Выкладываем сырые Иски на проверку (допол

[Людмилка]

Матеріальна відповідальність держави, її органів та органів місцевого самоврядування, які виконують делеговані державою повноваження, за завдані громадянину матеріальної шкоди - це публічно-правова відповідальність. Але з огляду на те, що в законодавстві України немає спеціального закону, яким би було встановлено і визначено правовий механізм публічно-правової матеріальної відповідальності за заподіяння шкоди у правовідносинах соціального забезпечення, для відновлення суб'єктивних прав, порушених у цих відносинах, застосовується механізм цивільно-правової відповідальності.
У відповідності з положеннями п.1, пп. 3 п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ): «1. Цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 3) заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі ».
У відповідності з положеннями ст. 1173 ЦКУ: «Шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю ... органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. ».
Відповідно до положень ч.1 ст. 509 ЦКУ: «зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана здійснити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (.. сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу. ».
У відповідності з положеннями ст. 610 ЦКУ: «Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)».
У відповідності до положень пп. 4 п. 1 ст. 611 ЦКУ: «У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 4) відшкодування збитків та моральної шкоди».
Згідно з положеннями п. 1 ст. 623 ЦКУ: «Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки».
Згідно з положеннями п. 1, пп. пп. 1, 5, 8 п. 2 ст. 16 ЦКУ: «1. Каждое лицо имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса. 2. Способами защиты гражданских прав и интересов могут быть: 1) признание права; 5) принудительное выполнение долга в натуре; 8) возмещения ущерба и другие способы возмещения имущественного вреда».
У відповідності з положеннями ст. 170 ЦКУ: «Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом».
У відповідності з положеннями ст. 173 ЦКУ: «У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави ... за спеціальними дорученнями можуть виступати органи місцевого самоврядування ».
Відповідно до положень ч.1 ст. 5 ЗАКОНА_1: «Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми ... призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків ».
У відповідності з положеннями ст. 24 ЗАКОНА_1: «Посадові особи, винні в порушенні законодавства про державну допомогу сім'ям з дітьми, несуть відповідальність згідно із законом».
У заяві від 17.04.2009 року до УТСЗН я доводила до його відома, що вважаю надання мені допомоги при народженні дитини в розмірі нижче 22,6 прожиткових мінімумів і допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку нижче розміру прожиткового мінімуму для дітей у віці до 6 років порушенням моїх прав, які призвели до нанесення мені матеріальної шкоди, і вимагаю відновлення цих порушених прав відшкодуванням збитків шляхом здійснення перерахунку сум призначеного мені посібники та виплатою різниці, яка утворилася між виплачена сума та гарантованим мені державою розміром допомоги.
Тобто, з урахуванням вищевказаних обставин, моє звернення до УТСЗН є реалізацією мого права вимоги у зобов'язальні правовідносини, об'єктом якого є солідарна обов'язок УТСЗН і Держави відшкодувати мені майнова шкода, заподіяна у правовідносинах соціального забезпечення.
У відповіді УТСЗН від 27.04.09 року мені було (без зазначення підстав, і без фактичного наявності цих підстав в законодавстві, що регулює весь комплекс цих відносин) відмовлено у проведенні зазначених виплат та перерахунку, що являє собою:
1. Заперечення наявності у мене права на відшкодування шкоди, заподіяної актами, визнаними неконституційними, і діями на виконання цих актів (ст. ст. 56, 152 Конституції);
2. Відмова боржника у зобов'язальні правовідносин виконати своє зобов'язання (ст.610 ЦКУ);
3. Незаконну бездіяльність (ст.15, ст. 19 Закону України № 393/96-ВР від 02.10.1996 «Про звернення громадян» (далі Закон_2).
Ці неправомірні дії є підставою для звернення до суду з приводу реалізації мого права на захист порушених прав та інтересів шляхом примусу до виконання обов'язку в натурі, і виникнення у мене права вимагати відшкодування витрат, понесених у зв'язку з цією захистом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 9 Конституції: «Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».
Положення ч.1 ст. 1 «захист власності» Протоколу 1 до Конвенції передбачають: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права ».
У відповідності з положеннями ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» (ВВР, 2006 р., N 30, ст. 260): «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права ».
Щодо можливості застосування до сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку захисту положеннями ст. 1 Протоколу 1 Конвенції - так в рішенні по Справі «Воловик проти України» (Заява N 15123/03) від 06.12.2007 (ОВУ 2008, 32 від 08.05.2008, ст. 1074) зазначено: «67. Суд знову зазначає, що поняття "власність", що передбачено першою частиною статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежується правом власності на матеріальні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві, певні права та інтереси, які становлять майно (наприклад, заборгованість), можуть також розглядатися як "право на власність" і, відповідно, як "власність" для цілей цієї статті. Там, де майновий інтерес за своєю природою є вимогою, він може розглядатися як "майно" тільки тоді, коли він має достатню підставу в національному законодавстві або в разі встановлення такого інтересу остаточним судовим рішенням, яке може бути виконане (див. рішення у справі " Копецкій проти Словаччини "(Kopecky v. Slovakia), [GC], N 44912/98, п. 52, ECHR 2004-IX, і рішення" Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і Стратіс Андреадіс проти Греції "(Stran Greek Refineries and Stratis Anreadis v. Greece), від 9 грудня 1994 року, Серія А, N 301-B, ст. 84, п. 59) ».
    При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року (ОВУ 2006, 12 від 05.04.2006, ст. 850) Європейський Суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припиняти виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплат, поки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не взяв до уваги позицію Уряду України про колізії двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є чинним і Закону України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Зважаючи на те, що за період з 20.11.2007 р. по 01.06.2009 р., мені було надано 2 види допомоги, недоплата по яких склала 9781,8 грн, я вважаю, що в правовідносинах з приводу надання мені цієї допомоги (процедурних і матеріальних правовідносинах соціального забезпечення) у розмірі, встановленому всупереч положенням ч.1 ст. 15 ЗАКОНА_1, було порушено моє суб'єктивне публічне право на соціальний захист, суб'єктивне право соціального забезпечення, мій законний інтерес - отримання у володіння законно очікуваного матеріального блага, і завдано матеріальної шкоди - збиток в сумі - 9781,8 грн, що є свавільці і незаконним позбавленням мене права власності на ці кошти.
   Використовуючи своє право досудового вирішення спору, зазначену ст.23 «Оскарження рішення органу, який призначає державну допомогу» Закону України "Про гос.помощі сім'ям з дітьми": «Рішення органу, що призначає і здійснює виплату державної допомоги, може бути оскаржено у вищестоящих органах виконавчої влади або у судовому порядку », я звернулася зі скаргою до Міністерства праці та соціальної політики АРК (лист від 19.05.2009г., копія додається), в якій виклала причини своєї незгоди з УТСЗН з питань призначення мені допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до 3-х років. Мені було дано відповідь № 10-492 від 21.05.2009г. Але, на жаль, відповідь була не повною, що можна розглядати, як порушення ст.7 Закону України «Про звернення громадян»: без уваги залишився питання, що стосується допомоги при народженні дитини, з чого я зробила висновок, що абсолютно права в своїх розрахунках і в Міністерстві зі мною повністю згодні.
У грудні 2007 року, у зв'язку з прийняттям Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон 107), положень п.24 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» була фактично обмежена реалізація гарантованого державою конституційного права на соціальний захист громадян, в сім'ях яких виховуються діти.
Встановлюючи новий порядок визначення розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в порушення приписів ч.2 ст.22 Конституції, держава зменшило матеріальне зміст мого конституційного права на соціальний захист у вигляді державної допомоги.
Під час реалізації мого суб'єктивного права соціального забезпечення та виконання своїх обов'язків, у правовідносинах з приводу надання мені державної допомоги (у період з 20.11.2007г. По 05.09.2010г.) Для визначення її розміру УТСЗН застосував лише приписи Законів 107 та ЗАКОНА_1, без урахування положень Конституції та міжнародних договорів (зокрема - ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції) та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, які мають пріоритет у регулюванні відносин з приводу реалізації соціальних прав людини.
Посадовими особами Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської ради, під час розгляду мого звернення від 17.04.2009 року, в порушення вимог ч.ч. 6,8 ст.19 ЗАКОНА_2, які вимагають від них вчинити дії, спрямовані на забезпечення відновлення порушених прав, і встановлюють їм обов'язок вжити заходів з відшкодування матеріального збитку, завданого особі яка до них звертається в результаті ущемлення його прав та законних інтересів, --
1) відмовилися зробити перерахунок сум призначеної і виплаченої мені державної допомоги, які не відповідають встановленим приписами законів, і виплатити мені цю різницю;
2) не здійснили відшкодування матеріальної шкоди, в правовідносинах з приводу надання мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, завданої мені обмеженням і ущемлением мого конституційного права на соціальний захист;
3) проявили протиправних бездіяльність - не зробивши зовсім ніяких дій спрямованих на забезпечення відновлення порушених прав.
У відповідності з положеннями п.1 ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України (за текстом позову - КАСУ): «Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, або відстрочити або рассрочіть сплату судових витрат на визначений термін ». Враховуючи той факт, що у зв'язку з «кризою» мій чоловік позбувся роботи і відповідно - можливості заробітку, зараз наша сім'я існує тільки за рахунок державної допомоги, прошу Суд врахувати важке матеріальне становище нашої сім'ї і звільнити від оплати повністю або частково, або відстрочити сплату судових витрат до прийняття судового рішення по справі.
Виходячи з вищесказаного, керуючись положеннями ст.ст. 1, 3, 8, 21, 22, 55, 64, 68, 152 Конституції України, ст.ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», ст.ст. 1, 3, 5, 13, 15 (в редакції, яка діяла до 28.12.2007 р.) Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст.ст. 11,16, 170,173, 509, 541, 543, 610, 623, 1173 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 21, 88, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, --
ПРОШУ:
1. Визнати за мною - Єлісєєвим Юлією В'ячеславівна - право на відшкодування шкоди, завданої мені неправомірними діями Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської ради всупереч положенням ст.13 і ст.15 Закону України № 2811-XII від 21.11.92 р. «Про державну допомоги сім'ям з дітьми.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської Ради, не здійснив на мою покаяння від 17 квітня 2009 р. жодних дій, спрямованих на забезпечення відновлення своїх порушених прав у правовідносинах з приводу надання мені державної допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської ради, як борг за порушення зобов'язань по відшкодуванню шкоди, у мою, Єлісєєвим Юлії Вячеславови, користь грошову суму в розмірі 9781,8 грн за період з 05.09.2007г. по 01.06.2009г.;
4. Зобов'язати відповідача Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської міської Ради щомісяця виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей у віці до 6 років.
5. Зобов'язати УТСЗН ІК Сімферопольської міської ради провести індексацію недоотриманих сум допомоги відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12);
6. Звільнити мене від оплати повністю або частково, або відстрочити сплату судових витрат до прийняття судового рішення по справі.
7. Винести рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі;
8. Зобов'язати УТСЗН ІК Сімферопольської міської ради негайно виконати рішення Суду з цього позову;
9. Зобов'язати Відповідача надати звіт про виконання рішення суду і встановити строк подання зазначеного звіту.

Додаток:
1. Копія адміністративного позову;
2. Копія свідоцтва про народження дитини;
3. Копія паспорта;
4. Копія заяви до УТСЗН від 17.04.09г.
5. Копія довідки УТСЗН про суми нарахованого та виплаченого матеріального забезпечення;
6. Копія відповіді УТСЗН від 27.04.09г;
7. Копія скарги до Міністерства праці та соціальної політики АРК від 19. 05. 09г
8. Копія відповіді Міністерства праці та соціальної політики АРК від 21. 05. 09г.;
9. Копія виписки про виплати допомог з Ощадбанку.

"" Червня 2009 р. Ю. В. Елисеева

[werter]

Вот так выглядит ориганал по состоянию на сегодняшний день:

 ******
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
Про визнання противоправними відмови у проведенні перерахунку допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, та інших дій та бездіяльності органа місцевго самоврядування під час надання цих видів матеріального забезпечення, та поновлення порушених цими (та іншими) діями суб'єктивних прав
(ч.2 Ст. 55 Конституції України, ч.1 Ст. 2 КАСУ)

Згідно з положеннями Конституції України (далі – Конституція):
- Україна є демократична, соціальна, правова держава (Ст.1 Конституції), права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вона відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним її обов'язком (ч.2 Ст.3 Конституції);
- Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (Ст.21 Конституції), конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч.2 Ст.22 Конституції), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.2 Ст.22 Конституції), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (ч.1 Ст.64 Конституції);
- Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей (Ст.68 Конституції), норми Конституції України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 Ст.8 Конституції), права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч.1 Ст.55 Конституції), кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч.2 Ст.55 Конституції).

Я, громадянка України, ********, у зв’язку з тим, що в моєй сім’ї виховується та проживає дитина, маю право на державну допомогу, право, яке є - складовою частиною мого конституційного права на соціальний захист.
Згідно з положеннями Ст. 1 Закону України № 2811-XII від 21.11.92 р. «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (Відомості Верховної Ради України (Далі - ВВР) 1993, N5 від 02.02.1993) (Далі – Закон про держдопомогу): «Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України… Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України».
Згідно з положеннями п.п. 2,3 Ст. 3 Закону про держдопомогу: «Відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: 2) допомога при народженні дитини; 3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;».
18 серпня 2006 року у мене народилася дитина – син Трішін Сергій Олегович, ця подія в моєму житті визнається нормами законодавства, як підстава виникнення у мене права на отримання державної допомоги сім'ям з дітьми у вигляді допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
В цілях реалізації цього права, я, у жовтні 2006 року, звернулася до ********* управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради (Далі – УПСЗН) за призначенням та виплатою належних мені на конституційних правах (праві на соціальний захист та праві на достатній життєвий рівень) сум державної допомоги, яка мені була призначена в тому ж місяці, але, саме рішення про призначення до мене доведено не було, інформація про повний склад моїх прав та обов'зків у правовідносинах щодо отримання державної допомоги сім'ям з дітьми не була надана.
За весь час взаємовідносин з УПСЗН (з приводу реалізації зазначених вище моїх прав) мені було виплачено:
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, по періодам:
2007 рік
Січень –  94,23 грн.; Лютий – 94,23 грн.; Березень – 99,72 грн.; Квітень – 99,72 грн.; Травень – 99,72 грн.; Червень – 99,72 грн.; з 01.07 по 09.07 -  26,10 грн.
Усього з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. – 613,44 грн. 
З 09.07 по 31.07 -  75,06 грн.; Серпень – 103,41 грн.; Вересень – 104,85 грн.; Жовтень – 104,85 грн.; Листопад – 107,73 грн.; Грудень – 110,88 грн.
Усього з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. – 606,78 грн. 
2008 рік
Січень –  130,00 грн.; Лютий – 130,00 грн.; Березень – 130,00 грн.; Квітень – 130,00 грн.; Травень – 130,00; Червень – 130,00 грн.; Серпень – 130,00 грн.; Вересень – 130,00 грн.; Жовтень – 130,00 грн.; Листопад – 130,00 грн.; Грудень – 130,00 грн.
Усього за 2008 рік – 1430 грн. 
2009 рік
Січень –  130,00 грн.; Лютий – 130 грн.; Березень – 130,00 грн.; Квітень – 130,00 грн.; Травень – 130,00 грн.;
Усього з 01.01.2009 р. по 15.05.2009 р.  – 650 грн. 

З огляду на те, що виплачені суми державної допомоги не відповідають сумам, які мені були гарантовані розмірами, встановленими положеннями Закону про держдопомогу, я звернулася 14.04.2009 року до УПСЗН з заявою про порушення моїх конституційних прав (права на соціальний захист та права на достатній життєвий рівень), з вимогою про відновлення цих  прав засобом проведення перерахунку сум призначеного мені забезпечення та виплатою різниці, яка склалося між сплаченими сумами та гарантованим мені державою розміром забезпечення.
У відповіді УПСЗН від 27.04.2009 року мені було відмовлено в проведені перерахунку та зазначених виплат. Я вважаю, що відмова Відповідача є незаконною з наступних підстав:

1. Законом України №  393/96-ВР від 02.10.1996 «Про звернення громадян» (ВВР, 1996 р., N 47, ст. 256, ) (далі – Закон про звернення громадян) врегульовано питання реалізації громадянами України, наданого їм Конституцією України, права оскаржувати дії державних органів, та забезпечено їх можливості для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення (Преамбула Закону про звернення громадян).
Згідно з положеннями ч.1 Ст.15 Закону про звернення громадян: «Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, … до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, …».
Згідно з положеннями Ст.19 Закону про звернення громадян: «Органи державної влади і місцевого самоврядування, … їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; …  невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне  виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; … вживати заходів щодо  відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, …;».
Підставою для мого звернення (реалізації моїх прав на захист порушених прав та права на відшкодування ) до УПСЗ від 14.04.2009 року були порушення моїх суб'єктивних публічних прав – права на соціальний захист та права власності (в розумінні державної допомоги за Законом про держдопомогу, як - законно очікуємого майнового блага, яке є об'єктом захисту положеннями Ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Офіційний Вісник України (Далі-ОВУ) 2006, 32 від 23.08.2006, ст. 2371) (Далі – Конвенція) ратифікованих Законом України від 17 липня  1997  року  N 475/97-ВР   (ОВУ 1997 р., 29) (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia ), [GC], N 44912/98, п. 52, ECHR 2004-IX, та рішення "Грецькі нафтопереробні заводи "Стрен" і Стратіс Андреадіс проти Греції" (Stran Greek Refineries and Stratis Anreadis v. Greece), від 9 грудня 1994 року, Серія А, N 301-B, ст. 84, п. 59)); та суб'єктивного права соціального забезпечення на отримання зазначеної допомоги у розмірах, встановлених приписами Закону про держдопомогу, в правовідносинах, в яких моє право на забезпечення гарантовано державою і яка виступає в цих відносинах у особі УПСЗН (Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради).
2. Висновок про порушення моїх прав у цих правовідносинах я робила з огляду на такі обставини.
Визнавая право громадян на достатній життєвий рівень (Ст. 46 Конституції), держава гарантує його:
-   охороною державою сім'ї, дитинства та материнства (ч.ч. 2,3 Ст. 51 Конституції);
-   правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, якими забезпечується рівність прав жінки та чоловіка,  яка є складовою частною системи захисту від діскримінації, засобом встановлення Конституцієй рівності конституційних прав і свобод громадян (ч. 3 Ст. 24 Конституції);
-   правом на забезпечення громадян у разі втрати працездатності, та в інших випадках, передбачених законом, як складової частини конституційного права на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (Ст. 46 Конституції).
Згідно з положеннями Ст.46 Конституції: «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі …. тимчасової втрати працездатності, … та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення…».
Право на соціальне забезпечення – це певні можливості людини отримати від держави, а також інших закладів, за уповноваженням і дозволом держави, на умовах і в порядку передбаченому законодавством матеріальне забезпечення у разі настання соціальних ризиків, за яких особа втрачає здоров'я та (або) засоби до існування і не може завдяки своїм власним зусіллям (своєю працею) забезпечити себе та своїх утриманців.
Згідно з положеннями ч.1 Ст. 13 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» (ВВР, 2001 р., N 30, ст. 142), яким визначено охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлено основні засади державної політики у цій сфері: «З метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України».
Закон про держдопомогу було прийнято Верховною Радою України (21.11.1992) на виконання обов'язку держави по забезпеченню прав людини, в цілях створення механізму реалізації конституційного права громадян на соціальний захист, та забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Суб'єктивне право у сфері соціального забезпечення — це визнана або надана законом та гарантована державою міра дозволеної поведінки суб'єктів соціальне забезпечуючих правовідносин у зв'язку з наявністю конкретних юридичних фактів.
Воно поділяється на низку складових – правомічності:
- Право на власні дії - право використання, спрямоване на використання корисних властивостей об'єкта права соціального забезпечення (матеріальне забезпечення). Фактична поведінка спрямована на виникнення процедурних юридичних фактів (подання заяви, прийняття бажаного рішення), які призводять до призначення конкретного виду соціального забезпечення. Правомірна поведінка пов'язана з позитивними діями правомочної особи.
Ця правомічність опосередковує об'єкт права соціального забезпечення, як об'єкт права власності управомоченої особи, та як об'єкт законного інтересу (на стадії набуття), а загалом визначає матеріальне забезпечення, як – категорія «законно очікуємоє матеріальне благо» - об'єкт захисту Положеннями ч.1 Ст. 1 «Захист власності» Протоколу 1 до Конвенції.
- Право на чужі дії - можливість вимоги відповідної поведінки від правозобов'язаної особи, тобто вчинення на її користь юридичних дій чи прийняття певних юридичних рішень. Соціальне забезпечуючі правовідносини належать до відносних. А це означає, що інтереси правомочної особи задовольняються через дії зобов'язаної особи. Фізична особа подає до органу соціального захисту заяву про надання забезпечення і тим самим ставить перед ним вимогу розглянути її та прийняти відповідне рішення.
Зокрема, такими діями зобов'язаної особи (УПСЗН), які мають істотне значення для визначення правомірності її поведінки у спірних правовідносинах є:
А) позитивний обов'язок УПСЗН проведення перерахунку без звернення управомоченої особи (п. 57 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», Затвердженого постановою КМУ від 27 грудня  2001 р. N 1751: «У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по вагітності і пологах, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, …перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум.);
Б) позитивний обов'язок реалізувати механізм, спрямований на коригування обсягу асигнувань з державного бюджета на виплату державної допомоги в обсягах гарантованих Конституцієй та Законом про держдопомогу (Постанова КМУ № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету»);
В) негативний обов'язок – заборону на вчинення дій, в результаті яких були би обмежен зміст суб'єктивних прав громадян (ч.ч. 2,3 Ст. 22 Конституції – «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.»);
Г) негативний обов'язок – заборону виходу у своєї діяльності за межі загальної конституційної компетенції - утвердження і забезпечення прав і свобод людини, їх гарантій, заборона обмеження конституційних прав людини (Ст.Ст. 1, 3, 6, 19, 64 Конституції).
- Право на примусове виконання обов'язку - право домагання, право на захист суб'єктивного права з боку держави. Правозахист означає можливість правомочної особи оскаржити порушення її прав до суду.
Увідносинах з УПСЗН реалізуються конституційні права громадян - право на соціальний захист та право на захист сім'ї та дитинства, як самостійні конституційні права, та як – складові частини конституційного права на достатній життєвий рівень.
Положення ч.1 Ст.15 Закону про держдопомогу, в редакції закону яка діяла після 23.03.2005 року, передбачали: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років».
Отже, з урахуванням діючих норм законодавства, станом на початок 2006 року, моє конституційне право на соціальний захист (складовими частинами якого було на той час моє право на забезпечення в разі настання такої соціально-значимої події, як – народження дитини, засобом надання мені державної допомоги, та мій законний інтерес на отримання цієї допомоги у розмірах, достатніх для підтримання життєдіяльності) мало такий матеріальний зміст:
1)   Одноразова Допомога при народженні дитини – грошові кошти у сумі, яка кратна 22,6 розмірам прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років;
2)   Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – грошові кошти, які надаються щомісяця у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Але, після тимчасового - на 2006 рік, зупинення дії Ст.12, ч.1 Ст. 15 Закону про держдопомогу положеннями пп. 19 Ст. 77  Закону України N 3235-IV від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ВВР 2006, N9 від 03.03.2006, ст. 96, ВВР 2006, N10-11 від 17.03.2006, ст. 96) (Далі – Закон 3235), та впровадження нового механізму розрахунку розміру допомог, відбулося звуження обсягу та зменьшення матеріального змісту цього мого суб'єктивного публічного права, з приводу реалізації якого я вступила у правові відносини з УСЗПН, після народження 18 серпня 2006 року мого сина – ************.
Обмеження (положеннями Закону 3235) мого суб'єктивного публічного права на соціальний захист та законного інтересу було встановлено тільки на 2006 рік, тобто, з 01.01.2007 року відновлювали свою дію норми Закону про держдопомогу, які гарантували розміри ціх допомог (Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - не менш ніж розмір прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років; Одноразова Допомога при народженні дитини – грошові кошти у сумі, яка кратна 22,6 розмірам прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років) і я, як громадянка України, мала на той час законні сподівання на отримання її з 01.01.2007 р. у цьому розмірі.
Але, дію ч.1 Ст. 15 Закону про держдопомогу було зупинено на 2007 рік Законом від 19.12.2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (ВВР 2007, N7-8 від 16.02.2007) (далі - Закон 489), положення якого, щодо зупинення дії Ст. 15 Закону про держдопомогу на 2007 рік, було визнано неконституційними, та втратили чинність з 9 липня 2007 року - дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007  у «Справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень  статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66,  пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111  Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян)».
В ч.ч. 4, 6 пп. 3.1 п.3 Мотивувальної частнини цього рішення зазначено, що: «Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод… відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк».

[werter]

Тобто, з 09.07.2007 року
-   було відновлено конституційне право громадян (які мали право на отримання державної допомоги сім'ям з дітьми) на соціальний захист, яке гарантувалося цим видом соціальної забезпечення – наданням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі (з 01.01.2007 року) прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, та яке було порушене положеннями Закону 489;
-   виникло право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданної призначенням та виплатою допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у розмірах, зменшених положеннями Закону 489 та нормативних актів, прийнятих на його виконання.
Розмір Допомоги – це матеріальний зміст як самого права соціального забезпечення, так і конституційного права на соціальний захист.
Зменшення цього змісту є ущемленням його та скороченням, а це – порушення моїх конституційних прав: права на соціальний захист, права на захист сім'ї та дитинства, права на достатній життєвий рівень.
Правова позиція Конституційного Суду України у справі N 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян):
«3.2. Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. …
4. У частині другій статті 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. …
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України) .
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
5. Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин».
Правова позиція Конституційного Суду України у справі N 1-27/2004  (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій):
«Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У грудні 2007 року, у зв'язку з прийняттям Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78)(Далі – Закон 107), положеннями п.24 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» було фактично обмежено реалізацію гарантованого державою конституційного права на соціальний захист громадян, в сім'ях яких виховуються діти.
Встанвлюючи новий порядок визначення розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в порушення приписів ч.2 Ст.22 Конституції, держава зменшила матеріальний зміст моїх конституційних прав – права на достатній життєвий рівень та права на соціальний захист у вигляді державної допомоги.
Наведені правові позиції Конституційного Суду беззаперечно визначають, що зменшення матеріального змісту (розміру) Допомоги, в результаті, як - законодавчого регулювання засобом внесення законом про держбюджет змін до закону, яким встановлено її розмір, так і - діями органів соціального захисту на виконання приписів змінених таким регулюванням законодавчих актів, є порушенням моїх конституційних прав - права на соціальний захист, права на захист сім'ї та дитинства, права на достатній життєвий рівень.
Згідно з положеннями ч.4 Ст. 152 Конституції: «Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку».
Згідно з положеннями ч.1 Ст. 56 Конституції: «Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».
3. Матеріальна відповідальність держави, її органів та органів місцевого самоврядування, виконуючих делеговані державою повноваження, за завдану громадянину матеріальну шкоду – це публічно-правова відповідальність, але з огляду на те, що – у законодавстві України не має спеціального закону яким би було встановлено та визначено правовий механізм публічно-правової матеріальної відповідальності за нанесення шкоди у правовідносинах соціального забезпечення, то для відновлення суб'єктивних прав, порушених у цих відносинах, застосовується механізм цивільно-правової відповідальності.  
Згідно з положеннями п.1, пп. 3 п. 2 Ст. 11 Цивільного Кодексу України (Далі – ЦКУ): «1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. 2. Підставами виникнення  цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;».
Згідно з положеннями п.1 Ст. 1166 ЦКУ: «Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала».
Згідно з положеннями Ст. 1173 ЦКУ: «Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю …. органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується … органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів».
Згідно з положеннями Ст. 1173 ЦКУ: «Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю …. органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується … органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.».
Згідно з положеннями ч.1 Ст. 509 ЦКУ: «Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (…. сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.».
Згідно з положеннями Ст. 541 ЦКУ: «Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.»
Згідно з положеннями п.п. 1, 2 Ст. 543 ЦКУ: «1. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від  будь-кого з них окремо. 2. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних  боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються  зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.».
Згідно з положеннями Ст. 610 ЦКУ: «Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з  порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).».
Згідно з положеннями пп.4 п.1 Ст. 611 ЦКУ: «У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.».
Згідно з положеннями п.1 Ст. 623 ЦКУ: «Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати  кредиторові завдані цим збитки.».
Згідно з положеннями п.1, пп. пп. 1, 5, 8 п.2 Ст. 16 ЦКУ: «1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом  свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 2. Способами захисту цивільних прав та інтересів  можуть бути: 1) визнання права; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;».
Згідно з положеннями Ст. 170 ЦКУ: «Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи  державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.».
Згідно з положеннями Ст. 173 ЦКУ: «У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави, … за спеціальними  дорученнями можуть виступати … органи місцевого самоврядування.».
Згідно з положеннями ч.1 Ст. 5 Закону про держдопомогу: «Всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, … призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків …».
Згідно з положеннями Ст. 24Закону про держдопомогу: «Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державну допомогу сім'ям з дітьми, несуть відповідальність згідно з законом».
4.  Згідно з положеннями Ст. 68 Конституції: «Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей».
Згідно з положеннями Ст. 170 ЦКУ: «Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи  державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом».
Згідно з положеннями Ст. 173 ЦКУ: «У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави, … за спеціальними  дорученнями можуть виступати … органи місцевого самоврядування».
Згідно з положеннями п.1 Ст. 77 Закону України від 21.05.1997  № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (ВВР, 1997 р., N 24, ст. 170) (Далі – Закон про самоврядування): «Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, …».
Згідно з положеннями пп.3 ч. б) Ст. 34 Закону про самоврядування: «До відання виконавчих органів …, міських рад належать: б) делеговані повноваження: 3) вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов'язаних з охороною материнства і дитинства;».
Відповідно до положень пп.3 п.1 ст.22, ст. 102 Бюджетного Кодексу України та Постанови КМУ № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» головні розпорядники коштів місцевих бюджетів:
- ведуть персоніфікований облік отримувачів допомоги сім'ям з дітьми;
- щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми і надсилають їх фінансовим органам виконкомів міських рад.
УПСЗН є головним розпорядником коштів передбачених на виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно з положеннями ст. 64 Закону 489: «Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам. … При цьому зобов'язання щодо виплати … допомоги…на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень».
Ті ж сам і вимоги відтворені в ст.62 Закону 107.
Тобто, ні у 2007 році, ні у 2008 не є бюджетним порушення облік спірних допомог в розмірі, визначеному ст. 12 та ст. 15 Закону про держдопомогу та нормами статей Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими встановлено розмір прожиткового мінімуму.
Постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 р. «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», передбачен механізм коригування асигнувань з Державного бюджету України та погашення кредиторської заборгованості місцевих бюджетів щодо відповідних догомог.
Що в об’єднанні з вищевказаними ст. 64 Закону 489 та ст.62 Закону 107 є достатньою підставою для призначення та надання допомог у належному розмірі.
Посилання УПСЗН, у відповіді від 08.04.2009, на відсутність змін до Закону України Про Державний бюджет України щодо збільшення бюджетних асигнувань на виплату допомог, передбачених Законом про держдопомогу, як обґрунтування неможливості сплачувати допомогу в належному розмірі є неналежним. Оскільки УПСЗН зобов’язаний був самостійно надіслати фінансовому органу виконкому міської ради уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми з метою корегування обсягів субвенцій на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми в гарантованих Конституцією та Законом про держдопомогу.
Облік допомог в розмірі, визначеному ст. 12 та ст. 15 Закону про держдопомогу та надіслання такої інформації для збільшення обсягів субвенцій є обов’язком УПСЗН, таким чином, ствердження УПСЗН на відсутність фінансування та посилання на недостатність нормативно-правових актів для призначення та надання допомог у належному розмірі не відповідають дійсності.
За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання допомоги по догляду за дитиною, яка прямо передбачена законом.
Держава, передбачивши асигнування соціальних гарантій сама визначає якими державними органами ці виплати будуть здійснюватися. Тому, приймаючи до уваги, що такими органами визнані управління праці та соціального захисту населення, яким безумовно, делеговані повноваження з 2007 року, здійснювати виплати як застрахованим, так і не застрахованим особам допомогу, УПСЗН не має права самостійно відмовлятися від таких обов'язків, та зазначити, що він буде їх виконувати лише в частині.
Згідно з п.п. 1, 2 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого Постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. N1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (ОВУ, 2001 р., N 52, ст. 2365) (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ N 57 від 22.02.2008): «1. Цей Порядок визначає умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми": … 2) допомога при народженні дитини (пункти 10-16 цього Порядку); 3) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  (пункти 17-24 цього Порядку); … 2. Державна допомога сім'ям з дітьми призначається і виплачується: громадянам України; …».

[werter]

Конституційний Суд України неодноразово давав оцінку діям  Кабінету Міністрів при прийнятті нормативних актів за межами його повноважень в регулюванні суспільних відносин, встановлених положеннями окремих Законів, так у рішенні по Справі № 1-37/2001 (справа щодо стажу наукової роботи) зазначено:
«4.1. Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України), а в правовій державі існує сувора ієрархія нормативних актів, відповідно до якої постанови та інші рішення органів виконавчої влади мають підзаконний характер і не повинні викривляти сутність і зміст законів. Положення Постанови № 923, яке розглядається, не лише суперечить, а фактично блокує реалізацію відповідних положень Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”.
Пунктами 1 і 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці тощо. В преамбулі Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" наголошується, що він визначає засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створює умови для наукової і науково-технічної діяльності, а стаття 24 названого Закону свідчить про її безпосередню спрямованість на досягнення такої мети вже у самій назві – "Пенсійне забезпечення та соціальний захист наукового працівника". Зазначена стаття унормовує право на підвищені пенсії для осіб, які мають відповідний стаж наукової роботи, встановлює спеціальний порядок нарахування таких пенсій, а також умови обчислення наукового стажу.
Постановою № 923 відповідно до припису частини третьої названої вище статті Закону мав бути затверджений лише перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників, які користуються встановленим правом. Кабінет Міністрів України вийшов за рамки цього положення, визначивши ще й умови обчислення стажу наукової роботи з дати присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання, а не з часу заміщення відповідної посади для професійного зайняття науковою, науково-технічною, науково-організаційною чи науково-педагогічною діяльністю. Тим самим Кабінет Міністрів України перевищив свої повноваження, встановлені частиною третьою статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і порушив вимоги частини другої статті 19, частини третьої статті 113 і частини першої статті 117 Конституції України».
А отже, у правовідносинах з приводу призначення та виплати мені державної допомоги у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, Микитівське управління праці та соціального захисту Горлівської міської ради представляло державу, як гаранта реалізації права на достатній життєвий рівень, та несло на себе усі обов'язки учасника цих правовідносин, зокрема обов'язок виконувати приписи Закону про держдопомогу в частині визначення розміріу сум державних допомог за цим видом соціального забезпечення.

5.   Згідно з положеннями ч.1 Ст. 9 Конституції: «Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».
Держава Україна, ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, взяла на себе позитивні зобов'язання, щодо створення надійної системи захисту та гарантування прав та свобод громадян (Ст. 1 Конвенції).
Положення ч.1 Ст. 1 «Захист власності» Протоколу 1 до Конвенції передбачають: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Згідно з положеннями Ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ВВР, 2006 р., N 30, ст. 260): «Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Щодо можливості застосування до сум Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, захисту положеннями  Ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції – так у рішенні по Справі «Воловік проти України» ****Сокращаю*******
 При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) від 8 листопада 2005 року (ОВУ 2006, 12 від 05.04.2006, ст. 850) **** сокращаю******

6.  Згідно з положеннями Ст. 13 Конвенції: «Право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Згідно з положеннями п.1 Ст. 6 Конвенції: «Право на справедливий суд. 1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру …».
Положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади”, визначено ряд повноважень суду при вирішенні конкретної справи, які є складовою частиною конституційного принципу незалежності судової влади, так, зокрема зазначено, що - відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Конституція України, як соціальної, правової держави (С.1 Конституції України (далі-Конституція)), визнає людину та її недоторканність (захист від посягань на її (людини) права) найвищою соціальною цінністю (ч.1 Ст.3 Конституції)
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини (які, наряду з їх гарантіями, визначають зміст і спрямованність діяльності держави) є головним обов'язком держави (ч.2 Ст.3 Конституції).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 Ст. 19 Конституції), та здійснювати свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (ч.2 Ст.6 Конституції), зокрема, в межах змісту і спрямованності, та головного обов'язку діяльності держави - утвердження і забезпечення прав і свобод людини, їх гарантій; діяльності, під час якої заборонено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина (ч.1 Ст.64 Конституції).
А отже - утвердження і забезпечення прав і свобод людини, їх гарантій, заборона обмеження конституційних прав людини  – це ті межі, які складають загальну конституційну компетенцію усіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування (їх структурних підрозділів, посадових осіб), та яка є – складовою частиною усіх (встановлених законом, делегованих державою) їх повноважень та обов'язків при виконанні ними поставлених державою завдань.

7.  Після народження дитини, та звернення у жовтні 2006 року до УПСЗН з приводу реалізації моїх прав на соціальний захист,  у мене виникло суб'єктивне право - право на отримання Допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку в розмірі не нижче прожиткового мінімуму, матеріальний зміст якого визначено положеннями Ст.15 Закону про держдопомогу, яке було обмежено на 2006 рік та повинно було бути відновленним з 01.01.2007 року, але також незаконно обмежене, та відновлене тільки після 09.07.2007 року.
7.1. З огляду на те, що за період з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р., мені було надано допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі – 613,44 грн., а її розмір, розрахований згідно з положеннями ч.1 Ст.15 Закону про держдопомогу (призупиненої Законом 489), та який був матеріальним змістом мого суб'єктивного публічного права на соціальний захист, повинен був дорівнювати - 2810,48 грн. (434*3+463*3+463/31*8 = 1302+1389+119,48 = 2810,48 грн. (Ст. 62 Закону 489: «Затвердити на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу …. для тих, хто відноситься до  основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років:  з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень;…)), я роблю висновок про те, що положеннями Закону 489 було обмежено та ущемлено моє суб'єктивне публічне право – конституційне право на соціальний захист, а у правовідносинах з приводу надання мені цієї допомоги (процедурних та матеріальних правовідносинах соціального забезпечення), які здійснювалися з урахуванням норм Закону 489 та нормативних актів прийнятих на його виконання, мені було нанесено матеріальний збиток (порушено мій законний інтерес – отримання у володіння законно очікуємого матеріальниого блага) у розмірі – 2197, 04 грн. (2810,48 - 613,44 = 2197,04).
Тобто, з урахуванням вищенаведенних обставин, моє звернення до УПСЗН є реалізацією мого права вимоги відшкодувати мені майнову шкоду, нанесену у правовідносинах соціального забезпечення.
У заяві від 14.04.2009 року до УПСЗН я доводила до його відома, що:
- вважаю надання мені Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі, менш ніж розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, порушенням моїх прав, які призвели до нанесення мені матеріальної шкоди;
- та вимагаю відновлення цих порушених прав відшкодуванням збитків засобом здійснення перерахунку сум призначеної мені допомоги та виплатою різниці, яка склалося між сплаченими сумами та гарантованим мені державою розміром забезпечення.
У відповіді УПСЗН від 27.04.2009 року мені було необгрунтовано та безпідставно (без наведення підстав, та без фактичної наявності цих підстав у законодавсті, регулюючому весь комплекс цих відносин) відмовлено в проведені зазначених виплат та перерахунку,  що являє собою (зокрема – відносно періоду часу з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р.):
1. Запереченням наявності у мене права на відшкодування шкоди завданої актами що визнані неконституційними, та діями на виконання цих актів (Ст.Ст 56, 152 Конституції);
2. Відмову боржника у зобов'язальному правовідношенні виконати свій обов'язок (Ст.610 ЦКУ);
3. Незаконну бездіяльність (Ст.15, Ст. 19 Закону про звернення громадян).
Ці неправомірні дії є підставою для звернення до суду з приводу реалізації мого права на захист порушених прав та інтересів засобом примусу до виконання УТСЗН обов'язку в натурі, та виникнення у мене права вимагати відшкодування витрат понесених у зв'зку з цим захистом.
7.2. З огляду на те, що за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., мені було надано допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у сумі – 606,78 грн., проте як, згідно з положеннями (дію яких вже було відновлено) ч.1 Ст.15 Закону про держдопомогу розмір суми наданної за цей період допомоги повинен би був дорівнювати - 2679, 52 грн. (463/31*23+463*2+470*3 = 343,52+926+1410 = 2679,52 грн. (Ст. 62 Закону 489)),  я вважаю що у правовідносинах з приводу надання мені цієї допомоги (процедурних та матеріальних правовідносинах соціального забезпечення) в розмірі, встановленому всупереч положенням ч.1 Ст. 15 Закону про держдопомогу, було порушено моє суб'єктивне публічне право на соціальний захист, суб'єктивне право соціального забезпечення, мій законний інтерес – отримання у володіння законно очікуємого матеріальниого блага, та нанесено матеріальну шкоду – збиток у сумі – 2072, 74 грн. (2679,52 - 606,78 = 2072,74), як свавільне та незаконне позбавлення меня права власності на ці кошти.
У заяві від 14.04.2009 року до УПСЗН я доводила до його відома, що вважаю надання мені допомоги у розмірі нижче розміру прожиткового мінімуму порушенням моїх прав, які призвели до нанесення мені матеріальної шкоди, та вимагаю відновлення цих порушених прав відшкодуванням збитків засобом здійснення перерахунку сум призначеного мені забезпечення та виплатою різниці, яка склалося між сплаченими сумами та гарантованим мені державою розміром забезпечення.
У відповіді УПСЗН від 27.04.2009 року мені було необгрунтовано та безпідставно (без наведення підстав, та без фактичної наявності цих підстав у законодавсті, регулюючому весь комплекс цих відносин) відмовлено в проведені зазначених виплат та перерахунку,  що являє собою (зокрема – відносно правовідносин з приводу реалізації мого суб'єктивного права соціального забезпечення на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.):
1. Запереченням наявності у мене права на відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями та діями органу місцевого самоврядування на виконання делегованих державою повноважень (Ст. 56 Конституції);
2. Незаконна бездіяльність (Ст.15, Ст. 19 Закону про звернення громадян).
7.3. У зв'язку з тим, що під час реалізації мого суб'єктивного публічного права соціального забезпечення та виконання своїх обов'язків, у правовідносинах з приводу надання мені державної допомоги (у період з 01.01.2008 р. по 15.05.2009 р.) для визначення її розміру УПСЗН застосував тільки приписи Законів 107 та Закону про держдопомогу, без урахування положень Конституції та міжнародних договорів (зокрема - Ст. 1 Протоколу N 1 Конвенції), які мають приоритет у регулюванні відносин з приводу реалізації соціальних прав людини, а мені було нараховано та сплачено цієї державної допомоги у сумі –  2210,00 гривень, тоді, як при визначені його розміру на підставі ч.1 Ст. 15 Закону про держдопомогу у редакції яка діяла до 28.12.2007 р.  та захищенному положеннями Ст.22 Конституції, його сума повинна була б дорівнювати – 9268,00 гривень  («прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років в  розрахунку на місяць у розмірі  з 1 січня - 526 гривень,  з  1 квітня - 538 гривень, з 1 липня – 540 гривень, з 1 жовтня – 557 гривень» (Ст.58 Закону 107) –  526*3+538*3+540*3+557*3+557*5=9268 (Ст. 54. Закону України N 835-VI від 26 грудня 2008 року «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (Урядовий кур'єр 2008, N246 від 30.12.2008): «Установити у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,   хто  відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  в  розмірах,  що   діяли  у  грудні 2008 року.»)), то є підстави стверджувати про факт обмеження та ущемлення мого конституційного права на соціальний захист, та нанесення мені матеріального збитку (порушено мій законний інтерес – отримання у володіння законно очікуємого матеріальниого блага), у правовідносинах з приводу надання мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  за період з 01.01.2008 р. по 15.05.2009 р., у сумі  7058,00 гривень (різниця між розміром мого «законно очікуємого майнового блага» та виплаченою мені сумою державної допомоги: 9268-2210=7058).
Відмова УПСЗН від 27.04.2009 року в проведені перерахунку виплачених за періоду часу з 01.01.2008 р. по 15.05.2009 р. сум державної допомоги, є:
1.) Запереченням наявності у мене права на відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями та діями органу місцевого самоврядування на виконання делегованих державою повноважень (Ст. 56 Конституції);
2.) Незаконна бездіяльність (Ст.15, Ст. 19 Закону про звернення громадян).
Юридичними підставами цієї вимоги, є:
7.3.1. Гарантія захисту нормами міжнародного договору (ч.1 Ст. 1 «Захист власності» Протоколу 1 до Конвенції: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права»);
7.3.2. Право на ефективний засіб юридичного захисту (Ст. 13 Конвенції: «Право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження»);
7.3.3. Конституційна гарантія – негативний обов'язок – заборона звуження змісту та обсягу обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 Ст. 22 Конституції: «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод»);
7.3.4. Правові наслідки рішень Конституційного Суду України, зокрема преюдеціальність його рішень у процесах правозастосування.

Тобто, службовими особами Микитівського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради, під час розгляду мого звернення від 14.04.2009 року, в порушення вимог ч.ч. 6,8 Ст.19 Закону про звернення громадян, які вимагають від них вчинити дії спрямовані на забезпечення поновлення порушених прав, та встановлюють їм обов'язок вжити заходів щодо відшкодування матеріальних збитків, завданих особі яка до них звертається в результаті ущемлення її прав та законних інтересів, -
1)   відмовилися зробити перерахунок сум призначеної та виплаченої мені державної допомоги, які не відповідають встановленим приписами законів, та донарахувати і сплатити мені цю різницю;
2)   не здійснили відшкодування матеріальної шкоди, у правовідносинах з приводу надання мені Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,  нанесенного мені обмеженням та ущепленням мого конституційного права на соціальний захист;
3)   проявили протиправну бездіяльність – не вчинивши зовсім жодних дій спрямованих на забезпечення поновлення порушених прав.
Як вбачається з положень статей 326, 1173 ЦКУ, обов’язок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю державних органів та органів місцевого самоврядування під час виконання делегованих ним повноважень, покладається на державу в особі її фінансових органів. Вважаю, що в даному випадку, під час відшкодувати нанесеної мені державою та УПСЗН шкоду у вигляді матеріальних збитків можуть виникнути обов’язки у Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області.
Відповідно до статті 21 Кодексу Адміністративного Судочинства України, Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Вважаю, що обидві мої позовні вимоги можуть бути розглянуті в одному провадженні.

[werter]

Положення Статті 6 Конвенції - гарантують право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції - є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
А з огляду на те, що - мій фактичний стан особи з сімейними обов’язками, на утриманні якої знаходиться малолітня дитина, наділяє мене додатковим правовим статусом, елементом якого є відповідальність за мою (на той час – грудну) дитину, і саме на реалізацію інтересів та прав дитини спрямовані усі мої вольові дії, а це створює передумови моєї фактичної безпорадності у самостійному вирішенні питань соціально-правового характеру та моєї залежності від оточующих (у тому числі у великій мірі від органів соціального забезпечення та від сумлінного виконання ними своїх службових обов’язків) - держава Україна враховує ці особливості мого правового статусу, та бере на себе позитивні зобов’язання, в частині створення умов для реалізації прав дитини та батьків, з урахуванням цього їх особливого правового статусу, зокрема ратифікацією міжнародних договорів, так:
- Згідно з положеннями п.1 Ст. 26 «Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року» від 20.11.1989 року (Єдиний реєстр. № 19389/2001): «1. Держави-учасниці визнають за кожною дитиною право користуватися благами соціального забезпечення, включаючи соціальне страхування, і вживають необхідних заходів щодо досягнення повного здійснення цього права згідно з їх національним законодавством»
 - Згідно з положеннями п.1 Ст. 3 «Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року»: «В усіх діях  щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.»;
- Згідно з положеннями п.п. 1,2 Ст.10 «Міжнародного Пакту про економічні, соціальні і культурні права»: «Держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають, що: 1. Сім'ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання…2. Особлива охорона повинна надаватися матерям протягом розумного періоду до і після пологів. Протягом цього періоду працюючим матерям повинна надаватись оплачувана відпустка або відпустка з достатньою допомогою по соціальному забезпеченню.».
Зважаючи на вищенаведене, керуючись ч. 2 ст. 100, ст. 102 КАС України, я звертаюсь до суду з проханням вважати причину пропуску мною строку для звернення до суду з адміністративним позовом – мій безпорадній стан, викликаний спрямованістю усіх моїх вольових дій на виконання обов’язків, підставою виникнення яких є позитивна  відповідальність за мою (на той час – грудну) дитину,  та неправомірною поведінкою працівників УПСЗН – невиконання приписів законодавства щодо інформування мене, суб'єкта правовідносин соціального забезпечення про повний склад моїх прав та обов'язків, та зміни у правовому регулюванні цих відносин, - поважною, та поновити мені строк звернення до суду по цій справі.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись положеннями Ст.Ст. 1, 3, 8, 21, 22, 55, 64, 68, 152 Конституції України,  Ст.Ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», Ст.Ст. 1, 3, 5, 13, 15 (в редакції яка діяла до 28.12.2007 р.) Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», Ст.Ст. 11,16, 170,173, 509, 541, 543, 610, 623, 1166, 1173 Цивільного Кодексу України, Ст.Ст. 2, 7, 8, 9, 11, 21, 88, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПРОШУ:

1.   Визнати причину пропущення строку звернення до суду поважною, та розглянути і вірішити адміністративну справу по суті заявлених вимог;
2.   Визнати дії та бездіяльність Микитівського УПСЗН під час надання мені Допомоги по  догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 01.01.2007 р. по 15.05.2009 р., в результаті яких були порушені мої конституційні права та моє суб'єктивне право соціального забезбечення на отримання державної допомоги в розмірі не нижче прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, неправомірними;
3.   Стягнути з Микитівського УПСЗН на мою користь, на відшкодування матеріальної шкоди, завданої у період з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р., застосуванням ним під час визначення розміру належної до виплати мені Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як самих положень законів, визнаних неконституційними, та тих, якими були порушені мої конституційні права, так і нормативних актів прийнятих на їх виконання, грошову суму у розмірі 2197, 04 грн.;
4.   Визнати неправомірною відмову Микитівського УПСЗН в проведенні перерахунку наданих мені у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., сум Допомоги по  догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
5.   Зобов'язати Микитівське УПСЗН провести перерахунок належних мені до виплати у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., сум Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи із її розміру  не  нижче встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років станом на 1 квітня 2007 року, 1 жовтня 2007 року;
6.   Стягнути з Микитівського УПСЗН на мою користь 2072, 74 грн., які не були мені нараховані та виплачені у період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.;
7.   Стягнути з Микитівського УПСЗН на мою користь, на відшкодування матеріальної шкоди, завданої у період з 01.01.2008 р. по 15.05.2009 р., застосуванням ним під час визначення розміру належних до виплати мені сум Допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як самих положень законів - якими були порушені мої конституційні права, так і - нормативних актів, прийнятих на їх виконання, грошову суму у розмірі 7058,00 грн.;
8.   Визнати противоправною бездіяльність Микитівського УПСЗН, не вчинивших за моїм зверненням від 14.04.2009 ніяких дій спрямованих на забезпечення поновлення порушених моїх прав у правовідносинах з приводу надання мені державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
9.   Стягнути з Відповідача усі витрати по справі.

Додатки:

1.   Копії позовної заяви для Відповідача та Третьої особи – 2 примірника;
2.   Копія свідоцтва про народження дитини – 1 примірник;
3.   Копія Заяви про проведення перерахунку від 14.04.2009 р.;
4.   Копія відповіді УПСЗН від 27.04.2009 р.;
5.   Копії Довідки про отримання Допомог – 3 примірника, по 2 аркуші;
6.   Розрахунок заборгованності та сум матеріальної шкоди;


„13” травня 2009 р.                  ______________ (************)

[Лидуня]

Цитата: Лидуня от 09 Июнь 2009, 01:30:21
Я не поняла, из того что они вам назначили 8500, выплатили 8500, или чего-то недоплатили из этой именно суммы? не вьезжаю...
В этой части иска я объясняю не разницу в сумме, а расхождение по срокам выплат 8500: УТСЗН даёт справку, что платили с сентября 2007, а на самом деле, назначили и выплатили только в ноябре 2007 и, соответственно, год растянулся до ноября 2008 (именно с ноября 2008 нужно отсчитывать исковую давность) - это для перестраховки, если возникнет вопрос.

Ага, немного прояснилось, для примера - история, я, не в тот период подала документы, в средине или в конце месяца сентября (а нужно воде до 10 числа), соответственно не попала в те заявленные и заказанные управлением деньги, которые выплачивали за сентябрь в октябре. Для меня заказали деньги в следующий период, в октябре, и получила я их в ноябре. О как. Это теперь они платят месяц в месяц, а раньше платили в октябре за сентябрь. Но для срока сгодится, только не забывайте - у вас иск к управлению за то, что они ОТКАЗАЛИСЬ СДЕЛАТЬ ВАМ ПЕРЕРАСЧЕТ, вот и считаете вы срок с даты отказа. А не с даты назначения вам пособия. Само название иска говорит за себя.Что бы это доказывать, нужно быть уверенным на 100% в своих словах, тоесть верить в них самой.

Все-таки иск ВЕРТЕРА! Шедевр!
Просительная часть пункт 9 измените на стягнуты с держбюджета.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

[bonna_bonna]

Ага, немного прояснилось, для примера - история, я, не в тот период подала документы, в средине или в конце месяца сентября (а нужно воде до 10 числа), соответственно не попала в те заявленные и заказанные управлением деньги, которые выплачивали за сентябрь в октябре. Для меня заказали деньги в следующий период, в октябре, и получила я их в ноябре. О как. Это теперь они платят месяц в месяц, а раньше платили в октябре за сентябрь. Но для срока сгодится, только не забывайте - у вас иск к управлению за то, что они ОТКАЗАЛИСЬ СДЕЛАТЬ ВАМ ПЕРЕРАСЧЕТ, вот и считаете вы срок с даты отказа. А не с даты назначения вам пособия. Само название иска говорит за себя.Что бы это доказывать, нужно быть уверенным на 100% в своих словах, тоесть верить в них самой.

Лида, объясню ситуацию подробнее: дело в том, что в прилагаемых мной копиях документов к иску получается следующее несоответствие: УТСЗН в своём ответе и в справке о доходах пишет, что пособие при рождении ребёнка (его первую часть) мне назначили и выплатили в сентябре 2007г, а на самом деле я его оформила только в конце сентября или даже в октябре, сейчас уже не помню, а получила в ноябре, и это подтверждает выписка из банка. Если я в иске напишу, что получила пособие в сентябре, получится, что вру я, а если напишу, что в ноябре, получится, что врёт УТСЗН. Я боюсь, что в суде это может дать повод для ненужной дискуссии, хотя практического значения эти 2 месяца не имеют.
Я свой изменённый и переведенный на украинский язык иск помещу на место старого, чтобы не занимать страницы форума. Если будет возможность, просмотрите... по диагонали...плиззззз

[bonna_bonna]

bonna_bonna, Перевела иск с помощью переводчика http://translate.google.com. Но надо вычитать.  

Людочка, спасибо огромное ! И за перевод, и за очень нужную ссылочку . Я свой иск на русском уже успела во многих местах изменить, поэтому переведу его ещё раз уже в новом виде. Спасибо ещё раз!!!

[Galina]

Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
49044, м. Дніпропетровськ,
вул. Паторжинського, 18-А

Позивач: ______________________________________________________________________________

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради
49005, м. Дніпропетровськ,
вул. Жуковського,39/41
т. 46-30-92



АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про неправомірне призначення допомог по догляду за дітьми, перерахунок та стягнення недоотриманих допомог по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку.

Я, ____________, являюсь матір'ю малолітніх дітей ___________ (далі – перша дитина) 12 грудня 2006 року народження та ___________ (далі – друга дитина) 12 листопада 2008 року народження, про що Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено актовий запис на першу дитину - №1392 від 19 грудня 2006 року та на другу дитину - №1471 від 18 листопада 2008 року, на доказ чого надаю копії свідоцтв про народження.
Згідно з Постановою КМУ від 16 січня 2007р. № 32 передбачено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам з 1 січня 2007р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. Враховуючи таке, вважаю, що Відповідачем за даним позовом є Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради.
З лютого 2007 року на першу дитину, та з грудня 2008 року на другу дитину Відповідач, згідно поданих мною заяв, прийняв рішення про нарахування мені допомог по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, на рівні 129-144 гривень на першу дитину та 130 гривень на другу дитину. (довідка про отримання допомоги, додається).
Будь-яких повідомлень від Відповідача щодо порядку нарахування і виплати вказаних видів державних допомог, їхній загальний та щомісячний розмір мені не надходило. З розміром призначених мені допомог по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку я не згодна.
На рівні законодавства питання призначення і надання соціальних допомог пов'язаних з народженням дитини та доглядом за нею регламентуються Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі – ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування"), а також ЗУ "Про Державний бюджет" (на відповідний рік), ЗУ "Про допомогу сім'ям з дітьми", Рішеннями КСУ: від 09.07.2007р. №6-рп/2007, від 22.05.2008р. №10-рп/2008, від 27.11.2008р. №26-рп/2008.
Конституцією України, як законодавчим актом, який має найвищу юридичну силу, встановлені права та основні засади соціального захисту громадян України - так в ст.46 зазначено що соціальні виплати та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом; та згідно ст. 21 та ст. 64 конституційні права людини є непорушними і не можуть бути обмежені, крім випадків воєнного та надзвичайного стану. Звуження змісту і обсягу існуючих прав (коригування розміру допомоги в сторону її зменшення) при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів заборонено ст. 22 Конституції України.
Згідно ст. 43 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі не менш встановленого законом прожиткового мінімуму.
Однак склалася така практика, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку щорічно, в протиріч ст. 22 Конституції України, обмежується шляхом прийняття відповідних норм в законі про Державний бюджет. Так, положеннями ЗУ "Про Державний бюджет на 2007, 2008 та 2009 роки» та ЗУ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" розмір вищевказаних допоміг було також значно зменшено (саме такі, зменшені суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мені надавались та надаються Відповідачем).
Хоча в Типовому положенні (Постанова КМУ № 790 від 30.05.2007р.) визначено, що Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції, але Відповідач при виконанні своїх обов’язків керується тими Законами, що не відповідають Конституції та її нормам.
Проте, в липні 2007р. Конституційний суд України розглядаючи справу про соціальні гарантії громадян, визнав положення п. 7 та п. 14 ст. 71 ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік" (якими саме зменшується розмір допомог в 2007 році), як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), оскільки цей закон ("Про Державний бюджет на 2007 рік") не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Таким чином, Рішенням КСУ по справі №6-рп/2007 від 09.07.2007р. було відновлено дію ст. 43 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
В травні 2008р. Конституційний суд України виніс аналогічне Рішення, стосовно неконституційності положень ЗУ "Про Державний бюджет на 2008 рік". Рішенням КСУ від 22.05.2008р. по справі №10-рп/2008 знов було відновлено дію ст. 43 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне".
27.11.2008р. Конституційним судом України винесено Рішення №26-рп/2008, яким остаточно вирішено питання щодо невідповідності Конституції України (неконституційність) норм закону про Державний бюджет України, що змінюють інші закони, суть якого полягає в тому, що: Закон про Державний бюджет України створює належні умови для реалізації законів України ухвалених до його прийняття. Тобто відповідно до Конституції Закон про Державний бюджет України ґрунтується на діючих законах, а не змінює їх (закони) з метою зменшення видаткової частини бюджету.
З'ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин ЗУ “Про Державний бюджет України на 2007, 2008 та 2009 роки”, ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Постанову КМУ від 11 січня 2007 року № 13, Постанову КМУ від 27.12.2001 року № 1751 я виходжу з наступного.
Щодо пріоритетності Конституції України та ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" над іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин. Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші НПА, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, згідно з абзацом 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. № 8 “Про незалежність судової влади” звернуто увагу на те, що відповідно до ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.
Фізичним та юридичним особам для захисту порушених прав відповідно до ч. 3 ст. 8 КАС України гарантується звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції.
Ст. 1 Конституції України Україна проголошено демократичною, соціальною, правовою державою. Ст. 2 Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави. Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Ст. 22 Конституції України встановлено, що зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
Зазначені вимоги до держави викладені і у ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої), вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ч.1 ст.5 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється за принципами державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є формою соціального забезпечення громадян. Тобто, фактично ця моя вимога щодо виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
На підставі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їм.
Як висновок, будь-який закон, прийнятий з порушенням ч.3 ст. 22 Конституції України, а саме – зменшив право людини на отримання яких-небудь виплат, пільг, компенсації, не може застосовуватись, і повинен діяти першопочатковий закон, який дав людині право на вказану виплату, пільгу чи компенсацію. Причому для цього не обов’язкова наявність Рішення КСУ, котрий констатував би, що той чи інший конкретний закон суперечить Конституції України. Тому, навіть без відповідних Рішень КСУ статті 42-43 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» повинні застосовуватись без обмежень, здійснених нормами Законів про Держбюджет. Таким чином дія ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і в 2007 році, і в 2008 році, і в 2009 році  має легітимне значення.
Оскільки я застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням та справно сплачувала відрахування на даний вид страхування, то призначення та виплата допомоги при народженні та догляду за дитиною повинні здійснюватись згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", але ні в якому разі не на підставі ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", адже ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є спеціальним законом для зазначеної категорії осіб, який визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею.
Окрім того, невикористання Відповідачем в роботі закону, який визначає спеціальні правовідносини саме для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не має законного підґрунтя.
Тим більше, що на виконання Постанови КМУ від 16.01.2007р. N 32 "Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку", для врегулювання питання передачі функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку саме застрахованим особам управління повинно керуватись Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 06.12.2006р. N 453 "Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення", згідно якого Відповідач з 1 січня 2007 року забезпечує призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у порядку, установленому КМУ.
При цьому, Відповідач повинен своєчасно формувати заявки по коштах державного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 1 січня 2007 року.
Згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" мені гарантовано належить отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною (п.2 ст.3).
Згідно цього Закону я маю право на матеріальне забезпечення як застрахована особа. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (п.1 ст.4).
В даному випадку при народженні дитини я набула право отримувати матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.ст. 42-44). Даним Законом також встановлено розмір зазначених видів допомог.
Однак, Відповідач виплачував допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, керуючись положеннями ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Хоча в Типовому положенні також визначені основні завдання управління, одним з яких визначено забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про працю, зайнятість, трудову міграцію, загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення, соціальний захист та соціальне обслуговування населення, у тому числі громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (абзац 1 пункту 3 Типового положення).
Згідно ст.46. ЗУ "Про Державний бюджет на 2009 рік" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається та виплачується відповідно до ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в розмірах і порядку  визначених КМУ (правова позиція КСУ свідчить. розмір - це та категорія котра виходить з поняття змісту суб'єктивного права і встановлена Законом, а не Постановою КМУ. Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено чітко - в розмірі прожиткового мінімуму, компетенція КМУ - визначати тільки порядок!).
Наразі в 2008-2009 роках виникла колізія норм права, відповідно до якої нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, можна здійснювати як згідно ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", так і згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
При вирішенні даної колізії слід взяти до уваги Лист Міністерства юстиції від 29.07.2008 № 337-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у разі колізії". в якому колізія норм права вирішується вибором того нормативного акта, який повинен бути використано по конкретному юридичному факту.
Так: п. 2 визначено: У випадку, якщо існують розбіжності між актами прийнятими різними по місту в ієрархічній структурі органів - вищестоящими і нижче, застосовується акт, прийнятий вищестоящим органом, як той, що має більшу юридичну силу; (це відносно Закону та Постанови)
п.3 У випадку існування розбіжностей між актами виданими одним і тим же органом, але які мають різну юридичну силу, використовується акт вищої сили; (це відносно Конституції та ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми")
п.4. У випадку розбіжностей між загальним та спеціальним НПА перевага надається спеціальному НПА, якщо його не відмінено виданим пізніше загальним актом. (це відносно того, що Відповідач застосовує к застрахованим  ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (він загальний), а спеціальний закон для застрахованих ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне").
Таким чином, будь-які закони та НПА, які регулюють правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі ЗУ "Про Державний бюджет на 2007, 2008 та 2009 роки", Постанова КМУ від 11.01.2007р. № 13, ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Постанова КМУ від 27.12.2001р. № 1751 мають відповідати вимогам Конституції та ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Тобто, в 2007-2009 роках допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, повинна надаватись в розмірах встановлених згідно ст. 43 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не менш встановленого законом прожиткового мінімуму.

[Galina]

Згідно ч. 2 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», дана допомога надається застрахованим особам (матері дитини) у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки, то слід дійти до висновку, що необхідно виходити з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованої працездатної особи, якій компенсується втрату заробітної плати на період відпустки по догляду за дитиною.
Згідно ч.3 та ч.4 ст.1 ЗУ від 15.07.1999р. №966-XIV «Про прожитковий мінімум» до осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
На підставі вищевикладеного слід дійти до висновку, що застрахована працездатна особа, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відноситься до категорії «працездатних осіб».
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», був встановлений наступний прожитковий мінімум в розрахунку на місяць - для працездатної особи: з 1 січня – 525,00грн., з 1 квітня - 561,00грн., з 1 жовтня – 568,00грн. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2008 рік встановлений ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік»: з 1 січня – 633,00грн., з 1 квітня - 647,00грн., з 1 липня – 649грн., з 1 жовтня – 669,00грн. Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлено в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічним груп населення, в розмірах, які діяли в грудні 2008 року, тобто 669,00грн.
Враховуючи вищенаведене, Відповідач невірно призначив мені допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та по теперішній час продовжує виплачувати мені допомогу в розмірі, що не відповідає Конституції України та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
26.03.2009р. мною до Відповідача була направлена заява з проханням здійснити перерахунок та виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до чинного законодавства, а саме у розмірі прожиткового мінімуму. Своїм листом № 1311 від 03.04.09р. відповідачем мені у здійсненні перерахунку було відмовлено. З наданою відповіддю Відповідача я не погодилась, після чого, скориставшись порядком досудового врегулювання спору, передбаченого ст. 17 ЗУ "Про звернення громадян", мною було подано скаргу на дії Відповідача до вищестоящого органу, тобто до Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Однак, з рішенням Головного управління праці та соціального захисту населення від 17.04.2009р. № Х-1550-03/1 за результатами розгляду моєї скарги я теж не погоджуюсь, оскільки його позиція щодо нарахування та виплати мені допомоги по догляду за дитиною співпадає з позицією Відповідача, з чим я не згодна в повному обсязі з причин, які я змушена була викласти в адміністративному позові, звертаючись до суду за захистом моїх прав.
Отже, вирішити спір щодо питання призначення та виплати мені допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму (з відповідним перерахунком за минулий період) в досудовому порядку виявилось неможливим, що спонукало мене звернутись до адміністративного суду.
Таким чином, я вимушена виконати вказані перерахунки розміру державних допомог самотужки та захищати свої права у суді, керуючись положеннями Конституції України щодо права звернення до суду для захисту прав безпосередньо на підставі Конституції України, ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Рішеннями КСУ від 09.07.2007р. №6-рп/2007, від 22.05.2008р. №10-рп/2008, від 27.11.2008р. №26-рп/2008, КАС України, Цивільним Кодексом України та іншими документами.
Розрахунки суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які повинні мені надаватись на першу дитину у 2007-2009рр. та на другу дитину у 2008-2011рр., та діюче законодавче обґрунтування виконання мною таких розрахунків наведено нижче. 
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначена мені з 05 лютого 2007 року на першу дитину, та з 22 грудня 2008 року на другу дитину. Зважаючи на те, що Відповідач нараховував мені дану допомогу в розмірі не більше, ніж 144,10 гривень на першу дитину та 130 гривень на другу дитину за місяць, в зв’язку з чим за період з лютого 2007 року по квітень 2009 року я недоотримала таку суму допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку 15096,16грн. (12766,28грн. + 2329,88грн. для першої та другої дитини відповідно) (Додаток 8).
Призначаючи допомогу в зменшеному розмірі Відповідач, по-перше, порушив моє конституційне право на отримання допомоги не нижчої за розміром ніж прожитковий мінімум, по-друге, порушив право, яке надано мені ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо отримання допомоги саме в розмірі прожиткового мінімуму.
На час розгляду судом даного позову відповідь на питання конституційності (відповідності Конституції України) норм ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік" та норм ЗУ "Про Державний бюджет на 2008 рік" про внесення змін до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вже надані Конституційним Судом України, а саме - таки норми визнані неконституційними.
Таким чином, суд має достатні підстави визнати що, дана допомога повинна бути призначена мені згідно статті 43 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у розмірі не менш встановленого законом прожиткового мінімуму (для працездатних осіб).
Окремо прошу звернути увагу на те що, при вирішенні спору щодо визначення  розміру допомоги суд не може обмежуватися лише певною частиною періоду отримання допомоги. А саме: вирішити питання стягнення недоплати (заборгованості), без одночасного зобов’язання Відповідача надання допомоги в визначену розмірі в подальшому.
Визначення судом належного розміру допомог є підставою для:
- по-перше, розрахунку суми недоплати (заборгованості) за вказаними видами допомог (з дати призначення допомоги по дату судового рішення);
- по-друге, встановлення розміру допомоги, яка повинна виплачуватись в подальшому (після дати судового рішення до закінчення періоду отримання допомоги по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку).
При цьому слід враховувати, що спір щодо розміру допомоги, яка буде виплачуватись в подальшому, вже існує між мною та Відповідачем: на це вказує саме відмова Відповідача здійснити перерахунок допомоги відповідно до чинного законодавства України - тобто відмова від усунення порушень законодавства при призначенні допомоги, моє звернення до суду та заперечення проти позову Відповідача.
Також слід підкреслити, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на весь час її надання, а не на деякий період Ії отримання. Цитую Постанову КМУ від 27.12.2001р. № 1751 «Про Порядок призначення і виплати допомоги сім’ям з дітьми»: «18. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами для непрацюючих осіб та осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а для працюючих осіб - з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення.»
Жодним НПА не зазначено, що початок нового календарного року є підставою для перепризначення розміру допомоги.
Пунктом 57 зазначеної Постанови КМУ встановлена єдина підстава для перерахунку розміру допомоги без звернення осіб - це зміна прожитого мінімуму. Цитую: «57. У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум.»
Коригування розміру допомоги в сторону її зменшення заборонено нормами ст.ст. 22, 46 Конституції України, якими визначено що, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту і обсягу існуючих прав; а соціальні виплати та допомоги, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, для вирішення в повному обсязі спору щодо розміру допомоги суд повинен не лише стягнути недоплату (заборгованість), а і зобов’язати Відповідача виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму для працездатних осіб до закінчення періоду Ії отримання (до 12 грудня 2009 року для першої дитини та до 12 листопада 2011 року для другої дитини включно).
Зобов’язання Відповідача сплачувати допомогу в належному розмірі в подальшому є гарантією дотримання моїх прав з боку Відповідача, як суб'єкту владних повноважень, на що наголошує ч.2 п.2 ст.162 КАС України надаючи суду додаткові повноваження.
Інфляційні втрати щодо заборгованості (грошового зобов’язання) – це своєрідне «здешевлення якого зазнає заборгованість (грошове зобов’язання) внаслідок інфляції.
Відповідно до вимог ст. 2. ЗУ від 03.07.1991 р. № 1282-XІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (ВВР, 1991, N 42, ст.551 ) (далі – Закон про індексацію) (у редакції до внесення змін Законом № 107 від 28.12.2007 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнано неконституційними згідно з Рішенням КСУ N 10-рп/2008 від 22.05.2008), соціальна допомога відноситься до категорії виплат, які підлягають індексації.
Цитую: «Підтримання купівельної спроможності встановлених законодавством України соціальних виплат, що мають цільовий і разовий характер (одноразова допомога при народженні дитини…), здійснюється шляхом підвищення державних соціальних гарантій та інших виплат, виходячи з яких визначаються розміри соціальних виплат, які є об'єктами індексації.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення».
Підстави для проведення індексації визначає ст. 4 Закону про індексацію :
«Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка».
Відповідно до ст. 6 Закону про індексацію «У разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів».
Ст. 5 Закону про індексацію визначені і джерела коштів на проведення індексації грошових доходів населення. Це: «Індексація пенсій, інших виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України».
Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі ст.ст. 19, 21 і 22 ЗУ "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.» - так йдеться в Роз’ясненні ВАСУ від 12.05.99р. N 02-5/223 «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції». Вказане Роз’яснення не було єдиним документом, котрим здійснювались спроби врегулювати порядок розрахунку інфляційних. В той же час головним роз’яснювальним документом в судовій практиці щодо даного питання є беззаперечно лист Верховного суду України від 03.04.97р. N 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Щодо обчислення сум компенсації докладні роз’яснення з наведенням прикладів надає Постанова КМУ від 21 лютого 2001р. N 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».
Згідно з Постановою формула розрахунку має такий вигляд: (сума боргу × індекс інфляції %) – сума боргу = сума інфляційних. Де індекс інфляції % на кожен місяць заборгованості обчислюють множенням місячних індексів інфляції за період невиплати грошового доходу. При цьому до розрахунку не включається лише індекс інфляції % у місяці, за який виплачується дохід.
Щодо 3 % річних, то про це йдеться у ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України: « Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Виходячи з вищенаведеного, зроблені мною розрахунки виглядають таким чином:
Борг, що утворився через недоплату державної допомоги по догляду за двома дітьми  до досягнення ними  трирічного віку з моменту призначення до 30 квітня 2009р. – 15096,16грн. (12766,28грн. + 2 329,88грн. для першої та другої дитини відповідно).
На цю суму нарахований % інфляції в  загальному розмірі – 2970,40грн. (2920,42грн. + 49,98грн. для першої та другої дитини відповідно) та 3 % річних в загальному розмірі – 438,50грн. (422,85грн. + 15,65грн. для першої та другої дитини відповідно).
Усього борг у % інфляції та 3 % річних становить – 18505,06грн. (Додаток 8).
Говорячи про те, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції), вважаю за потрібне зазначити наступне: Рішення Конституційного Суду України як офіційний акт — це формально встановлений документ, який видається від імені і в межах компетенції Конституційного Суду України, містить владний обов'язковий до виконання припис щодо конституційності або неможливості (неконституційності) застосування норми права. До повноважень Конституційного Суду України належить не прийняття або зміна якогось закону чи інших правових актів, а лише вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів (ст. 147 Конституції).
Якщо закони та інші правові акти не відповідають Конституції України, вони за рішенням КСУ визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині (ч.1. ст. 152 Конституції) (тобто за Конституцією вони не мали право на існування). І як наслідок - згідно ч.2. ст.152 Конституції вони з дня ухвалення такого рішення втрачають чинність (тобто «втрачають юридичну силу»).
Отже втрата юридичної сили за Рішенням КСУ ні в якому разі не говорить про те, що до втрати чинності ці неконституційні норми відповідали Конституції України. А навпаки підтверджують неправомірність існування та застосування таких норм із самого початку їх існування як таких, що не відповідають Конституції – Основному Закону України.
Саме тому існує й ч.3. ст.152 Конституції, згідно якої матеріальна шкода, завдана актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Рішення Конституційного Суду мають обов'язковий характер і спрямовані на всіх суб'єктів права. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції).
Вважаю за необхідне звернути увагу Суду на те, що призначення та виплата Відповідачем розміру допомоги нижче від прожиткового мінімуму, надає мені право вимог, щодо стягнення з останнього різниці між фактично отриманою допомогою та прожитковим мінімумом одночасно з наступних підстав:
1) як недоплата суми допомоги, яка гарантована мені ст.46 Конституції України, тобто як недоотримана сума допомоги (на підставі ст.46 Конституції України, ст. ст. 6, 8, 9, 21, 104 КАС України);
2) як матеріальна шкода (на підставі ст.56 "Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень);
3) як борг, виникший на підставі порушення моїх прав щодо отримання допомоги відповідно до ЗУ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
4) Також, коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй , Суд безпосередньо застосовує Конституцію.
Прошу Суд звернути увагу на те, що - погоджуючись з Відповідачем та визнавая правомірність використання ним у відносинах по наданню "допомоги" норм законів "Про Державний бюджет України на 2007, 2008, 2009 роки" зі звуженим розміром допомоги, які обмежують права, надані мені та моїй дитині (ЗУ "Про Державну допомогу сім'ям з дітьми"; ЗУ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"; та ін.), та являють собою - посяганням на наші з дитиною конституційні права (право на достатній життєвий рівень, право на соціальний захист) - Суд легалізує дії Відповідача, та узаконить ці посягання.
Підсумовуючи вищенаведене, окремо прошу суд звернути увагу на положення ст.ст. 8, 9 та ст.71 КАС України, якими законодавець встановлює що, суд при вирішенні адміністративної справи повинен:
- керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави;
- застосувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини;
- гарантувати право звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України;
- не відмовляти в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини;
- вирішувати справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
- у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу;
- у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходити із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права);
- враховувати, що у справах про протиправність дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

[Galina]

На підставі вищенаведеного, керуючись:
- ст.ст. 1, 2, 8, 21, 22, 46, 64, 152 Конституції України;
- постановою №9 від 01.11.1996 р. Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя";
- ст.ст. 3, 4, 5, 42- 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням";
- рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р.;
- рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р.;
- рішенням Конституційного Суду України №26-рп/2008 від 27.11.2008р.;
- ст. 1 Закону України від 15.07.1999р. №966-XIV "Про прожитковий мінімум";
- ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік";
- ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік";
- ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік";
- постановою КМУ від 27.12.2001р. № 1751 "Про Порядок призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми";
- Постановою КМУ № 790 від 30.05.2007р. "Типове положення про управління праці та соціального захисту населення";
- постановою КМУ від 16.01.2007 р. N 32 "Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку";
- Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 06.12.2006 року N 453 "Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення";
- Листом Міністерства юстиції від 29.07.2008 № 337-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у разі колізії";
- ст. 17 Закону України "Про звернення громадян";
-статтями 2, 4, 11, 16, 22, ч. 2 ст. 625, 1175 Цивільного Кодексу України;
- статтями ч.3 ст.8, 6, 8, 9, п.1 ст.17, пп.1 п.1 ст. 18, п.2 ст.19, п.п.1, 2 ст.21, ст. 71, ст.ст. 104-106, ст. 254-256, п.3 Розділу VII Кодексу Адміністративного судочинства України;
- статтями 2, 4, 5, 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення",
- ст. 19, 21, 22 Закону України "Про інформацію",
- роз'ясненням ВАСУ від 12.05.99р. N 02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції",
- листом Верховного суду України від 03.04.97р. N 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ",
- постановою КМУ від 21.02.2001 року № 159 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати"

ПРОШУ:

1. Визнати неправомірним рішення Відповідача відносно призначення мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, меншим, ніж встановлено ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", та Конституцією України.
2. Визнати неправомірними дії Відповідача щодо відмови здійснення перерахунку та виплати доплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
3. Зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та донарахувати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку до розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
4. Стягнути на мою користь з Відповідача не отриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України суму заборгованості допомоги по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку з дати призначення по 30 квітня 2009р. в загальному розмірі 15096,16грн. (п'ятнадцять тисяч дев'яносто шість грн. 16 коп.). А саме 12766,28грн. (дванадцять тисяч сімсот шістдесят шість грн. 28 коп.) + 2329,88грн. (дві тисячі триста двадцять дев'ять грн. 88 коп.) для першої та другої дитини відповідно.
5. Стягнути з Відповідача на мою користь суму компенсації з огляду на інфляційні витрати, що складає на момент подання даного позову 3408,90 (три тисячі чотириста вісім грн. 90 коп.). А саме 3343,27грн. (три тисячі триста сорок три грн. 27 коп.) + 65,63грн. (шістдесят п'ять грн. 63 коп.) для першої та другої дитини відповідно.
6. Зобов'язати Відповідача в подальшому виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з травня 2009 року до 12 грудня 2009 року для першої дитини (__________), та до 12 листопада 2011 року для другої дитини (_________), або до часу припинення виплати цієї допомоги, якщо це станеться до трьохріччя дитини, в розмірі не менше прожиткового мінімуму у відповідності з нормами діючого законодавства, яке не суперечить Конституції України.
7. Зобов'язати Відповідача подати звіт про виконання судового рішення та встановити строк подання зазначеного звіту.
8. Стягнути з Відповідача усі витрати по справі.

Додатки:

1. Копія паспорту (2 примірники).
2. Копія Свідоцтва про народження доньки ___________ (2 примірники).
3. Копія Свідоцтва про народження сина ______________ (2 примірники).
4. Копія заяви Позивача до Відповідача від 26.03.2009р. (2 примірники).
5. Копія листа (відповіді) Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради за № 1311 від 03.04.2009р. (2 примірники).
6. Копія листа (відповіді) Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації за № Х-1550-03/1 від 17.04.2009 року (2 примірники).
7. Копія довідки про отримання допомоги (2 примірники).
8. Розрахунок заборгованості з урахуванням індексації та річних за період з 05 лютого 2007 року по 30 квітня 2009 року (2 примірники).
9. Копія даного адміністративного позову для Відповідача (2 примірники).
10. Квитанція про сплату судового збору в розмірі 3,40грн.

__________
29.05.2009р.

Хочу в иске добавить о сроках чтоб потом не подавать клопотання, т.к. главное в письме указало о пропушеном сроке за 2007г. только вот незнаю нужно ли чтото дополнительно писить в иске или только в просительной части, а что писать в просительной незнаю. Подскажите, благодарна за любую помощь, а тоя в этих вапросах полный прафан. Заранее спасибо.

[Лёлька]

Galina, по поводу сроков у Вас в констатирующей части уже написано, в просительной добавьте пункт как у Вертера (см. выше). Хотя я сделала дополнительно Ходатайство и в поясненниях на заперечення опять указала про сроки. Еще посмотрите здесь  http://zed.in.ua/node/401  Вертер классно написал
Посмотрите внимательно свою просительную часть (получается один пункт противоречит или перефразирует другой). Посмотрите в библиотеке по просительной части http://zed.in.ua/node/386  только здесь 5 пункт я бы не писала.
Если Вы оставите свой 3 пункт, то укажите период с ...  по ...
И опять же, если Вы пишете Стягнути, то нужно платить не 3,40, а 1% от суммы стягнення (см. Прикинцеви положення КАСУ)
Далее: зачем Вы пишете в додатках все в 2 экземплярах? Ответчик у Вас один - поэтому копия иска с додатками в 1 экземпляре для ответчика
И по додаткам: Документы : квитанция, справки, ответы и запросы подаются в суд в оригиналах, а ответчику и себе - копии.
А так в принципе иск не плохой. Удачи Вам!

[Galina]

Извеняюсь я непоняла какие канкретно пункты противоречат друг другу. А 3 пункт спасибо переделаю. При составлении иска и самой просительной частью пользовалась этим сайтом и думала что все правельно, а теперь немогу понять что не так подскажите?

[Лёлька]

По моему здесь нужно уточнить:
4. Стягнути на мою користь з Відповідача не отриману внаслідок невиконання останнім вимог законодавства України суму заборгованості допомоги по догляду за старшою дитиною - ПІБ до досягнення нею трирічного віку з дати призначення укажите дату по 30 квітня 2009р. (сейчас июнь месяц! Почему 30 апреля?) в розмірі 12766,28грн. (дванадцять тисяч сімсот шістдесят шість грн. 28 коп.) та суму заборгованості допомоги за дитиною  ПІБ до досягнення нею трирічного віку з дата по дата у розмірі 2329,88грн. (дві тисячі триста двадцять дев'ять грн. 88 коп.).

т.е не обобщать сумму, а конкретно указать фио деток и месяц подачи иска (июнь 2009 р.) Если у Вас справка по апрель - ничего страшного, пишите по дату подачи иска, а сами уже перед ПС возьмете в УПЗСН еще одну справку с апреля по июнь (июль) и на самом ПС попросите ее приобщить к делу.

6. Зобов'язати Відповідача в подальшому виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з травня липня 2009 року до 12 грудня 2009 року для першої дитини (__________), та з липня 2009 року до 12 листопада 2011 року для другої дитини (_________), або до часу припинення виплати цієї допомоги, якщо це станеться до трьохріччя дитини, в розмірі не менше прожиткового мінімуму у відповідності з нормами діючого законодавства, яке не суперечить Конституції України.

[Galina]

спасибо за подсказку исправлю, но я не поняла какой пункт противоречит.