Практика ВАСУ: судебные решения

[Anvitasa]

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2009 року                                                                                     м. Київ

 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів  Бим М.Є., Сіроша М.В., Харченка В.В., Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.                                                         

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Брянці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2008 року та ухвалу Донецького  апеляційного адміністративного   суду від 16 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці про визнання неправомірними дій та бездіяльності,  зобов'язання підвищити пенсію дитині війни  ,-

в с т а н о в и л а:

  У вересні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Брянці про визнання неправомірними дій та бездіяльності,  зобов'язання підвищити пенсію дитині війни.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького  апеляційного адміністративного   суду від 16 вересня 2008 року, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.

Суди першої та  апеляційної інстанцій при прийнятті рішень виходили з того, що  позивачі відносяться до категорії «діти війни».

Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. 

Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має виплачуватися особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, а відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом, на 2007 рік зупинена дія ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Проте, Рішенняи Конституційного суду України від  09.07.2007р. № 6-рп/2007, вказані статті визнані такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, в тому числі, і п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
 
На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Брянці, в якій ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та  процесуального  права.


Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м. Брянці задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно  до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
у х в а л и л а:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Брянці відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2008 року та ухвалу Донецького  апеляційного адміністративного   суду від 16 вересня 2008 року залишити  без змін.

Ухвала остаточна і  оскарженню не підлягає.

Судді (підписи)
З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного
Суду України                                                                                                      Харченко В.В.

[Anvitasa]

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ   

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2009 року   
    м. Київ                            к-16263/08

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді   Цуркана М. І.,
суддів   Гашицького О. В., Мойсюка М. І., Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), Юрченка В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька, відповідно до уточнених вимог якої просила перерахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року.

Позивачка зазначила, що вона відноситься до категорії «діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що розмір виплачуваного позивачці підвищення не відповідає розміру, встановленому цим Законом, та на відмову відповідача привести його у відповідність з останнім, ОСОБА_1просила зобов'язати його усунути зазначені порушення, провівши відповідні перерахунки.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2008 року позов задоволено повністю: визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька щодо ненарахуванняОСОБА_1щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  протиправною; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька провестиОСОБА_1нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/208 від 22.05.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 22.05.20008 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2008 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2008 року змінено: доповнено резолютивну частину постанови абз. 4 наступного змісту: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 грн 40 коп.». В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2008 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до категорії «діти війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

22 травня 2008 року рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спірні відносини з 22 травня 2008 року регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2008 року.

Станом на 22 травня 2008 року розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування».

Доводи касаційної скарги не спростовують правильні висновки судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інтонації залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили  з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.

Головуючий суддя   М. І. Цуркан      
судді   О. В. Гашицький      
М. І. Мойсюк      
Т. С. Розваляєва      
В. В. Юрченко

[Anvitasa]

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-3029/08

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2008 року                                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. -  головуючий, Гаманка О.І., Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І., Юрченка В.В.,
при секретарі Шевченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Посилався на те, що відповідач в порушення вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року не підвищив пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого виникла заборгованість.
Просив зобов'язати відповідача поновити порушене право на підвищення пенсії та відшкодувати моральну шкоду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди закрито.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року позов задоволено: визнано неправомірною бездіяльність та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька нарахувати позивачу щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2008 року рішення суду першої інстанції змінено: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька нарахувати та сплатити з 01 липня 2007 року щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 1942 року народження, є дитиною війни, якому призначена пенсі й відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року має право на її підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що порушене право на підвищення пенсії дитині війни підлягає поновленню шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати вказане підвищення з 09 липня 2007 року.
Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що підвищення до пенсії повинне бути нараховане і сплачене на користь позивача.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинене на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», з урахуванням статті 111 цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином пенсія позивача як дитини війни підлягає перерахунку з урахуванням підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі міста Донецька  залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.

Судді:   
С.Є. Амєлін    О.І. Гаманко   М.Г. Кобилянський   М.І. Мойсюк   В.В. Юрченко

[Anvitasa]

А эта Ухвала о принятии к производству и ОСТАНОВКЕ ИСПОЛНЕНИЯ РЕШЕНИЯ.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
УХВАЛА

11 лютого 2009 року                                                                                      м. Київ


Суддя Вищого адміністративного суду України Харченко В.В., перевіривши касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Амвросіївськоіиу районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року у справі за позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївськоіиу районі Донецької області про зобов'язання виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни, -

встановив:

Касаційна скарга відповідає вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, для відкриття касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України за вказаною касаційною скаргою та проведення підготовчих дій щодо призначення справи до касаційного розгляду перешкод немає.

Управління Пенсійного фонду України в в Амвросіївськоіиу районі Донецької області подало клопотання про зупинення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року.

Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави для задоволення заявленого клопотання, виконання оскаржуваного рішення необхідно зупинити до закінчення касаційного провадження.

Керуючись ст. ст.  210-215 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відкрити касаційне провадження у Вищому адміністративному суді України за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Амвросіївськоіиу районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року у справі за позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївськоіиу районі Донецької області про зобов'язання виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни та розпочати підготовчі дії щодо призначення справи до касаційного розгляду.

Зупинити виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2008 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року до закінчення касаційного провадження

Витребувати справу з суду першої інстанції.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного
суду України                                                                                            В.В. Харченко

[Anvitasa]

А здесь ОТКАЗАЛИ в остановке исполнения решения.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
УХВАЛА

19 лютого 2009 року                                                                                м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:            Панченка О.Н. (доповідача),

суддів:                        Мироненка О.В.,
Смоковича М.І.,
Сороки М.О.,
Штульмана І.В.,

перевіривши касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року 

у справі №2а-8180/08(22-а-11856/08)

за позовомОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в місті Брянці                        Луганської області

про визнання протиправною бездіяльності  та зобов'язання здійснити виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни,     

встановила:
 
Начальником управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області (відповідач) подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на зазначені вище судові рішення у справі №№2а-8180/08(22-а-11856/08) з відповідними вимогами, на підставі якої було відкрито касаційне провадження.

Крім того, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням, у якому порушує питання про зупинення виконання вказаних судових рішень до закінчення касаційного провадження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає клопотання скаржника необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає.

Разом з тим, з доповіді судді-доповідача та матеріалів справи вбачається, що необхідні підготовчі дії за вказаними касаційними скаргами для розгляду справи в касаційному порядку здійснені.

Справа має бути призначена до касаційного перегляду в судовому засіданні.

Керуючись ст. 215 Кодексу адміністративного судочинства України,  колегія суддів

ухвалила:

Клопотання управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області про зупинення постанови Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2008 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року  залишити без задоволення.

Закінчити підготовку справи №2а-8180/08(22-а-11856/08) за позовомОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Брянці                        Луганської області про визнання протиправною бездіяльності  та зобов'язання здійснити виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Брянці Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року.

Справу №2а-8180/08(22-а-11856/08) призначити до касаційного перегляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вищого адміністративного суду України на 11 березня 2009 року                                 о 10 год. 00 хв.

Про час та місце розгляду справи повідомити осіб, які беруть участь у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий                      (підпис)                        О.Н. Панченко

Судді:                                   (підпис)                        О.В. Мироненко

(підпис)                        М.І.Смокович 

(підпис)                        М.О. Сорока                 

(підпис)                        І.В. Штульман

З оригіналом згідно.

 

[Anvitasa]

Интересная позиция по 2006 году, сроку исковой давности, понятию минимальной пенсии и многое другое

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2009 року       м. Київ              к-4835/09

                            

Вищий адміністративний суд України у складі:

 
головуючого судді   
Цуркана М. І.,

суддів   
Бившевої Л. І.,

    
Гашицького О. В.,

    
Мойсюка М. І.,

    
Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),


 

розглянувши в порядку письмового розгляду касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року та постанову Охтирського міськрайонного суду від 24 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2006-2008 роки,

 

встановив:

 

02.09.2008р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області про зобов'язання відповідача нарахувати щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки.

Позивачка зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що розмір виплаченого їй підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим законом, просила  зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки за 2006-2008 роки.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2008 року позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 на відшкодування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік та 7 місяців 2008 року відповідно до Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» - 2 120 грн. 70 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року скасовано постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 24 вересня 2008 року. Позов задоволено частково: зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 %  мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати. В касаційній скарзі зроблено посилання на порушення судами норм матеріального права, зокрема ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 99 КАС України.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, 1938 року народження, відноситься до категорії діти війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету"

Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.

Порядок запровадження у 2006 році пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Кабінетом Міністрів України визначений не був.

Таким чином у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а тому суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік.

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судами встановлено, що підвищення в такому розмірі виплачувалось позивачці щомісячно з 01 січня 2008 року.

Положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача підвищення до пенсії за 2007 рік та перші 7 місяців 2008 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з огляду на рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку стосовно періоду нарахування підвищення до пенсії за весь 2007 рік та 7 місяців 2008 року, оскільки положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідних рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.

Доводи касаційної скарги про те, що з 22 травня 2008 року підвищення до пенсії повинне виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, не приймаються колегією суддів.

Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Посилання скаржника на те, що законом не визначено, які органи повинні здійснювати нарахування та виплату вказаного підвищення, не приймаються колегією суддів, оскільки згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань  призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Разом із тим заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка звернулась до суду з позовом 02 вересня 2008 року.

Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачкою було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав до 02 вересня 2007 року.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції відносно того, що підстави для відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду відсутні, оскільки позивачка не повинна слідкувати за правильністю нарахування та виплати періодичних виплат.

Проте, на думку колегії суддів, доводи позивачки щодо необізнаності не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що права позивачки підлягають захисту з 02 вересня 2007 року.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив :

 Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Охтирка Сумської області без задоволення.

Змінити резолютивну частині постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року, виклавши абзац 4 в такій редакції:

« Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищення її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 02 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.».

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили  з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.
 
Головуючий суддя   
М. І. Цуркан      
 
судді   
Л. І. Бившева     
 О. В. Гашицький      
    М. І. Мойсюк      
 Т. С. Розваляєва  

[Anvitasa]

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

 

П О С Т А Н О В А

Іменем    України

 

6 травня 2009 року                                                                       м. Київ

 
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
 
Головуючого, судді -                      Смоковича М.І.,
Суддів -                                           Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,

                                                                  Мироненка О.В.,

                                                                  Чумаченко Т. А.,

 

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

 

за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

 

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня             2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від              17 листопада 2008 року, -       

в с т а н о в и л а:

У серпні 2008 року ОСОБА_1 пред'явила в суді позов до Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області (далі - УПФУ в Пустомитівському районі Львівської області) про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, мотивуючи його тим, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни. З 1 січня 2006 року її щомісячна пенсія, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, повинна збільшуватися на 30 % мінімальної пенсії за віком. Втім, відповідач указану вимогу Закону не виконав.

Посилаючись на наведені обставини, просила стягнути з УПФУ в Пустомитівському районі Львівської області на її користь щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком за 2006 - 2007 роки, що складає 2 733 гривні 30 копійок.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня  2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано УПФУ в Пустомитівському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 14 серпня 2007 року  по                        31 грудня 2007 року, зі стягненням на її користь щомісячного підвищення пенсії за указаний період в розмірі 559 гривень 98 копійок.

В обґрунтування касаційної скарги УПФУ в Пустомитівському районі Львівської області посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до статті 6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV “Прикінцеві положення” Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, цей Закон набрав чинності з                 1 січня 2006 року.

З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік було зупинено на підставі пункту 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”.

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, внесені зміни відповідно до яких пункт 17 статті 77 виключено, а статтю 110 викладено в іншій редакції. Зокрема, встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Закони України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від                      20 грудня 2005 року та “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та були чинними протягом 2006 року.

Оскільки ж до 19 січня 2006 року дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запровадженні не були, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині виплат за 2006 рік.

Що ж стосується 2007 року, то на указаний період дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього закону), а також визначено, що в 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року                       № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з ухваленням Конституційним Судом України 9 липня 2007 року рішення № 6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет на  2007 рік” щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню. А тому відповідач повинен нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України і до 31 грудня                 2007 року, оскільки Закон України “Про Державний бюджет на 2007 рік” діяв до указаної дати.

Суди ж дійшли помилкового висновку щодо необхідності нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 14 серпня 2007 року.

Окрім цього, суди безпідставно обрали такий спосіб захисту порушених прав позивача, як стягнення з відповідача на його користь недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни у визначеній позивачем грошовій сумі, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої соціальної допомоги. 

Водночас, є правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої слідує, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.

З огляду на те, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але невірно застосовані норми матеріального права, ухвалені ними рішення підлягають скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня             2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від              17 листопада 2008 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та провести виплату за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий, суддя                                                              М. І. Смокович
Судді                                                                                     Т. Ф. Весельська
С. А. Горбатюк
О. В. Мироненко
Т. А. Чумаченко

[Anvitasa]

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ
 УХВАЛА
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
м. Київ
11 червня 2009 року                                                   №К-7076/08

Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Бим М.Є.(доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.

розглянувши у  попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим на постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 09 квітня 2008 року у справі  №2-А-342/07 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

10 вересня 2007 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій щодо відмови проведення перерахунку пенсії неправомірними та зобов'язання провести перерахунок призначеної раніше пенсії, посилаючись на те, що 22 вересня 2007 року відповідач відмовив їй в збільшенні розміру пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не зважаючи на визнання неконституційним положень п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою було припинено підвищення розмірів пенсії даної категорії пенсіонерів. Позивачка вважає, що дана відмова є незаконною, просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його підвищити розмір її пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року.
Постановою Кіровського районного суду АР Крим від 19 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою   апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2008 року, позов задоволено.
В касаційній скарзі  УПФУ у Кіровському районі Автономної Республіки Крим   просить скасувати зазначені вище судові рішення,  посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій  норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач, яка є пенсіонером за віком та має статус «дитина війни», має право, відповідно до ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року на отримання надбавки у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного Бюджету.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1., яка народилася у 1940 році, є пенсіонером за віком і має статус „дитини війни". Тобто, вона має право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19 грудня 2006 року, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані неконституційними.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3 частині 2 статті 6, частині 2 статті 8, частині 2 статті 19, статтями 21, 22, пункту 1 частини 2 статті 92, частинами 1 та 2, 3 статті 95 Конституції України
Тобто, Верховна Рада України не має повноважень, при прийнятті Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За таких обставин суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
 Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
                                       УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим відхилити,  а  постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 09 квітня 2008 року - залишити  без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає,  крім  випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Судді:

 

[елена71]

Я тоже парочку решений нашла. Вроде у вас таких нет. http://zed.in.ua/node/469

[елена71]

письмо ВАСУ "Относительно определения размера начисления и выплаты повышения к пенсии или ежемесячному пожизненному денежному содержанию или государственной социальной помощи, выплачиваемой вместо пенсии, детям войны в 2006, 2007, 2008 годах"
от 14.08.2009 № 1128/13/13-09
 http://zed.in.ua/node/568

[irisa_2804]

Вести с полей.
ВАСУ от 03 декабря 2009 г.
Пи- удовлетворено половина 2007 года, апеляция - все тоже. Касаційну скаргу відхилити.

[Anvitasa]

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  У Х В А Л А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 14 вересня 2010 року                               м. Київ                                        К-2614/10



    Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Федорова М.О.

суддів:                                                  Брайка А.І.

                                                            Пилипчук Н.Г.

                                                            Карася О.В.

                                                            Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 29.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009

у справі           № 2-а-11213/2009

за позовом           ОСОБА_5

до           Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва

про                     зобов’язання зробити перерахунок пенсії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання відмови щодо нарахування а виплати несплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни з 01.01.2006 незаконною та зобов’язання нарахувати та виплатити в повному обсязі недоотриману як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 01.01.2006 по 31.12.2008  в розмірі 3891,90грн.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29.04.2009, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009, позов задоволено частково: визнано бездіяльність УПФ України в Оболонському районі м. Києва щодо не нарахування ОСОБА_5 щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 по 31.12.2008 протиправною; зобов’язано УПФ України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 з нарахуванням щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з 22.05.2008 по 31.12.2008. В решті позову відмовлено.   

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку, в скарзі просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є дитиною війни та отримує пенсію за віком.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка набрала чинності з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог статті 7 зазначеного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено на 2006 рік.

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема, встановлено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку, що вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.

Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на  2007 рік» відповідно до пункту 12 частини 1 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, в період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Частиною 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вираховувався виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто у 2008 році - статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2008 році у позивача виникло з  22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»про зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на відповідний рік.

Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Що стосується поновлення строку на звернення до суду, то колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 99, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною.

Досудовим порядком врегулювання спору (звернення до вищестоящої установи по відношенню до відповідача зі скаргою) позивач не скористався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 03.04.2008, тобто з порушенням встановленого річного строку не надавши доказів на підтвердження поважності його пропуску, отже суди дійшли обґрунтованого висновку, що перерахунок недоотриманої допомоги повинен здійснюватися за період з 22.05.2008 (у межах строку на звернення до суду з урахуванням дати прийняття Рішення Конституційним Судом України)  по 31.12.2008 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішення не встановлено.

За правилами ч. 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва відхилити.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 29.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 у справі № 2-а-11213/2009 –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.


Головуючий    

   
М.О. Федоров


 
Судді    

   
А.І. Брайко


 
Пилипчук Н.Г.    

   




   

   
О.В. Карась


 

   

   
А.О. Рибченко


 



 

Суддя                                                                         М.О. Федоров

[лорка]

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  У Х В А Л А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 14 вересня 2010 року                               м. Київ                                        К-2614/10



    Пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною.

Досудовим порядком врегулювання спору (звернення до вищестоящої установи по відношенню до відповідача зі скаргою) позивач не скористався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду 03.04.2008, тобто з порушенням встановленого річного строку не надавши доказів на підтвердження поважності його пропуску, отже суди дійшли обґрунтованого висновку, що перерахунок недоотриманої допомоги повинен здійснюватися за період з 22.05.2008 (у межах строку на звернення до суду з урахуванням дати прийняття Рішення Конституційним Судом України)  по 31.12.2008 року.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішення не встановлено.

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва відхилити.

  Так что ж поллучаеться,надо после ПФУ обратиться в Головне УПФ или как?Я хочу знакомому составить иск.

[Anvitasa]

Я обращалась. Сейчас одно такое дело с обращением в ВАСУ - апеляция порезала сроки. Что получится - не знаю.

[Антонина]

Уважаемая Anvitasa! как дела обстоят в ВАСУ по делу, где аппеляция порезала сроки?!