,  мають право  користуватися рідною  мовою  або мовою,  якою вони володіють,  а також послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
     3. Судові документи складаються державною мовою.
 
По поводу иска - мне понравился, но есть замечания по просительной части. Посмотрите в нашей библиотеке на ЗЕДе есть http://zed.in.ua/node/386 

[bonna_bonna]

Я не поняла, из того что они вам назначили 8500, выплатили 8500, или чего-то недоплатили из этой именно суммы? не вьезжаю...

В этой части иска я объясняю не разницу в сумме, а расхождение по срокам выплат 8500: УТСЗН даёт справку, что платили с сентября 2007, а на самом деле, назначили и выплатили только в ноябре 2007 и, соответственно, год растянулся до ноября 2008 (именно с ноября 2008 нужно отсчитывать исковую давность) - это для перестраховки, если возникнет вопрос.

[bonna_bonna]

bonna_bonna, обратите внимание:  
    Стаття 15 КАСУ Мова, якою здійснюється адміністративне судочинство
     1. Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою.
     2. Особи,  які  беруть  участь  у  справі та не володіють або недостатньо володіють державною мовою,  мають право  користуватися рідною  мовою  або мовою,  якою вони володіють,  а також послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
     3. Судові документи складаються державною мовою.
 

А если у нас, в Крыму, судебные заседания ведутся на русском языке, всё равно иск на украинском составлять надо?

[Лёлька]

bonna_bonna, отказать в приеме иска только из-за того, что он составлен на русском языке суд не имеет права. Но, как в большинстве случаев, за судом ПИ следует Апеляция, затем Кассация (если Вы настроены решительно), а там лучше уж не давать ответчику лишний повод.... В самом суде Вы можете дискутировать на русском языке, а документы лучше уж на державном.
В моей практике был суд, когда ответчик на апеляцию подавал и одним из нарушений суда ПИ указал на то, что нарушены статьи о ведении делопроизводства на укр. языке.
Вопрос о языке остро не стоит, но я бы все-таки не давала бы лишний повод мне отказать.

[bonna_bonna]

Вопрос о языке остро не стоит, но я бы все-таки не давала бы лишний повод мне отказать.

Ну, это же нереально перевести на украинский, да ещё с нашим крымским "знанием" языка, на котором мы никогда не говорили и говорить не будем, хоть режь , хоть мёдом намазывай . Да и судьи наши только документы составляют на украинском, а разговаривают и заседания ведут на русском . Если я начну переводить, это не в суде надо будет зачитывать, а Задорнову отсылать, чтобы народ повеселил!

[Anvitasa]

- В соответствии с положениями ст. ст. 95, 96, 97, 98 Конституции Украины и ч.3 ст. 27 Бюджетного Кодекса Украины, закон «О Государственном бюджете Украины» как правовой акт, четко обозначен понятием бюджета как плана формирования и использования финансовых ресурсов, имеет особый предмет регулирования, отличается от других законов Украины – он касается исключительно определения доходов и расходов государства на общественные нужды, в частности и расходов на социальную защиту и социальное обеспечение, поэтому данным законом не могут вноситься изменения, останавливаться действующие законы Украины, а также устанавливаться другое (дополнительное) правовое регулирование отношений, которые являются предметом других законов Украины.
- Целью и особенностью закона о Государственном бюджете Украины является обеспечение надлежащих условий для реализации положений других законов Украины, которые предусматривают финансовые обязательства государства перед гражданами, направлены на их социальную защиту, в том числе и предоставление льгот, компенсаций и гарантий. Следовательно, при принятии закона о Государственном бюджете Украины должны быть соблюдены принципы социально-правового государства, верховенства права, обеспечена социальная стабильность, а также сохранены  льготы, компенсации и гарантии, заработная плата и пенсии для обеспечения права каждого на достойный уровень жизни (ст. 48 Конституции).

При чтении иска можно понять. Что эти два пункта являются выдержками из Конституции. Т.к. на самом деле это взято из РКСУ, может нужно этот момент (источник) уточнить? Тем более, что дальше говорится как раз о РКСУ. Можно Ваши два пункта оформить отдельными абзацами (без - ) и сделать переход к РКСУ, а можно (как вариант) перед ними написать (переведёте на русский, т к я частями брала со своего текста):
Конституційним Судом України, який у відповідності до статті 147 Конституції України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, що вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Рішення Конституційного Суду України, ухвалені із зазначених питань, є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, неодноразово здійснювався аналіз правових норм щодо їх відповідності Конституції України та було зроблено наступні висновки:

В соответствии с положениями п.1 ст.88 Кодекса административного судопроизводства Украины (по тексту Иска - КАСУ): «Суд, учитывая имущественное состояние стороны, может своим постановлением уменьшить размер надлежащих к оплате судебных расходов или освободить от их оплаты полностью или частично, или отсрочить или рассрочить уплату судебных расходов на определенный срок». Учитывая тот факт, что в связи с экономическим кризисом, происходящим в настоящее время в нашей стране мой муж относится к числу тех, кто лишился работы и соответственно – возможности заработка, кредитный союз, куда была вложена часть «детских денег» под проценты, в выплате этих денег отказывает, сейчас наша семья существует только за счет государственной помощи, прошу Суд учесть тяжелое материальное положение нашей семьи и отсрочить уплату судебного сбора до принятия судебного решения по делу.

Не знаю насколько это верно, но меня, например, убедили, писать не конкретно «отстрочить», а «освободить от оплаты полностью или частично, или отсрочить или рассрочить уплату судебных расходов» тем самым давая суду свободу выбора. Я для себя определилась на варианте «освободить полностью или частично, или оторочить».  
Согласна, что про кредитный союз - убрать однозначно.
И немного перефразировала про кризис, чтобы не задали вопрос "о каких конкретно многих других людях" идет речь?

И добавлю о просительной части. Не прошло и полгода  : как лично я наконец-то поняла (уже находясь на стадии апеляционного обжалования), о чем настойчиво твердила СуммАнна. Не может быть в прошу "обязать пересчитать (или доначислить)" и одновременно "взыскать". Пересчитать может идти в паре с "обязать выплатить". Но так как нам хочется формулировку "взыскать", значит "обязать пересчитать (или доначислить)" нужно убирать и оставлять только "взыскать".

[bonna_bonna]

Девочки, все Ваши замечания я учла и переделала, за исключением, конечно, перевода (9 листов А4 - это не в моих силах!), просмотрите, плиз, ещё раз, что не так

[Natalina]

Я, гражданка Украины, Елисеева Юлия Вячеславовна, в связи с тем, что в моей семье воспитывается и проживает малолетний ребёнок, имею право на государственную помощь, право, которое которая является составной частью моего конституционного права на социальную защиту.

  Конституционным Судом Украины Конституционный суд Украины, который в соответствии со ст.147 Конституции Украины является единственным органом конституционной юрисдикции в Украине, который решает  вопросы  соответствия законов и других правовых актов Конституции Украины, даёт официальное определение Конституции Украины и законов Украины, решения которого являются обязательными к выполнению на територии Украины и не могут быть обжалованы, неоднократно производился производил анализ правовых норм, касающийся относительно их соответствия Конституции Украины и были сделаны делал соответствующие выводы:

То есть, с учетом вышеуказанных обстоятельств, мое обращение к УТСЗН является реализацией моего права требования в обязательственном правоотношении, объектом которого является солидарная обязанность УТСЗН и Государства в лице УТСЗН возместить мне имущественный вред, нанесенный в правоотношениях социального обеспечения.

bonna_bonna у Вас подчёркнутые слова повтаряются по нескольку раз, получается тавтология, посмотрите я вроде попыталась перефразировать, но у меня фатазия больше лежит к украинскому языку, может как-то по другому измените. И ещё  про солидарные обязательства не совсем понятно. Скорее государство в лице УТСЗН.

А так иск очень классный, мне понравился.  

[Людмилка]

bonna_bonna, Перевела иск с помощью переводчика http://translate.google.com. Но надо вычитать.  
Сімферопольський міський суд
95000, м. Сімферополь, вул. Турецька, 1

Позивач: ____________________, _____ р.н.,
Що проживає за адресою:
___________________________________

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення
Центрального районної Ради м. Сімферополя
95044, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 13/64


АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання протиправними дій та бездіяльності органу місцевого самоврядування та виплати державної допомоги.
Я, громадянка України, Єлісеєва Юлія В'ячеславівна, у зв'язку з тим, що в моїй родині виховується та проживає малолітня дитина, я маю право на державну допомогу, право, яке є складовою частиною мого конституційного права на соціальний захист.
У відповідності з положеннями ст. 1 Закону України № 2811-XII від 21.11.92 р. «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (Відомості Верховної Ради України 1993 N5 від 02.02.1993) (Далі - ЗАКОН_1): «Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках і на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України ».
Відповідно до положень п.п. 2,3 ст. 3 ЗАКОНА_1: «... призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: 1) допомога при народженні дитини; 2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку».
5 вересня 2007 р. у мене народився син - Скопін Данило Сергійович, ця подія в моєму житті визнається нормами законодавства, як підстава виникнення у мене права на отримання державної допомоги сім'ям з дітьми у вигляді допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
З метою реалізації цього права, я звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської ради (Далі - УТСЗН) за призначенням і виплатою належних мені з конституційного права на соціальний захист сум державної допомоги. Допомога мені була призначена, але інформація про повний склад моїх прав щодо отримання державної допомоги сім'ям з дітьми не була надана.
За весь час взаємовідносин з УТСЗН (з приводу реалізації зазначеного вище мого права) мені було призначено:
1) допомога при народженні дитини в 2007 році в розмірі 8500,00 грн за період з 01.09.2007г. по 30.09.2007г. Виплата допомоги здійснювалась одноразово при народженні дитини в сумі 3400,00 грн., Залишок - протягом наступних 12 місяців рівними частинами (по 425 грн щомісяця), що підтверджується довідкою УТСЗН. У дійсності допомога була призначена і виплачена тільки в листопаді 2007 року, що підтверджується випискою Ощадбанку. Залишок - протягом року, остання виплата здійснювалася в листопаді 2008 року.
2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за періодами:
- З 20.11.2007г. по 31.12.2007г. у розмірі 90,00 грн щомісяця;
- З 01.01.2008р. по 05.09.2010г. у розмірі 130,00 грн щомісяця.
Виплачені мені суми державної допомоги не відповідають розмірам, які мені були гарантовані положеннями ЗАКОНА_1, ст. 13 і 15 якої чітко визначають суму допомоги при народженні дитини, кратної 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, встановленого на день народження дитини, а розмір допомоги по догляду за дитиною до 3-х років - не нижче розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до 6 років.
Із заявою про перерахунок та виплати різниці, яка утворилася між отриманими мною сумами та гарантованими мені державою розмірами посібників, я звернулася 17 квітня 2009 року в УТСЗН.
У відповіді УТСЗН від 27.04.09 року мені було відмовлено в проведенні перерахунку та виплати різниці на підставі прийнятого Закону України про Держбюджет на відповідні роки. Вважаю, що відмова Відповідача є незаконним, тому що згідно з положеннями Конституції України:
- Україна є демократична, соціальна, правова держава (ст.1 Конституції), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вона відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним її обов'язком (ч. 2 ст. 3 Конституції);
- Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21 Конституції), конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2 ст. 22 Конституції), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 2 ст. 22 Конституції), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч. 1 ст. 64 Конституції);
- Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції і законів України, не посягати на права і свободи інших людей (ст. 68 Конституції), всі закони України приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції), норми Конституції України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 8 Конституції), права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 ст. 55 Конституції), кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 55 Конституції).

   Конституційним Судом України, який відповідно до ст.147 Конституції України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання відповідності законів та інших правових актів Конституції України, дає офіційне визначення Конституції України та законів України, рішення якого є обов'язковими до виконання на території України і не можуть бути оскаржені, неодноразово проводився аналіз правових норм, що стосується їх відповідності Конституції України і були зроблені відповідні висновки:  
- Відповідно до положень ст. ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та ч.3 ст. 27 Бюджетного Кодексу України, закон «Про Державний бюджет України» як правовий акт, чітко позначений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відрізняється від інших законів України - він стосується виключно визначення доходів і витрат держави на суспільні потреби , зокрема і видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
- Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, в тому числі й надання пільг, компенсацій та гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціально-правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на гідний рівень життя (ст. 48 Конституції).

[Людмилка]

Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненням суб'єктів права на конституційне звернення справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України в частині зупинки або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції: Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації і гарантії), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців і працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20 -- рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання)). Однак, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яка була розпочата в 1995 році, набула системний характер.
Дію ч.1 ст.15 ЗАКОНА_1 було призупинено на 2007 рік Законом № 489-V від 19.12.06 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон 489), положення якого, щодо призупинення дії ст.15 ЗАКОНА_1 на 2007 рік, були визнані неконституційними, і втратили законну силу з 09.07.07 року - дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян). В ч.ч. 4, 6 п.п. 3, 1 п. У мотивувальній частині цього рішення визначено, що: «призупинення дії норм законів, якими визначені права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод ... відповідно до ч.3 ст. 82, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі призупинення дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк ». Таким чином, Верховна Рада України не повноважним при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та / або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
У рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) Конституційний Суд України визначив, що «рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для вступу в законну силу не потребують підтвердження з боку будь -яких органів державної влади. Обов'язковість виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (ч.2 ст. 150) ». Абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.07 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що у відповідності зі ст. 8 та ст. 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини і громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає або суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини ».
                 Тобто, з 09.07.2007 року
- Було відновлено конституційне право громадян (які мали право на отримання державної допомоги сім'ям з дітьми) на соціальний захист, що гарантувалося цим видом соціального забезпечення - наданням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі (з 01.01.2007 року) прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років, і яке було порушено положеннями Закону 489;
- Виникло право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної призначенням і виплатою допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірах, зменшених положеннями Закону 489 і нормативних актів, прийнятих на його виконання.
Відповідно до положень ч.4 ст. 152 Конституції: «Матеріальний або моральну шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку».
Відповідно до положень ч.1 ст. 56 Конституції: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».
Допомога при народженні мого сина - Скопіна Данила Сергійовича було призначено та виплачено мені в розмірі 8500,00 грн. Згідно ЗАКОНА_1 розмір даного виду допомоги повинен був бути дорівнює 22,6 * 463,00 = 10463,8 грн. Сума недоплати становить: 10463,8-8500,00 = 1963,8 грн.
Ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», «Про Державний бюджет України на 2009 рік» затверджено прожитковий мінімум для дітей у віці до 6 років на відповідний період:
на 2007р.: - з 01.04.2007г. - 463грн., З 01.10.2007р. - 470грн.;
на 2008р.: - з 01.01.2008р - 526грн., з 01.04.2008р - 538грн.,
                       з 01.07.2008р - 540грн., з 01.10.2008р - 557грн. ;
на 2009р.: - 557грн.
У відповідності з вищевказаними розмірами прожиткового мінімуму та з огляду на те, що за період з листопада 2007р. по вересень мені була призначена допомога у сумі:
- С 20.11.2007г. по 31.12.2007г. у розмірі 90,00 грн щомісяця;
- З 01.01.2008р. по 05.09.2010г. у розмірі 130,00 грн щомісяця,
я недоотримала таку суму допомоги по догляду за дитиною зо 3 = х років:
- С 20.11.2007г. по 31.12.2007г.: (470-90) * 2 = 760 грн,
- З 01.01.2008р. по 01.04.2008г.: (526-130) * 3 = 1188грн,
- С 01.04.2008г. по 01.07.2008г.: (538-130) * 3 = 1224грн,
- С 01.07.2008г. по 01.10.2008г.: (540-130) * 3 = 1230грн,
- С 01.10.2008г. по 01.06.2009г.: (557-130) * 8 = 3416грн.
Всього на 01.06.2009г. сума недоплати становить:
1963,8 760 1188 1224 1230 3416 = 9781,8 грн