Cрок исковой давности с использованием Гражданского Кодекса

[admin]

17 березня 2009 року Івано-Франківський міський суд
76018 м. Івано-Франківськ,
вул. Грюнвальдська,11
Позивач: ааааааааааааааа
Відповідач: Управління праці та соціального
захисту населення виконавчого комітету
Івано-Франківської міської ради
76000, м. Івано-Франківськ,
вул. Грушевського,29,
код ЄДРПОУ 08198882
тел/факс 8-0342-552083

Пояснення
щодо строків позовної давності

27 листопада 2008 року в Івано-Франківський міський суд мною був направлений адміністративний позов про визнання дій управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради неправомірними щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення заборгованості по виплаті вказаної допомоги.
Стаття 99 КАС України встановлює:
1. Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
4. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Вважаю за необхідне наголосити, що мені стало відомо про порядок нарахування та розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку лише після отримання письмової відповіді Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № Є/835 від 24.09.2008р. та з судової практики, яка склалася в 2007 році при вирішення спорів даної категорії. Раніше мені не повідомлялось про порядок та розміри нарахування зазначеного виду допомоги, тому про факт порушення моїх прав мені стало відомо лише після отримання відповіді на мою заяву та висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Таким чином, вирішити спір щодо питання перерахунку та виплаті мені допомоги по догляду за дитиною в розмірі прожиткового мінімуму (з відповідним перерахунком за минулий період) в досудовому порядку виявилось неможливим, з даною відповіддю Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради я не згодна в повному обсязі з причин, які я змушена була викласти в адміністративному позові, звертаючись до суду за захистом моїх прав.
Зазначеним у п.4 ст.99 КАСУ порядком досудового вирішення спору я скористалась. Тобто обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня отримання мною рішення Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, а саме 24.09.2008р.
Крім того, слід зауважити, що відповідно до статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240-Ш .
1) суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - застрахована особа.
2) застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
8) страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом;
Відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240-Ш право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.
Враховуючи вищенаведене, я є застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа, про що свідчать надані суду документи про відрахування страхових внесків із заробітної плати, та маю право на страхові виплати, а саме на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до пп.5. п.1 Статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Крім того, згідно ч.2 Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240-Ш матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Тобто Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності мали проводитись страхові виплати.
Однак, відповідно до наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 06.12.2006 року № 218-ос «Про передачу органам праці та соціального захисту населення документів для продовження виплати допомоги застрахованим особам» робочі органи Фонду були зобов'язані здійснити заходи щодо передачі управлінням праці та соціального захисту населення всі справи та відомості для продовження виплати останніми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 року № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення» зазначено, що така передача здійснюється у зв'язку з виплатою допомоги у 2007 році з коштів державного бюджету. В даному Наказі зазначено, що управління праці та соціального захисту населення зобов'язані забезпечити з 1 січня 2007 року призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, своєчасне формування заявок по коштах держаного бюджету, необхідних на виплату застрахованим особам допомоги, починаючи саме з 1 січня 2007 року, своєчасне перерахування у 1 кварталі 2007 року коштів на рахунки страхувальників роботодавців відповідно до наданих ними заявок.
В Наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 06.12.2006 року № 453 зазначено, що такі виплати проводяться на підставі документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, зазначеним Наказом на Управляння праці та соціального захисту населення всіх рівнів було покладено функції Фонду соціального страхування та вони були зобов'язані виплачувати страхові виплати, а саме допомогу по догляду за дитиною застрахованим особам без будь-яких виключень. На день видання наказу діяла саме правова норма - стаття 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка передбачала виплату допомоги в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом. Крім того, на час видання цього Наказу ще не існувало Постанови Кабінету Міністрів від 11.01.2007 року № 13, яка регулювала питання виплати допомоги застрахованим особам та повноваження виплачувати таку допомогу органами праці та соціального захисту населення.
Відповідно до ч. 2 ст. З Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, забезпечення прав є головним обов'язком держави.

Є К.В.

[marussya]

28 січня 2008 року



Приморський районний суд м. Одеси у складі:



розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської Ради про визнання діяльності, пов'язаною з виплатою щорічної разової грошової допомоги протиправною та стягнення недоплачених сум



В С Т А Н О В И В:



Позивач ОСОБА_1 у грудні 2006 р., звернувшись з даним адміністративним позовом, просив визнати діяльність Управління праці та соціального захисту населення Київської районної адміністрації Одеської міської Ради та Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, щодо розміру сплати разової грошової допомоги інвалідам війни до дня Перемоги неправомірною та стягнути на його користь дану допомогу за період 2004 р. по 2007 р. включно.

В подальшому, позивач уточнив вимоги в частині суми виплат, які підлягають стягненню, а також просив виключити з числа відповідачів - Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області.

В судовому засіданні, позивач, підтримуючи заявлені вимоги, пояснив, що йому, як інваліду війни 2-ї групи, на підставі Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3552-ХП (далі Закон), щорічно, до 05 травня повинна була виплачуватись разова грошова допомога з 2004 по 2007 р.р. в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
 .......




Проаналізувавши діюче національне законодавство, суд оцінив зміст закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 -ІV від 09.07.2003 р. з точки зору його відповідності Конституції України, яка згідно з ст. 8 має найвищу юридичну силу, прийшов до висновку про те, що, виходячи із вимог ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі для ветеранів війни. Закон для яких (№ 3551 - ХІІ) встановив, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсним.

При цьому слід виходити з правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій, на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.

Для значної кількості громадян України пільги, компенсації гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком основних джерел існування, необхідною складової конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України), який не може принаймні бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( частина 3 статті 46 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови ведення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85, пункту 19 частини першої статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) надзвичайного стану ( стаття 64 Конституції України) (Рішення Конституційного суду від 20 березня 2002 року №5 - рн/2002(v005р710-02) у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Також необхідно зазначити, що згідно ст.17 ч. 1Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України, застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.

Розглядаючи борги, у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст. 1 ч.1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст.1 ч.1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

Якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

........



Крім того, слід підкреслити, що рішення Конституційного Суду України, мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли, внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду, є обов'язковими до виконання на території України є остаточними і не можуть бути оскаржені.

Тому, суд, розглядаючи даний спір, керується не тільки Законами, якими передбачені умови, порядок та розмір виплати даної допомоги, але і рішеннями Конституційного Суду України та практикою Європейського Суду з прав людини.

Конституційний Суд України, неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень Законів України „Про Державний бюджет України” у частині, обмеження пільг, компенсацій, і гарантій окремих категорії громадян.

Так, розглянувши справу № 1-27/2004 про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, Конституційний Суд України, рішенням № 20-рп/2004 р. від 01.12.2004 р. визнав неконституційними положення ст. 44 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік", згідно з якої, обмежені розмірі щорічної разової допомоги інвалідам війни та деяким іншим особам.

Тобто, норма закону, якою відповідачем, обґрунтовувався розмір фактично виплаченої допомоги у 2004 р. - визнана - не чинною.

При цьому, визначивши свою правову позицію, Конституційний Суд України, підкреслив, що здійснення заходів по забезпеченню пільг, компенсацій і гарантій не залежить від наявності фінансування із бюджету, а має безумовний характер ( п. 6 Рішення).

Тому, на думку суду, дії відповідача, по встановленню розміру грошової допомоги у 2005 р. з урахуванням ст. 30 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та ст. 30 Закону України “Про Державний бюджет України” на 2006 рік", в яких, ця пільга була зупинена, є - протиправними та такими, що суперечать Конституції України.

В подальшому, а саме 09.07.2007 р., ці обставини знайшли своє підтвердження у рішенні Конституційного Суду України, який визнав неконституційними положення ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року щодо обмежень розмірів щорічної разової допомоги інвалідам війни та деяким іншим особам.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як, вбачається із заперечень представника відповідача, він, наполягає на застосуванні даної норми закону.

Між тим, частина 2 даної статті, надає суду можливість поновити цей строк, якщо для цього є підстави.

Позивач, обґрунтовуючи поважність причин пропущення строку звернення до суду, пояснив, що стаття 99 КАС України передбачає не тільки річний строк для звернення, а також посилається на інші закони, які встановлюють ці строки.

За його думкою, необхідно звернутися до норм матеріального права, а саме до норм Цивільного кодексу України, якій в пункті 3 ч.1 ст. 263 передбачає, що перебіг позовної давності зупиняється, у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

Враховуючи, що Законами України „Про Державний бюджет України” на 2005, 2006, 2007 роки була зупинена дія ч.5 ст.13 Закону, строк давності для звернення до адміністративного суду, по ствердженню позивача - не пропущений.

Суд, повністю погоджується з мотивами та доводами позивача, щодо причин, які стали підставою для пропуску строку його звернення за захистом своїх прав, відносно виплати грошової допомоги у 2004 - 2005 р. р. Суд вважає, що ці причини є - поважними і тому необхідно вирішити дану справу по суті.



ЕСПЧ рассматривает невыплаченную государством социальную помощь как собственность :  Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст.1 ч.1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.. Почему тогда возникает вопрос о невозможности применения ГК в админ иске?

[Anvitasa]

Девочки, особенно юристы! Пожалуйста, прокомментируйте следущее. Объясните далеко не юристу разницу, пли-и-з.
Мне нравится привлечение норм Гражданского Кодекса для обоснования причины пропуска сроков. Но пытаюсь мыслить:
Читаю Гражданский Кодекс. Настораживает следующее:

Стаття 1. Відносини, що регулюються цивільним законодавством
1. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. - мне кажется отношения между физ лицом и субъектом властных полномочий не подпадают под это определение (из-за несоответствия выделенному курсивом)
2. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. - а этот пункт я -таки понимаю, что упомянутые в нем отношения - тоже не наши.
Стаття 2. Учасники цивільних відносин
1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Статья 2 как бы и устраивает, хотя умом понимаю, что в отношениях по ГК держава должна выступать равноправным партнером (например, одной из сторон договора). Поправьте, если я не права.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків
1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Выделенные статьи мне нравятся. Но я не понимаю, что является гражданским законодательством. К нам можно отнести ч.3 ст.11 и п.3 или п.4 ч.2 этой статьи?

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом
1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Опять вопрос: а п.10 ч.2 ст. 16 нельзя отнести к нам? Если здесь вложен другой смысл. то какие тогда действия (или бездействия) органов гос власти будет именно относиться к гражданским правоотношениям?

[Anvitasa]

Продолжение. Для меня - САМОЕ ИНТЕРЕСНОЕ.
Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності
1. Перебіг позовної давності зупиняється:
1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;
3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

А теперь читаю ч.2 и ч.3 и проэкцирую на наши законы и законы о госбюджете. У меня получается так:
Например, 2007 год. ГБ2007 остановил действие наших статей. С этого момента остановилось течение срока исковой давности. Если бы до конца года не было никаких изменений (типа РКСУ о признании неконституцинными норм ГБ 2007, всчледствие чего эти нормы ГБ втратили чинність) все хорошо. Год закончился, весь год действие статьи біло остановлено, значит срок ИД не истек.
Но в июле было РКСУ, нормы ГБ втратили чинність, значит действует первоначальная редакция нашей статьи. ГБ вступил в силу с начала года, с этого же момента должен бы считаться срок ИД, но он стоит. Поэтому его течение началось в июле 2007 года (ведь Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується) В нашем случае до обстоятельств он не начинался, значит срок пошел с 09.07.2007 г. и 1 год закончился 09.07.2008 г.

Чем нас спасает ст.263? я не понимаю. Хотя судя по решению Одесского суда, выложенному Марусей, таки спасает. Но в чем прикол, объясните, пожалуйста. Не могу я заявлять в суде то, чего не понимаю.
Пожалуйста!!!! Мне срок до 30.04 - четверг. надо решить с ходатайством по срокам.

[НАТАСЬЯ]

Продолжение. Для меня - САМОЕ ИНТЕРЕСНОЕ.
Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності
1. Перебіг позовної давності зупиняється:
1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;
3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

А теперь читаю ч.2 и ч.3 и проэкцирую на наши законы и законы о госбюджете. У меня получается так:
Например, 2007 год. ГБ2007 остановил действие наших статей. С этого момента остановилось течение срока исковой давности. Если бы до конца года не было никаких изменений (типа РКСУ о признании неконституцинными норм ГБ 2007, всчледствие чего эти нормы ГБ втратили чинність) все хорошо. Год закончился, весь год действие статьи біло остановлено, значит срок ИД не истек.
Но в июле было РКСУ, нормы ГБ втратили чинність, значит действует первоначальная редакция нашей статьи. ГБ вступил в силу с начала года, с этого же момента должен бы считаться срок ИД, но он стоит. Поэтому его течение началось в июле 2007 года (ведь Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується) В нашем случае до обстоятельств он не начинался, значит срок пошел с 09.07.2007 г. и 1 год закончился 09.07.2008 г.

Чем нас спасает ст.263? я не понимаю. Хотя судя по решению Одесского суда, выложенному Марусей, таки спасает. Но в чем прикол, объясните, пожалуйста. Не могу я заявлять в суде то, чего не понимаю.
Пожалуйста!!!! Мне срок до 30.04 - четверг. надо решить с ходатайством по срокам.

Я понимаю так, что
в 2007 году  - срок исковой давности приостановлен с 01.01.2007г по 09.07.2007г.
в 2008 году - с 01.01.2008г. по 22.05.2008г.

Т.е. если ребенок родился до 09.07.2007г. - срок начинает течь с 09.07.2007г. и год будет истекать в ноябре 2008г. (конечная дата подачи иска).

[marussya]

Продолжение. Для меня - САМОЕ ИНТЕРЕСНОЕ.
Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності
1. Перебіг позовної давності зупиняється:
1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);
2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;
3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.
2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.
3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

А теперь читаю ч.2 и ч.3 и проэкцирую на наши законы и законы о госбюджете. У меня получается так:
Например, 2007 год. ГБ2007 остановил действие наших статей. С этого момента остановилось течение срока исковой давности. Если бы до конца года не было никаких изменений (типа РКСУ о признании неконституцинными норм ГБ 2007, всчледствие чего эти нормы ГБ втратили чинність) все хорошо. Год закончился, весь год действие статьи біло остановлено, значит срок ИД не истек.
Но в июле было РКСУ, нормы ГБ втратили чинність, значит действует первоначальная редакция нашей статьи. ГБ вступил в силу с начала года, с этого же момента должен бы считаться срок ИД, но он стоит. Поэтому его течение началось в июле 2007 года (ведь Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується) В нашем случае до обстоятельств он не начинался, значит срок пошел с 09.07.2007 г. и 1 год закончился 09.07.2008 г.

Чем нас спасает ст.263? я не понимаю. Хотя судя по решению Одесского суда, выложенному Марусей, таки спасает. Но в чем прикол, объясните, пожалуйста. Не могу я заявлять в суде то, чего не понимаю.
Пожалуйста!!!! Мне срок до 30.04 - четверг. надо решить с ходатайством по срокам.

Anvitasa! Натасья правильно написала. Но здесь нужно решить сначала, где у тебя точка отсчета этого срока? Ты как считаешь - со дня вступления закона в силу или со дня осведомленности родителей о дополнительных социальных правах?

     Давай рассмотрим первый вариант. Закон вступил в силу с 01.01.2006 года. На этот год закон сначала изменяли, пототм изменения отменили - но сам закон не приостанавливали. Правильно? Значит, весь 2006 год действовал закон и срок бежал весь год. В 2007 году - закон приостановили. Значит срок с 01.01.2007 года не бежит, а вот с 09.07.2007 года срок снова побежал, так как закон восстановили. Таким образом, по сроку имеем : 1 год (2006 весь) + пол года 2007. Так же считаем 2008 год: с 01.01.2008 закон действует, он только изменен. Значит, срок давности идет. Таким образом получаем срок обращения в суд: 2006 год+ 6 мес. 2007 года + 2008 год. = давно прошел.
     Если я не напутала ничего с приостановлением и изменением самого закона.

[marussya]

По поводу ГК в КАСУ. Мое мнение уже четко по этому вопросу сформировалось  , однако допускаю, что и оно может измениться под воздействием трезвой критики и всеобщего обсуждения вопроса.
      Поэтому я его изложу, но предупреждаю - оно может быть и неверным!

    Читала подобной темку на "юристе". Там четко сформировалось мнение, что в публичных отношениях ( по КАСУ которые) применять нормы частного права ( по ГК которые) невозможно из-за того, что КАСУ и ГК регулируют разные правоотношения. Однако, на практике неоднократно сталкивалась с гражданскими исками в УК. Это потому, что существуют правоотношения, которые в чистом виде не могут быть отнесены четко только к КАСУ, или только к УК, или только к ГК. Именно такими, наверное, являются наши отношения с собесом - с одной стороны публичные, с другой стороны  имущественные, точнее из нарушения права нематериального - на соц защиту - вытекает нарушение права имущественного - на материальную помощь. И хоть КАСУ пытается как-то предусмотреть все варианты развития событий, есть пробелы. Я бы не в коем случае не ориентировалась на мнение судей. Как мы уже сами видим, одни суды применяют ГК в админ исках, другие категорически против. Одни судьи квалифицированные, другим приходится доказывать элементарные вещи. Мой судья вообще мне заявил на подачу заявления об увеличеснии исковых требований, что я не имею права этого делать. И только после ссылки на ст. КАСУ он согласился. Так что же мы будем на них ориентироваться?
      Рассмотрим любое решение ЕСПЧ по соц. выплатам (Ккраина или Росиия). Там указывается, что невыплата государством соц помощи ( пенсий, надбавок, и пр.) рассматривается во-первых, как долг ( а это уже ГК), во-вторых, как "майнови права":

Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст.1 ч.1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.

   Если ЕСПЧ рассматривает как "майнови права", так почему нельзя применять нормы ГК, который именно регулирует майнови права?

   Я имею ввиду ст. 263 ГК. Иск у нас однозначно административный, но применять некоторые ст. ГК , которые нам подходят - можно, в частности, приостановление срока обращения в суд если приостанавливался сам закон. Хотя нужно не забывать, что 263 ГК все-таки подразумевает исковую давность, а не срок обращения в суд.
    Давайте подискутируем. Я пошла просмотрю еще решения по ЕСПЧ.....
   

[Marin4ik]

marussya, вы высказали то, что я никак не могла красиво сформулировать.

Невозможно подчас четко размежевать какой кодекс должен быть применим ко мне, как к гражданину, права которого нарушены органом государственной власти или местного самоуправления.

Anvitasa кое-каких статей уже касалась, я кое-где повторюсь, но и  внесу свою лепту:

Каждый гражданин нашей страны должен в обязательном порядке знать свои права и обязанности. В законодательстве Украины существует большое разнообразие прав и интересов, практически в каждом законе или кодексе раскрываются понятия «права и интересы граждан».
В Гражданском Кодексе Украины расписываются гражданские права и интересы.

Глава 3 - Гражданского кодекса
Защита гражданских прав и интересов


Так, ст. 15 Гражданского Кодекса Украины (далее ГК Украины) гласит, что каждое лицо имеет право на защиту своих гражданских прав, в том случае если они нарушены, непризнанны либо обжалуются. Любой гражданин имеет право обратиться в суд с иском « О защите личных имущественных или неимущественных прав и интересов».

Согласно ст. 16 ГК Украины существует несколько способов защиты своих прав: а) признание права; б) признание сделки недействительной; в) прекращение действий, которые существовали до нарушения; г) принудительное исполнение обязанностей в натуре; д) изменение правоотношений; е) прекращение правоотношений; ж) возмещение вреда и другие способы возмещение имущественного ущерба; з) возмещение морального вреда; и) признание действий, бездействия или решения органов государственной власти незаконными.

 Как правило, чаще всего граждане сами защищают свои права и интересы в суде.
В ст.19 ГК Украины раскрывается понятие « самозащита гражданских прав». Каждое лицо имеет право на самозащиту своего гражданского права или права других лиц от нарушений и противозаконных посягательств. Способы самозащиты могут выбираться самим гражданином или на основании установленного договора. В случае, если гражданин не осуществляет защиту своих прав, это не является основанием прекращения гражданских прав.
Самым распространенной защитой гражданских прав является возмещение вреда или имущественного ущерба. При рассмотрении гражданских дел данной категории суд принимает во внимание какой вред был нанесен истцу.

Согласно ст. 22 ГК Украины ущерб – это потери, которые лицо понесло вследствие уничтожения или повреждения вещи; доход, который лицо могло получить, если бы его права небыли нарушены. В случае нарушения гражданских прав гражданин может потребовать не только возмещение материального ущерба, но и морального вреда.

 На основании ст. 23 ГК Украины моральный вред можно требовать, когда нарушения прав повлекли за собой физическую боль и страдания у потерпевшего. Так же душевную боль и страдания в связи с противозаконным поведением против самого гражданина или членов его семьи. Моральный вред возмещается в денежной форме, размер которого устанавливается судом, на основании характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий. Моральный вред возмещается в независимости от причиненного материального ущерба (ст.23 ГК Украины).

К нам можно смело применять и ст. 17.

Статья 17. Защита гражданских прав и интересов Президентом Украины, органами государственной власти, органами власти Автономной Республики Крым или органами местного самоуправления
1. Президент Украины осуществляет защиту гражданских прав и интересов в границах полномочий, определенных Конституцией Украины

2. В случаях, установленных Конституцией Украины и законом, лицо имеет право обратиться за защитой гражданских прав и интересов к органу государственной власти, органу власти Автономной Республики Крым или органа местного самоуправления.

3. Орган государственной власти, орган власти Автономной Республики Крым или орган местного самоуправления осуществляют защиту гражданских прав и интересов в границах, на основаниях и способом, которые установленные Конституцией Украины  и законом.
Решение, принятое указанными органами относительно защиты гражданских прав и интересов, не является препятствием для обращения за их защитой в суд.

И, если ход наших мыслей верен, то из ГК можно многое взять для нас весьма полезное. Но как убедить судей, которые не хотят читать материалы дела, и не совсем разбираются где КАС, а где ГК, что мы правы?   
ТОлько как действовать?

О Конвенции вы уже упоминали, а вот решение Севастопольского ап. суда от 26.02.2009:

Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції «Кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
...
 Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»).
...
Доводи апеляційної скарги про відсутність фінансових можливостей держави для здійснення виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановленому діючим в спірний період законодавством розмірі є неспроможними, оскільки, з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини першої статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань".

И вот еще подтверждение - это когда-то на юридическом выставлял вертер:

Верховний Суд України у рішенні від 14 липня 2005 р. підкреслив, що "рішення Європейського суду з прав людини, якими надаються тлумачення та практика застосування положень Конвенції, є формою прецедентного права, що розширює нормативний обсяг Конвенції, встановлюючи нові загальнообов'язкові правила".
Враховуючи те, що положення Конвенції мають універсальне застосування та не обмежуються лише окремими сферами суспільного життя, європейські стандарти прав людини, які знайшли вираження в Конвенції та рішеннях Страсбурзького суду, можуть використовуватися в усіх видах судочинства – конституційному, цивільному, кримінальному, господарському, адміністративному (звичайно, з урахуванням специфіки справ, підвідомчих відповідним судам).


Після набрання чинності 1 вересня 2005 р. новим Цивільним процесуальним кодексом України та Кодексом адміністративного судочинства України значна частина справ, яка раніше розглядалася за правилами цивільного судочинства, тепер вирішуватиметься в межах адміністративного процесу. У даному контексті слід зауважити, що відповідно до своєї компетенції адміністративні суди нерідко розглядатимуть питання про дотримання чи недотримання органами влади прав і свобод людини, тому дуже важливо, щоб вони при цьому керувалися принципом верховенства права "з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини", як це зазначено в ст. 8 КАС України.
На необхідність дотримуватися прецедентів Європейського суду з прав людини у господарському процесі звертав увагу Вищий господарський суд України у своєму інформаційному листі від 18.11.2003 р. № 01-8/1427 "Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні" (зі змінами, внесеними листом вiд 25.09.2006 № 01-8/2152): "у у зв'язку з ратифікацією Конвенції та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої розглянутої ним справи... Крім того, у рішеннях Суду неодноразово зазначалось, що він керується своєю прецедентною практикою". Слід зазначити, що вказаний лист було надіслано місцевим і апеляційним господарським судам невдовзі після прийняття Європейським судом з прав людини рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Sovtransavto Holding v. Ukraine", відповідно до якого на Україну було покладено зобов’язання відшкодувати заявникові матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати на загальну суму 625 000 євр�

[Viktoriya]

Девочки, привет! А здесь можно выложить своё Клопотання по срокам, чтобы вы его глянули?

[marussya]

Девочки, привет! А здесь можно выложить своё Клопотання по срокам, чтобы вы его глянули?

Выкладывайте )))

[Viktoriya]

КЛОПОТАННЯ
про відмову у застосуванні приписів частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо наслідків пропущення строку давності для звернення до адміністративного суду за адміністративним позовом

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя знаходиться адміністративна справа №2а-278/2009 , розпочата за моїм адміністративним позовом про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок розміру допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення заборгованості з виплат допомоги при народженні дитини, та стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської райадмiнiстрацiї Запорізької мiської ради (далі – Відповідач), поданим до суду 03.02.2009 р..
Відповідачем по справі у своїх запереченнях було заявлено вимогу до суду відмовити у задоволенні мого адміністративного позову у зв'язку з пропущенням мною строку звернення до адміністративного суду.
Дійсно, згідно ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Загальний термін звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється ч.2 ст.99, а саме: річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з приписами ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Але, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (ч.2 ст.100 КАС України).
У відповідності до ч.3 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, подавати докази тощо. Керуючись нормами зазначеної статті, я надаю пояснення стосовно моменту (дати), коли мені стало відомо про порушення моїх прав.
Перш за все хочу зауважити, що жодним нормативним актом не визначено обов’язок громадян знайомитись з рішеннями Конституційного суду та не встановлюється строк для ознайомлення з такими рішеннями. До того ж, я здійснювала догляд за дитиною і не мала фізичної змоги знайомитись зі змінами у законодавстві і звертатись до суду. Моїй дитині потрібен  був дуже ретельний догляд щодня, який можу та зобов'язана здійснювати тільки я, оскільки вона знаходилась на грудному вигодовуванні (1 рік та 4 місяці) та в неї були проблеми зі здоров'ям.
Також прошу Шановний суд звернути увагу на те, що у відповідності із Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 р. №13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 900 від 11.07.2007 р.):
«Документи, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ... розглядаються органом, що призначає і виплачує допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.(ч.1 п.12)
Про призначення зазначених видів допомоги чи про відмову в їх призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п'яти днів після прийняття відповідного рішення. (ч.2 п.12)
Орган, що призначає і виплачує допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, повинен давати роз'яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів (п.13)»
Але відповідачем про факт призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (дата призначення, період, сума, порядок виплати тощо) мені не повідомлялося. Інформацію про фактично виплачені мені суми я отримувала в установі банку після щомісячного надходження коштів на мою банківську картку.
Таким чином, щодо моменту (дати), коли мені стало відомо про порушення моїх прав, слід зазначити наступне:
Оскільки відповідачем мені не було повідомлено про суму призначеної допомоги, період та порядок її виплати, то лише у листопаді 2008 року мені стало відомо, що мені призначено і виплачено зазначену допомогу лише у сумі 8500,00 грн. Підстави щодо визначення названого терміну – насамперед, факти перерахування грошових коштів, які підтверджуються довідкою УПСЗН Шевченківської райадмiнiстрацiї Запорізької мiської ради, копія якої знаходиться у справі, а саме:
Перша частина допомоги була зарахована на мій банківський рахунок на суму 3400,00 грн., про що я дізналася при отриманні цих коштів готівкою напочатку жовтня 2007р. Наступні частини допомоги були різними за розміром: у листопаді 2007р. сума отриманих мною грошей склала 425,00 грн., у грудні 513,70 грн., наступні місяці я отримувала по 569,10 грн., які мені перераховувалися до жовтня 2008 року. Причому яка саме допомога і в якому розмірі мені надавалась було невідомо. У листопаді 2008 року на банківський рахунок надійшла сума 144,10 грн..
Саме в цей час я дізналася із засобів масової інформації про порушення з боку Управління ПСЗН у виплатах допомоги матерям по народженню та по догляду за дитиною до 3 років. Тому у зв`язку з цим, у листопаді 2008 року я звернулася до відповідача із заявою про здійснення донарахування та проведення необхідних доплат допомоги при народженні дитини до рівня 22,6 прожиткових мінімумів, встановленого для дітей до 6 років на дату народження моєї дитини, та з проханням перерахувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років до рівня прожиткового мінімуму, також с проведенням необхідних доплат. Але на мій лист із заявою УПСЗН не відповіло, тому я написала другу заяву і сама віднесла її до УПСЗН Шевченківської райадмiнiстрацiї Запорізької мiської ради 04.12.2008р., щоб зареєструвати її (№ Л-208). Саме із відповіді на моє звернення (копія листа у справі), яке я отримала 12 січня 2009р., мені стало відомо, що допомога при народженні дитині мені призначена і виплачена в неповному обсязі в сумі 8500,00 грн., а також допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку була призначена мені саме у розмірі 144,10 грн.. Чим порушено право, надане мені статтями 21, 22, 46 Конституції України, статті 17 Закону України від 05.10.2000 р. №2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та статтями 41, 43 Закону України № 2240-ІІІ від 18.01.2001р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Таким чином, з моменту, коли мені стало відомо про порушення моїх прав, тобто з 12 січня 2009р. (дати надання мені відповіді на моє звернення стосовно перерахунку допомоги та виплати недосплаченої суми) до 03 лютого 2009 року (дати надання адміністративного позову до суду) пройшло менше року. Тобто адміністративний позов до суду мною подано в межах строку звернення до суду, тому підстави для застосування приписів ч.1 ст.100 КАС України відсутні.
Крім того, ст.99 КАСУ передбачає не тільки річний термін звернення до суду, а також посилається на інші закони, що встановлюють терміни. У зв’язку з цим необхідно зазначити наступне:
Оскільки до народження дитини та початку відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку я працювала, то я являюся особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Тому згідно Закону України № 2240-ІІІ від 18.01.2001р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» мені, як застрахованій особі, надано право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною (п.2 ст.3). Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (п.1 ст.4). Тобто у зв’язку з настанням страхових випадків (народження дитини та отримання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) я набула право отримати матеріальне забезпечення у вигляді допомоги при народженні дитини (ст.ст. 40, 41) та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.ст. 42-44).
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007р. №32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» з 01.01.2007 р. зазначені допомоги призначаються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. На виконання зазначеної Постанови для врегулювання питання передачі функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років саме застрахованим особам, органами праці та соціального захисту населення повинні керуватися Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 06.12.2006 р.№ 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення», згідно з яким органи праці та соціального захисту населення з 1 січня 2007 р. забезпечують призначення на підставі документів, визначених ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв 'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", при цьому вони повинні своєчасно формувати заявки на кошти держбюджету, що необхідні на виплату застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, починаючи з 01.01.07 р . Таким чином, з 01.01.07 органам праці та соціального захисту населення передані функції страховика по відношенню до застрахованим особам з питань призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до 3 років.
Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, витратами, пов'язаними з народженням та похованням» народження дитини та догляд за дитиною до трьох років є страховим випадком. Відповідно до ч.2 ст. 8 ЗУ «Про страхування», страховий випадок - подія, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Згідно з п.5. ч.1 ст.268 Цивільного Кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Таким чином, строки давності щодо нарахування та стягнення по виплатам даних видів допомог не поширюються.
Зважаючи на вищенаведене, керуючись ч. 2 ст. 100, ст. 102 КАС України, я звертаюсь до суду з проханням вважати причину пропуску мною строку для звернення до суду з адміністративним позовом поважною, та поновити мені строк звернення до суду по цій справі.
З огляду на вищенаведене керуючись п.3 ч. 3 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України, я звертаюсь до Шановного суду з проханням визначати строк звернення до суду у відповідності із п.4 ст.99 КАС України та не застосовувати приписи ч.1. ст.100 КАС України для відмови в позовних вимогах.

«_____»___________2009 р.

[marussya]

Я попробую прокомментировать, но со своей колокольни. Ладно?


КЛОПОТАННЯ
про відмову у застосуванні приписів частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо наслідків пропущення строку давності для звернення до адміністративного суду за адміністративним позовом

   название документа меня смущает - ходатайство об отказе в применении ....

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя знаходиться адміністративна справа №2а-278/2009 , розпочата за моїм адміністративним позовом про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок розміру допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнення заборгованості з виплат допомоги при народженні дитини, та стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської райадмiнiстрацiї Запорізької мiської ради (далі – Відповідач), поданим до суду 03.02.2009 р..
Відповідачем по справі у своїх запереченнях було заявлено вимогу до суду відмовити у задоволенні мого адміністративного позову у зв'язку з пропущенням мною строку звернення до адміністративного суду.
Дійсно, згідно ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Загальний термін звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється ч.2 ст.99, а саме: річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з приписами ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Але, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (ч.2 ст.100 КАС України).
У відповідності до ч.3 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають право заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, подавати докази тощо. Керуючись нормами зазначеної статті, я надаю пояснення стосовно моменту (дати), коли мені стало відомо про порушення моїх прав. (Вы же пишете ходатайство - и вдруг появляются пояснения, может вообще убрать "надаю пояснення...."?)
Перш за все хочу зауважити, що жодним нормативним актом не визначено обов’язок громадян знайомитись з рішеннями Конституційного суду та не встановлюється строк для ознайомлення з такими рішеннями. ( я бы это убрала - это слишком!) До того ж, я здійснювала догляд за дитиною і не мала фізичної змоги знайомитись зі змінами у законодавстві і звертатись до суду. Моїй дитині потрібен  був дуже ретельний догляд щодня, який можу та зобов'язана здійснювати тільки я, оскільки вона знаходилась на грудному вигодовуванні (1 рік та 4 місяці) та в неї були проблеми зі здоров'ям. - здесь я бы более подробно описала свою занятость ребенком, мне кажется не хватает текста
Також прошу Шановний суд звернути увагу на те, що у відповідності із Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 р. №13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми» (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 900 від 11.07.2007 р.):
«Документи, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ... розглядаються органом, що призначає і виплачує допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.(ч.1 п.12)
Про призначення зазначених видів допомоги чи про відмову в їх призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п'яти днів після прийняття відповідного рішення. (ч.2 п.12)
Орган, що призначає і виплачує допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, повинен давати роз'яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів (п.13)»
Але відповідачем про факт призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (дата призначення, період, сума, порядок виплати тощо) мені не повідомлялося. Інформацію про фактично виплачені мені суми я отримувала в установі банку після щомісячного надходження коштів на мою банківську картку.
Таким чином, щодо моменту (дати), коли мені стало відомо про порушення моїх прав, слід зазначити наступне:
Оскільки відповідачем мені не було повідомлено про суму призначеної допомоги, період та порядок її виплати, то лише у листопаді 2008 року мені стало відомо, що мені призначено і виплачено зазначену допомогу лише у сумі 8500,00 грн. Підстави щодо визначення названого терміну – насамперед, факти перерахування грошових коштів, які підтверджуються довідкою УПСЗН Шевченківської райадмiнiстрацiї Запорізької мiської ради, копія якої знаходиться у справі, а саме:
Перша частина допомоги була зарахована на мій банківський рахунок на суму 3400,00 грн., про що я дізналася при отриманні цих коштів готівкою напочатку жовтня 2007р. Наступні частини допомоги були різними за розміром: у листопаді 2007р. сума отриманих мною грошей склала 425,00 грн., у грудні 513,70 грн., наступні місяці я отримувала по 569,10 грн., які мені перераховувалися до жовтня 2008 року. Причому яка саме допомога і в якому розмірі мені надавалась було невідомо. У листопаді 2008 року на банківський рахунок надійшла сума 144,10 грн..
Саме в цей час я дізналася із засобів масової інформації про порушення з боку Управління ПСЗН у виплатах допомоги матерям по народженню та по догляду за дитиною до 3 років. Тому у зв`язку з цим, у листопаді 2008 року я звернулася до відповідача (логичнее было бы обратиться в собес сначала с заявлением об информации о фактично осуществленных выплатах, а потом уже с заявлением о доплате) із заявою про здійснення донарахування та проведення необхідних доплат допомоги при народженні дитини до рівня 22,6 прожиткових мінімумів, встановленого для дітей до 6 років на дату народження моєї дитини, та з проханням перерахувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років до рівня прожиткового мінімуму ( если Вы здесь указываете обе помощи, то вначале тоже нужно указать, что когда получали деньги на карточку, не было понятно, какая именно помощь выплачивается и в каком размере)), також с проведенням необхідних доплат. Але на мій лист із заявою УПСЗН не відповіло, тому я написала другу заяву і сама віднесла її до УПСЗН Шевченківської райадмiнiстрацiї Запорізької мiської ради 04.12.2008р., щоб зареєструвати її (№ Л-208). Саме із відповіді на моє звернення (копія листа у справі), яке я отримала 12 січня 2009р., мені стало відомо, що допомога при народженні дитині мені призначена і виплачена в неповному обсязі в сумі 8500,00 грн., а також допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку була призначена мені саме у розмірі 144,10 грн.. Чим порушено право, надане мені статтями 21, 22, 46 Конституції України, статті 17 Закону України від 05.10.2000 р. №2017-ІІІ "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" та статтями 41, 43 Закону України № 2240-ІІІ від 18.01.2001р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Таким чином, з моменту, коли мені стало відомо про порушення моїх прав, тобто з 12 січня 2009р. (дати надання мені відповіді на моє звернення стосовно перерахунку допомоги та виплати недосплаченої суми) до 03 лютого 2009 року (дати надання адміністративного позову до суду) пройшло менше року. Тобто адміністративний позов до суду мною подано в межах строку звернення до суду, тому підстави для застосування приписів ч.1 ст.100 КАС України відсутни.
            Крім того, ст.99 КАСУ передбачає не тільки річний термін звернення до суду, а також посилається на інші закони, що встановлюють терміни. У зв’язку з цим необхідно зазначити наступне:
Оскільки до народження дитини та початку відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку я працювала, то я являюся особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Тому згідно Закону України № 2240-ІІІ від 18.01.2001р. «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» мені, як застрахованій особі, надано право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, необхідності догляду за малолітньою дитиною (п.2 ст.3). Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (п.1 ст.4). Тобто у зв’язку з настанням страхових випадків (народження дитини та отримання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) я набула право отримати матеріальне забезпечення у вигляді допомоги при народженні дитини (ст.ст. 40, 41) та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст.ст. 42-44).
            Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007р. №32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» з 01.01.2007 р. зазначені допомоги призначаються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. На виконання зазначеної Постанови для врегулювання питання передачі функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років саме застрахованим особам, органами праці та соціального захисту населення повинні керуватися Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 06.12.2006 р.№ 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення», згідно з яким органи праці та соціального захисту населення з 1 січня 2007 р. забезпечують призначення на підставі документів, визначених ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв 'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", при цьому вони повинні своєчасно формувати заявки на кошти держбюджету, що необхідні на виплату застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, починаючи з 01.01.07 р . Таким чином, з 01.01.07 органам праці та соціального захисту населення передані функції страховика по відношенню до застрахованим особам з питань призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до 3 років.
Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, витратами, пов'язаними з народженням та похованням» народження дитини та догляд за дитиною до трьох років є страховим випадком. Відповідно до ч.2 ст. 8 ЗУ «Про страхування», страховий випадок - подія, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Згідно з п.5. ч.1 ст.268 Цивільного Кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Таким чином, строки давності щодо нарахування та стягнення по виплатам даних видів допомог не поширюються. - я бы это убрала, как-то неправильно звучит. Понятно, что Вы имели ввиду, но.... Срок давности не может относится к начислению и выплате, )
          Зважаючи на вищенаведене, керуючись ч. 2 ст. 100, ст. 102 КАС України, я звертаюсь до суду з проханням вважати причину пропуску мною строку для звернення до суду з адміністративним позовом поважною, та поновити мені строк звернення до суду по цій справі.  - ваПще не то . У Вас срок не пропущен!!! Вы же об этом столько написали!!!!! Как же Вы сейчас просите суд считать прчину пропуска срока обращения в суд важной!!!! Сроки не пропущены!!!!!!!!!!! Просить надо не применять ст. 100 КАСУ в виду того, что срок не пропущен и иск подан в  соответствии с требованиями ст. 99
          З огляду на вищенаведене керуючись п.3 ч. 3 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України, я звертаюсь до Шановного суду з проханням визначИти строк звернення до суду у відповідності із п.4 ст.99 КАС України та не застосовувати приписи ч.1. ст.100 КАС України для відмови в позовних вимогах. -О, то что нужно!

«_____»___________2009 р.


         Вас не смущает, что в одном документе две разные причины не пропуска срока обращения в суд - по КАСУ и по ГК? Может, лучше указать одну? Если суд не примет во внимание первую причину, тогда можно подавать ходатайство по второму основанию.

         

[Anvitasa]

КЛОПОТАННЯ

Вика, по моему понятию, раз выплаты до трех лет начались в ноябре 2007 года, то срок все-таки пропущен (положа руку на сердце), я бы в ходатайстве сделала микс (прошу возобновить и он не пропущен, и пусть потом мне судья говорит, что я не понимаю ничего, зато написать в решении, что не просила возобновить уже не сможет )
Поэтому я бы назвала немного по-другому и закончила одним абзацем:

КЛОПОТАННЯ
про поновлення строку звернення до суду та відмову у застосуванні приписів частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України щодо наслідків пропущення строку давності для звернення до адміністративного суду за адміністративним позовом

Зважаючи на вищенаведене, керуючись п.3 ч. 3 ст.49, ч. 2 ст. 100, ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України, я звертаюсь до Шановного суду з проханням поновити мені строк звернення до суду,  визначати строк звернення до суду у відповідності із п.4 ст.99 КАС України та не застосовувати приписи ч.1. ст.100 КАС України для відмови в позовних вимогах.

Я писала так:Таким чином, керуючись п.3 ч. 3 ст.49 Кодексу адміністративного судочинства України, я звертаюсь до суду з проханням застосувати ч.4. ст.99 для обчислення строку звернення до суду з адміністративним позовом, а тому задовольнити клопотання про його поновлення та не застосовувати ч.1. ст.100 КАСУ для відмови в позовних вимогах.

[Anvitasa]

Я попробую прокомментировать, но со своей колокольни. Ладно?

         Вас не смущает, что в одном документе две разные причины не пропуска срока обращения в суд - по КАСУ и по ГК? Может, лучше указать одну? Если суд не примет во внимание первую причину, тогда можно подавать ходатайство по второму основанию.
       

А если суд не сообщит о том, принял он во внимание первую причину или нет, а скажет, что в решении узнаете? Когда в таком случае подавать второе ходатайство.
Она ведь и по КАСУ и по ГК пытается показать, что срок не пропущен.

Хочу добавить в защиту названия Ходатайство об отказе в примении п.1ст.100 и в защиту того, почему дать пояснения о том, когда стало известно...

Пыталась сочинить свою мысль минут 15. В итоге скажу коротко.
Кто сказал что нельзя так называть ходатайство? Ведь его смысл - прошу не считать срок пропушенным и не отказывать в удовлетворении иска. В конце-концов о чем хочу, о том и прошу, а суд пусть решает.
А почему дать пояснение? Прежде чем чего-то попросить, надо объяснить, чем просьбу мотивируешь (прошу вытребовать доказательства - надо объяснить, почему считаю, что оно по делу, и объяснить, что оно докажет; прошу не считать срок пропущенным - надо объяснить почему он не пропущен; даже прошу возобновить срок - надо объяснить, какая была причина для пропуска и почему она уважительная)

[Anvitasa]

Anvitasa! Натасья правильно написала. Но здесь нужно решить сначала, где у тебя точка отсчета этого срока? Ты как считаешь - со дня вступления закона в силу или со дня осведомленности родителей о дополнительных социальных правах?

Положа руку на сердце, я считаю так, чтоб мне было выгодно. Потому что на самом деле я (=мои родители) узнала даже не из средств массовой информации, а гораздо позже, зайдя на форум и случайно увидев соответствующую тему. Но я ведь об этом не могу заявлять. Верно?
Да, я пытаюсь мотивировать тем, что верили государству (ведь мы по судам не ходили в 90-х годах, когда зарплату частями давали, а ждали и верили, что все выплатят) и тихонько ждали, что о нас вспомнят. Но пошла волна в прессе и мы прозрели, поняли, что мало того, что не вспомнят, а еще и заявляют, что не положено (в суде возражают, в интервью утверждают, что так по закону). Но ведь для судьи это опять не то.
Есть процедура вступления в силу любого закона и его обнародования. Закон публикуется в определенных изданиях и все желающие могут ознакомиться. Вданном случае будет уместен вопрос судьи: почему вы себе не обеспечили возможность своевременной защиты своего права? Вот выписывали бы Урядовий курьер, знали бы об изменениях в законах, читали бы Вестник КСУ - узнали бы о решении, сопоставили с Законом, а не получив деньги в первый же месяц сразу бы узнали, что право нарушено. Кто же виноват, что вы пренебрегли своим правом знать о своих правах (извините за тавтологию).
Поэтому я, например, пытаюсь говорить об ограниченности средств, необходимости покупать лекарства, отсутствии специальных познаний, наконец (это все-таки не уголовное право, где незнание законов не освобождает от ответственности). Ну не учили меня на юриста, я уборщица и не умею пользоваться законом. В конце-концов есть ученые тети, получающие от государства деньги, которые должны мне правильно посчитать все, а я - только документы принести, какие скажут.
Но это все по-человечески. А как показывает практика - все человеческое судье чуждо (в большинстве своем), поэтому я пытаюсь перевести на язык законов. И буду с пеной у рта доказывать, что срок начинается после досудебного урегулирования. Это СОГЛАСНО ЗАКОНА (Кодекса, плиз) и ЭТО МНЕ НРАВИТСЯ. Но хочется чего-то еще.

   

  Давай рассмотрим первый вариант. Закон вступил в силу с 01.01.2006 года. На этот год закон сначала изменяли, пототм изменения отменили - но сам закон не приостанавливали. Правильно? Значит, весь 2006 год действовал закон и срок бежал весь год. В 2007 году - закон приостановили. Значит срок с 01.01.2007 года не бежит, а вот с 09.07.2007 года срок снова побежал, так как закон восстановили. Таким образом, по сроку имеем : 1 год (2006 весь) + пол года 2007. Так же считаем 2008 год: с 01.01.2008 закон действует, он только изменен. Значит, срок давности идет. Таким образом получаем срок обращения в суд: 2006 год+ 6 мес. 2007 года + 2008 год. = давно прошел.
     Если я не напутала ничего с приостановлением и изменением самого закона.

Переводим на язык законов. Нарушение права -это закон о ГБ, останавливающий действие статей.
Закон вступил в силу 01.01.2006. В принципе, неважно. Я прошу  2006 год. Когда узнали о нарушении права? В декабре приняли госбюджет, остановили закон определенным пунктом, но в январе 2007 года этот пункт убрали. Закон действует? Да, весь 2006 ГОД. Прошло три года, а мы не знали?
2007 год - принят новый ГБ, остановили действие статьи. Снова денег не платят. Вышло решение КСУ, закон действует с 09.07.2007 г. Мы опять не знали? Прошел год и закончился 09.07.2008

Я понимаю так, что
в 2007 году  - срок исковой давности приостановлен с 01.01.2007г по 09.07.2007г.
в 2008 году - с 01.01.2008г. по 22.05.2008г.

Т.е. если ребенок родился до 09.07.2007г. - срок начинает течь с 09.07.2007г. и год будет истекать в ноябре 2008г. (конечная дата подачи иска).

Тогда почему ноябрь 2008?
.... Поняла 1год+5 месяцев остановки в 2008 году?